Печать
PDF

Розділ VІІІ Об’єктивна сторона злочину - § 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина


§ 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення

1.  Поняття суспільно небезпечних наслідків. Найважливіша со­ціальна властивість злочину — його суспільна небезпечність — по­лягає в тому, що діяння (дія чи бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкода, збиток). Механізм порушення об’єкта (сус­пільних відносин) і заподіяння йому шкоди може бути різним: в одних випадках негативному, руйнівному впливу піддається суб’єкт суспіль­них відносин (наприклад, при вбивстві — статті 115-119 КК, заподі­янні тілесних ушкоджень — статті 121-125 КК); у других — благо, яке охороняється правом і у зв’язку з яким існують дані відносини (це на­самперед майнові злочини — крадіжка, шахрайство та ін.); у тре­тіх — розривається соціальний зв’язок між суб’єктами відносин (ухи­лення від призову за мобілізацією — ст. 336 КК, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей — ст. 164 КК) тощо. В усіх цих випадках об’ єкту кримінально-правової охорони заподіюється шкода, що і є на­слідком злочину.

Суспільно небезпечні наслідки залежно від характеру й обсягу шкоди, завданої діянням об’єкту, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у вигляді створення загрози (не­безпеки) заподіяння шкоди. Більшість злочинів завдають реальну шко­ду. Це типова ситуація. Вбивство, крадіжка, грабіж, хуліганство своїм наслідком мають конкретну і реальну шкоду, що заподіюється відпо­відному об’єкту кримінально-правової охорони. Разом з тим чинне законодавство в деяких випадках встановлює відповідальність за ді­яння, що не завдають реальної шкоди конкретному об’ єкту, однак ставлять його при цьому в небезпеку заподіяння шкоди. Так, порушен­ня працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякіс­ний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 276 КК у разі створення такими діями небезпеки для життя людей або настання ін­ших тяжких наслідків. Так само в ч. 1 ст. 135 КК встановлено відпові­дальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Причому тут не потрібно настання смерті особи, яку залишили без допомоги, чи настання інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 135 КК). Подібні злочини одержали в літературі назву «делікти небезпеки» («делікти створення небезпеки»). Тут створення небезпеки («загроза заподіяння шкоди») зовсім не означає, що в об’єкті посягання не відбувається негативних змін. При загрозі порушуються стан захищеності, безпеки суспільних відносин, поставлених під охоро­ну кримінального закону, безпечні умови їх функціонування. Ось чому в деліктах небезпеки реальність створення такої небезпеки протиправ­ною дією чи бездіяльністю, тобто загроза заподіяння шкоди об’єкту, повинна бути встановлена як факт об’єктивної дійсності.

Таким чином, суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним від­носинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небез­пеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Наслідки злочину різноманітні і можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріального характеру і наслідки нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115-119, 121-125 КК), а також майнова шкода, наприклад, у злочинах проти власності (розділ VI Особливої частини КК). У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи упущеній вигоді (не- одержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправно ви­лучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не одержує тієї майнової вигоди, яку він має право одержати за законом, угодою, на іншій правовій підставі. Таким на­слідком буде, наприклад, несплата в повному обсязі обов’язкових платежів шляхом заниження вартості будинку, що продається. Тут уна­слідок обманних дій продавця і покупця держава не одержує тих гро­шових сум, які вона повинна була одержати при сплаті платежів у пов­ному обсязі.

Нематеріальні наслідки — це такі негативні зміни в об’єкті пося­гання, що поєднані з порушенням тих чи інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як пра­вило, не пов’язані з фізичним впливом на людину як суб’єкта суспіль­них відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ націо­нальної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, громадського порядку та мо­ральності), соціальним (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина).

Залежно від виду безпосереднього об’єкта, якому суспільно небез­печне діяння заподіює шкоду, наслідки можуть бути поділені на основ­ні та додаткові. Так, шкода, що завдається службовою особою нор­мальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365 КК), є основним, а шкода, що заподію­ється особі, якщо перевищення супроводжувалося насильством або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, ді­ями (ч. 2 ст. 365 КК), — додатковим наслідком. У той же час додатко­ві наслідки можуть бути поділені на обов ’язкові (додатково обов’язкові), тобто такі, які мають місце завжди, в усіх випадках при вчиненні да­ного злочину, наприклад, шкода, що заподіюється здоров’ю потерпі­лого при кваліфікованому грабежі (ч. 2 ст. 186 КК), та факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть бути і відсутніми при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства (ст. 296 КК).

2.  Законодавець користується різними прийомами описування зло­чинних наслідків. Так, при крадіжці чужого майна шкода заподіюється власності (ст. 185 КК). Тут вказується один (єдиний) наслідок, що має кримінально-правове значення. В інших випадках у законі вказуються два і більше можливих (альтернативних) наслідків, що виступають обо- в’ язковою ознакою складу злочину. Так, у складі руйнування або по­шкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ч. 1 ст. 277 КК) в альтернативі зазначено такі наслідки, як аварія поїзда чи судна, по­рушення нормальної роботи транспорту чи створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

У деяких складах злочинів містяться вказівки на конкретні наслід­ки, наприклад смерть потерпілого при вбивстві (ст. 115 КК), тілесні ушкодження відповідної тяжкості в складах злочинів, передбачених статтями 121-125 КК. В інших статтях КК не дано чіткого опису наслідків («тяжкі наслідки», «особливо тяжкі наслідки», «великий збиток» тощо). Отже, тут у законі застосовуються оціночні терміни і поняття, з’ясування обсягу і змісту яких вимагає уточнення і конкре­тизації по кожній справі.

