Печать
PDF

Розділ VІ Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина - § 4. Злочини у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

§ 4. Злочини у сфері охорони прав  на об’єкти інтелектуальної власності

Суспільна небезпека цих злочинів полягає у тому, що вони посяга­ють на суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності. У стат­ті 41 Конституції України встановлюється, що кожен має право воло­діти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Крім того, у ст. 54 Конституції України гаран­тується захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Встановлення кримінальної відповідаль­ності за злочини, передбачені у статтях 176, 177 КК спрямоване на реалізацію зазначених положень Конституції України.

 

Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК). Диспозиція цієї статті бланкетна, тому для з’ ясування її змісту слід звертатися, зокрема, до відповідних норм Книги 4 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), законів України: «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р.[19], «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ ютерних програм, баз даних» у редакції від 10 липня 2003 р.[20], Бернської конвен­ції про охорону літературних і художніх творів (Паризького Акта від 24 липня 1971 р.)[21], Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 р.[22], Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 р.[23]

Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфе­рі авторського права і суміжних прав.

Авторське право — це особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та використан­ням творів науки, літератури і мистецтва. До особистих немайнових прав, зокрема, належать: право на визнання особи автором твору; пра­во перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації автору твору; право автора вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо; право забороняти зазначення сво­го імені у зв’язку з використанням твору; право обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору; право на недоторканність твору. До майнових прав, зокрема, відносять: право на використання твору; ви­ключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання. Авторське право не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстро­вані у творі.

Суміжні права — це особисті немайнові права і майнові права ви­конавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення. Особисті немайнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення визначені у ст. 38 Закону України «Про автор­ське право і суміжні права» та у ст. 423 ЦК України. Майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення визначені у статтях 39-41 Закону України «Про авторське право і су­міжні права» та у ст. 452 ЦК України.

Предметом порушення авторського права виступають твори науки, літератури і мистецтва, комп ’ютерні програми і бази даних, а пред­метом порушення суміжних прав — виконання, фонограми, відеогра­ми і програми мовлення. Вони можуть бути зафіксовані на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації.

Не є предметом цього злочину повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодав­чого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; держав­ні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів дер­жавної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші ана­логічні бази даних.

Потерпілими від цього злочину є суб’єкти авторського права або суміжних прав[24].

Об’єктивна сторона злочину, зазначеного в ч. 1 ст. 176 КК, передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Форми такого діяння пов’язані з предметом та передбачені у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК таким чином: 1) незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літе­ратури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, 2) незакон­не відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, 3) їх незаконне тиражування та розповсюджен­ня на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, 4) інше порушення авторського права і суміжних прав. Остання форма є за­гальною.

Незаконність діяння означає, що воно вчиняється без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права.

Якщо примірник об’єкта авторського права або суміжних прав ви­крадений (наприклад, викрадено картину) або знищений (наприклад, розбито скульптуру), то такі діяння кваліфікуються за статтями про злочини проти власності (у наведених прикладах — відповідно статті 185 або 194 КК). Якщо таке викрадення вчинене для подальшого пла­гіату[25], то кваліфікація настає за сукупністю злочинів — за ст. 176 і, наприклад, за ст. 185 КК.

Суспільно небезпечний наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної сторони — це матеріальна шкода у значному розмірі, тобто така мате­ріальна шкода, розмір якої згідно з приміткою до ст. 176 КК у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Між діянням і матеріальною шкодою має бути встановлений причин­ний зв’язок. Закінченим злочин вважається з моменту заподіяння саме такої матеріальної шкоди.

Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб ’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

У частині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 КК у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У частині 3 ст. 176 КК передбачена відповідальність за дії, перед­бачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо велико­му розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 у ти­сячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціо­налізаторську пропозицію (ст. 177 КК). Диспозиція цієї статті блан- кетна, тому для з’ясування її змісту слід звертатися, зокрема, до відпо­відних норм книги 4 ЦК України, Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.[26], законів України: «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р.[27], «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р.[28], «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції від 1 червня 2000 р.[29], «Про охорону прав на сорти рослин» у редакції від 17 січня 2002 р.[30]

Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфе­рі права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, про­мисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.

Предметом цього злочину можуть бути винахід, корисна модель, промисловий зразок, топографія інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторська пропозиція.

Винахід (корисна модель) — результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у га­лузі художнього конструювання.

Топографія інтегральної мікросхеми — зафіксоване на матеріаль­ному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого із відомих ботанічних таксо­нів, яка незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

-   може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

-   може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

-   може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рі­шення у будь-якій сфері її діяльності.

Потерпілими від цього злочину є суб’єкти права інтелектуальної влас­ності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інте­гральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію[31].

Об ’єктивна сторона злочину, зазначеного в ч. 1 ст. 177 КК, перед­бачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Форми діяння пов’язані з предметом та передбачені у диспозиції ч. 1 ст. 177 КК таким чином: 1) незакон­не використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, то­пографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, 2) привласнення авторства на них, 3) інше порушення права на ці об’єкти. Остання форма є загальною.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є суспільно небезпечний наслідок — матеріальна шкода у значному розмірі, тобто така матері­альна шкода, розмір якої згідно з приміткою до ст. 176 КК у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Між діянням і матеріальною шкодою має бути встановлений причин­ний зв’язок. Закінченим злочин вважається з моменту заподіяння за­значеної матеріальної шкоди.

Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб ’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

У частині 2 ст. 177 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 КК у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У частині 3 ст. 177 КК передбачена відповідальність за дії, перед­бачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо велико­му розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 КК у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.