ГЛАВА 14 Основи житлового права України PDF Печать
Право - В.В. Копєйчиков Правознавство

 

Житлове право; система житлового законодавства в Україні; право громадян на житло; підстави для покращення житлових умов громадян України; порядок надання житла громадянам України; договір житлового найму; права й обов'язки наймачів житла; особливості користування службовим житлом і гуртожитками; порядок розгляду житлових спорів; житлові правопорушення, види юридичної відповідальності за них.

§ 1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання

1.1. Житлове право України

Житлове право України це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та грома­дян з державними і громадськими організаціями у процесі реалі­зації конституційного права людини і громадянина на житло.

Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі вирішення житлових питань, забезпечується комплекс­ною галуззю права, котра охоплює норми цивільного, адміністра­тивного, земельного, господарського, сімейного та інших спеці­альних галузей права, об'єднання і кодифікація яких утворили нову галузь — житлове право.

Предметом правового регулювання житлового права Украї­ни є правовідносини, що виникають у процесі: реалізації права на житло; надання людині й громадянину жилих приміщень у користування; користування людиною жилим приміщенням; уп­равління житловим фондом; експлуатації та охорони житлово­го фонду; капітального та поточного будівництва житла; виклю­чення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що непридатні для проживання; розгляду житлових спорів тощо.

Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиня­ються щодо вже готового жилого будинку чи іншого приміщен­ня, придатного для проживання людини. Вони неоднорідні; біль­шість із них мають майновий характер, складаються у сфері роз­поділу й користування житлом.

Усі вищеназвані житлові правовідносини регулюються сис­темою норм житлових нормативно-правових актів, що склада­ють житлове законодавство України.

1.2. Житлове законодавство України: загальна характеристика. Житловий кодекс Української РСР1

Систему нормативно-правових актів, що регулюють житло­ві відносини в Україні, складають: Конституція України; Жит­ловий кодекс; Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 р. та інші закони; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти.

Право громадян України на житло закріплено ст. 47 Консти­туції України. Воно забезпечується розвитком і охороною всіх видів державного житлового фонду, утворенням ринкової сис­теми житлового забезпечення громадян через приватизацію жит­ла, справедливим розподілом жилої площі під контролем гро­мадськості.

Конституційне право на житло вважається забезпеченим ли­ше тоді, коли громадянин України має житло, що відповідає установленим нормам і придатне для проживання. За відсут­ності такої жилої площі та потреби в соціальному захисті гро­мадянин визнається таким, що потребує покращення житлових умов і згідно з чинним законодавством може претендувати на одержання відповідного житла, яке надається за правом найму державою чи органами місцевого самоврядування безоплатно, або на забезпечення себе і своєї сім'ї житлом за власний кошт, але за доступну плату.

Основними завданнями житлового законодавства є регулю­вання житлових відносин з метою:

—забезпечення конституційного права громадянина Украї­ни на житло;

—належного використання і збереження всіх видів житло­вого фонду;

—зміцнення законності в царині житлових відносин в умо­вах ринкової економіки.

Житловий кодекс України прийнято ЗО червня 1983 р. і введено в дію з 1 січня 1984 р. Він складається з семи розділів (193 статей):

Розділ І. Загальні положення.

Розділ II. Управління житловим фондом.

Розділ ІІІ. Забезпечення громадян жилими приміщеннями. Користування жилими приміщеннями.

Розділ IV Забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатація та ремонт.

Розділ V. Відповідальність за порушення житлового законо­давства.

Розділ VI. Вирішення житлових спорів.

Розділ VII. Заключні положення.

У розділі І (Загальні положення) містяться норми права, що регулюють, право громадян України на житло; основні завдан­ня житлового законодавства; систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові правовідносини; житловий фонд України і його види, інші загальні питання1.

1.3. Житловий фонд України та його види

Житловий фонд — це складний інженерний комплекс, який включає жилі будинки і приміщення в інших будівлях; різно­манітне теплоенергетичне обладнання; автоматичні засоби уп­равління та експлуатації; розгалужену мережу комунікацій; про­типожежне, ліфтове, санітарно-технічне та інше устаткування.

Житловий фонд на території України складають жилі будин­ки та інші жилі приміщення. Згідно зі ст. 4 ЖК України розріз­няють такі види житлового фонду: державний; громадський; коо­перативний (ЖБК); індивідуальний.

Державний житловий фонд — це сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що перебувають у власності місцевих рад, державних підприємств, установ, організацій і призна­чаються для проживання людини і громадянина.

Останнім часом із комерціалізацією житлових відносин ско­рочується будівництво державного житлового фонду, створю­ється ринок житла, забезпечується пріоритетний розвиток інших видів житлового фонду.

Громадський житловий фонд — це сукупність жилих будин­ків та інших жилих приміщень, що належать колгоспам, іншим кооперативним організаціям, їхнім об'єднанням, профспілкам та іншим громадським організаціям.

Фонд житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) — це сукуп­ність жилих будинків, що належать житлово-будівельним коо­перативам і призначаються для проживання членів ЖБК.

Індивідуальний житловий фонд — це сукупність жилих будинків (приміщень), що перебувають в особистій і приватній власності.

До житлового фонду включають також жилі будинки і при­міщення, що належать державно-колгоспним та іншим держав­но-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. До них застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не включаються нежилі приміщення в жилих будинках, що мають торговельне, побутове та інше при­значення непромислового характеру.

Право на житло тісно пов'язане з обов'язками інших фізичних і юридичних осіб і державних органів щодо створення відповідних умов, охорони, захисту та відтворення житлових прав людини й громадянина. Конституція України покладає на державу обов'я­зок створювати умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підста­ві чинного закону і за рішенням компетентного суду.

Реалізація людиною й громадянином права на житло здійсню­ється в таких формах:

а) активна діяльність суб'єкта, що потребує поліпшення жит­лових умов у процесі надання жилих приміщень; користування жи­лим приміщенням; участі в управлінні житловим фондом; здійс­нення експлуатації та охорони різних видів житлового фонду;

б) утримання від дій, що порушують житлові права інших суб'єктів;

в) володіння, користування і розпорядження житлом відпо­відно до чинних нормативно-правових актів;

г) вимоги до компетентних державних органів, громадських організацій і посадових осіб щодо застосовування відповідних
норм житлового права, винесення справедливих індивідуально-правових рішень і їх виконання.