Настання зазначених у законі наслідків в одних випадках є необ­хідною ознакою основного (простого) складу закінченого злочину, наприклад поширення епідемій чи епізоотій, настання інших тяжких наслідків у результаті порушення ветеринарних правил (ст. 251 КК); в інших же — суспільно небезпечні наслідки відіграють роль кваліфі­куючої обставини, що обтяжує відповідальність, наприклад знищення або пошкодження лісових масивів загальнонебезпечним способом, якщо ці дії спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 245 КК).

Деякі норми КК пов’язують злочинність і караність діяння з обо­в’язковим настанням певних суспільно небезпечних наслідків. Так, зловживання владою або службовим становищем тягне за собою кримі­нальну відповідальність, якщо воно заподіяло істотну шкоду охороню- ваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК); порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підви­щену небезпеку для оточення, тягне за собою кримінальну відповідаль­ність, якщо такими діями потерпілому були заподіяні тілесні ушкоджен­ня (ч. 1 ст. 414 КК). Інші норми пов’язують караність діяння як з фак­тичним настанням суспільно небезпечних наслідків, так і з можливістю їх настання. Так, порушення правил ядерної або радіаційної безпеки тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо цими діями була створена загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяна шкода здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 274 КК).

3. Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об’ єктивної сторони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються в диспозицію статті Особливої частини КК як обов’язкова ознака складу злочину, в інших — не включаються. За­лежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочини з ма­теріальним складом (матеріальні злочини) та злочини з формальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом — це такі злочини, для об ’єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає не тільки вста­новлення діяння (дії чи бездіяльності), а й настання суспільно небез­печних наслідків.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для об’єктивної сторони яких закон вимагає встановлення тільки діяння (дії чи безді­яльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але вони перебувають за межами складу злочину, не включаються до об’єктивної сторони складу як обов’язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.

Визнання або, навпаки, невизнання суспільно небезпечних наслід­ків як ознаки складу злочину не є довільним. Наслідки злочину в одних випадках мають досить конкретний характер. Ці наслідки можна об­числити, точно визначити обсяг і характер шкоди. В інших же випадках такий вимір, конкретизацію наслідків здійснити важко, а іноді і не­можливо. У зв’язку з цим законодавець по-різному вирішує питання про визнання чи невизнання наслідків як обов’язкової ознаки об’єк­тивної сторони складу злочину.

Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шко­да матеріального, майнового, особистого або фізичного характеру. До таких злочинів належать, наприклад, крадіжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо. Ці злочини вважають­ся закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно не­безпечних наслідків. Так, убивство вважається закінченим злочином, коли сталася смерть потерпілого; крадіжка — коли злочинець проти­правно вилучив чуже майно і мав реальну можливість розпорядитися ним за своїм розсудом; тілесні ушкодження — коли здоров’ ю людини заподіяно шкоду певного ступеня тяжкості.

У злочинах з формальним складом сам факт учинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. До таких складів належать, наприклад, шпигунство, одержання хабара, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, втеча з місць позбавлення волі чи з-під варти, дезертирство та ін. Злочини з формальним складом також заподіюють шкоду сус­пільним відносинам. Однак вона має, як правило, нематеріальний характер. Ця шкода політична, організаційна, соціальна, моральна. Якщо при вчиненні злочину з формальним складом фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за межами складу, вони не впли­вають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об’ єктивної сторони як його необ­хідного елемента) і враховуються лише при призначенні покарання.

Поділ злочинів на злочини з матеріальним та злочини з формальним складами відбиває об’єктивно існуюче положення, коли в законі:

а) по-різному описується об’ єктивна сторона складу злочину;

б)  по-різному відображаються суспільно небезпечні наслідки. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв’язок між ними. У злочинах же з формальним складом для кримінальної відповідальності достатньо встановити лише факт учинення суспільно небезпечного діяння;

в) на підставі цього поділу по-різному вирішується питання про момент закінчення злочину: злочин з матеріальним складом вважаєть­ся закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, а злочин з формальним складом — з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання наслідків.

4. Значення суспільно небезпечних наслідків. Наслідки, тобто шкода (збиток), заподіяна злочинним діянням, її характер і розмір, багато в чому визначають матеріальну ознаку злочину — суспільну небезпечність. Тому наслідок виступає:

а) однією з найважливіших підстав криміналізації (декриміналіза- ції) діяння;

б) ознакою, на підставі якої проводиться відмежування злочину від інших правопорушень;

в) обставиною, що враховується судом при призначенні покарання в межах санкції відповідної статті КК (наприклад, у п. 5 ст. 67 КК тяжкі наслідки названі як обставина, що обтяжує покарання).

Якщо ті чи інші наслідки зазначені в диспозиції статті КК (злочини з матеріальним складом), їх встановлення в такому разі є обов’язковим для:

а) констатації складу злочину як підстави кримінальної відпові­дальності;

б) правильної кваліфікації злочину та його відмежування від су­міжних злочинів.

У разі, коли наслідки (у злочинах з матеріальним складом) відсут­ні, питання про кримінальну відповідальність може вирішуватися та­ким чином: а) якщо діяння вчинене з прямим умислом, то воно квалі­фікується як замах на злочин; б) якщо ж у законі не передбачено від­повідальність за злочин з іншими формами вини, то відсутність на­слідків виключає склад злочину і кримінальну відповідальність.

Як обов’язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні на­слідки мають важливе значення для диференціації кримінальної від­повідальності, що виявляється, зокрема, у конструюванні в КК квалі­фікуючих чи особливо кваліфікуючих складів або спеціальних норм.