Розділ І Поняття і система кримінального права. Наука кримінального права PDF Печать
Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина

Розділ І   Поняття і система кримінального права. Наука кримінального права

Як свідчить багатовікова історія людства, злочинність є постійним супутником його існування та розвитку. Більше того, в останні століт­тя у переважній більшості країн спостерігається зростання рівня най­більш небезпечних злочинів.

Певне збільшення кількості таких злочинів, перш за все організова­них, насильницьких та корисливих, спостерігається і в Україні. Значною мірою це зумовлено складним перехідним етапом розвитку держави та багатьма іншими, як суб’єктивними, так і об’єктивними чинниками.

У цих умовах проблема боротьби зі злочинністю вийшла на загаль­нодержавний та міжнародний рівні і має виключно важливе значення. Свідченням цього є і Декларація ООН «Про злочинність та суспільну безпеку», затверджена резолюцією 51/60 Генеральної Асамблеї ООН від 12 грудня 1996 р., у якій зазначається, що держави-члени цієї ор­ганізації повинні прагнути захищати безпеку та добробут своїх грома­дян і всіх тих, хто перебуває під юрисдикцією держави, шляхом здій­снення ефективних національних заходів щодо боротьби з небезпечною транснаціональною злочинністю, у тому числі з організованою зло­чинністю, незаконним обігом наркотиків і зброї, контрабандою таких предметів, організованою торгівлею людьми, терористичними злочи­нами та ін.

Боротьба зі злочинністю в нашій державі здійснюється за допо­могою політичних, економічних, організаційних, законодавчих та ін­ших заходів. Але тільки кримінальне законодавство створює необхід­ну правову основу (базу) для боротьби зі злочинністю.

Для вирішення цих складних завдань важливо, щоб не тільки саме це законодавство було досконалим, а й щоб його глибоко та ґрунтовно вивчали ті, хто його застосовуватиме, впроваджуватиме в практику.

Перш за все слід з’ясувати саме поняття «кримінальне право», яке в сучасній правовій науці застосовується у трьох значеннях:

1) як галузь законодавства (одна з галузей) — кримінальне законо­давство. Звідси кримінальним правом іменують закони, тобто норма­тивні акти, що містять положення даної галузі права;

2)  як наука кримінального права, тобто теорія кримінального права;

3)  як навчальна дисципліна.

 

§ 1. Поняття кримінального права

Кримінальне право — це самостійна, відокремлена від інших га­лузь права. У той же час вона включає в себе як ознаки, притаманні всім галузям права, так і суто свої, специфічні, властиві тільки цій галузі права, ознаки. Тому на підставі цього можна зробити висновок про те, що:

1)   кримінальне право являє собою певну систему (сукупність) правових норм, які встановлюють правила поведінки людей у суспіль­стві. Але ці правила поведінки мають узагальнений характер, охоплю­ють безліч різноманітніших (можливих) ситуацій, які трапляються у реальному житті. Тобто вони охоплюють за рівнем свого узагальнен­ня тільки загальні, характерні для всіх реальних проявів ознаки, а не тільки ті, що можуть не збігатися, а навіть відрізняють один злочин від іншого. Наприклад, у ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України[1] крадіжка визначається як таємне викрадення чужого майна. Таким чином, законодавець у законі встановив лише узагальнені ознаки кра­діжки як явища, хоча кожен конкретний злочин може відрізнятись, і навіть істотно, один від одного у своєму життєвому прояві. Норми кримінально­го права — це узагальнені правила, що охоплюють безліч відповідних конкретних життєвих ситуацій, індивідуальних випадків. Так, норми про відповідальність за умисне вбивство передбачають усі можливі в реаль­ному житті конкретні випадки вбивств, як би вони один від одного не від­різнялися. Норми кримінального права призначені на загальну дію і є загальнообов’язковими до виконання, тим самим вони мають ознаку загальнообов ’язковоїнормативності. Ці норми здебільшого виступають як норми-заборони. Вони забороняють певні вчинки людей, а саме зло­чинні дії або злочинну бездіяльність, під загрозою застосування за них особливих примусових заходів — кримінального покарання;

2)   норми кримінального права встановлюються тільки вищими органами законодавчої влади і закріплюються у відповідних законах. Це так зване позитивне право, або інакше — чинне право. Саме тому кримінальне право має формальну визначеність — воно точно фіксує в законах у гранично формалізованому вигляді в письмовій формі озна­ки злочинів і покарань за них, тобто вимоги, які ставляться до пове­дінки людей, рамки та умови їх вчинків, наслідки протизаконних дій чи бездіяльності. Слід спеціально зазначити, що формальна визначе­ність кримінального права — це не тільки гарантія законності і одна­ковості застосування його норм, а й одне з невід ’ємних прав людини. Визначеність правових приписів, фіксуючи межу між злочинною і не- злочинною поведінкою, тим самим чітко встановлює можливість лю­дини здійснювати свої права і свободи відповідно до закону, чітко уявляти собі, що дозволено, а що заборонено кримінальним законом.

Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України кримінальні за­кони видаються виключно Верховною Радою України. Ніякі інші органи держави або посадові особи (навіть Президент України) не­правомочні на видання норм кримінального права[2]. Цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права (наприклад, норми цивільного права можуть встановлюватися урядом, норми адміністративного права — навіть органами влади на місцях). Отже, кримінальне право виражається тільки в законах і його єдиним дже­релом є кримінальний закон;

3)  кримінальне право відрізняється від інших галузей права також предметом і методом правового регулювання. Його норми встановлю­ють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання під­лягають застосуванню до осіб, що їх вчинили (ч. 2 ст. 1 КК). Саме відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину і застосуван­ням за нього певних покарань, і є предметом кримінального права. Оскільки злочини становлять підвищену суспільну небезпечність для суспільних відносин і правопорядку в Україні, держава застосовує за їх вчинення і найбільш гострі примусові заходи — кримінальні пока­рання. Застосування покарання — це метод правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину. У покаранні, що призначається судом від імені держави за вчинений злочин, як санкції за порушення кримінально-правової заборони, передбаченої в законі, виявляється і така властивість кримінального права, як його державна забезпеченість.

З викладеного випливає, що кримінальне право як система норм (законів) має такі ознаки: загальнообов ’язкову нормативність, фор­мальну визначеність і державну забезпеченість, а також притаманний йому предмет і метод правового регулювання. Ці ознаки, характерні для права взагалі, щодо кримінального права виступають дуже чітко і своєрідно, відображаючи особливості цієї галузі права.

Таким чином, кримінальне право як галузь права — це система юридичних норм (власне кажучи, законів), прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочина­ми і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

У цьому визначенні наведено основні ознаки кримінального права. що відрізняють його від інших галузей права, — злочин і покарання.