1. Загальні положення щодо договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

1.  Норми гл.62 ЦК регулюють відносини, що виникають в процесі виконання науково-дослідних (НДР) або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (ДКТР). ЦК 1963 р. не містив аналогічних норм, відповідні відносини регулювалися підзаконними нормативними актами та загальними нормами договірного права.

Главою 62 ЦК охоплюється такі види договорів: на виконання НДР і на виконання ДКТР. Вказані договори опосередковують зв'язки науки з виробництвом і спрямовані на втілення у виробництві новітніх наукових досягнень. З метою створення умов для підвищення ефективності інформаційного забезпечення творчої праці вчених, інженерно-технічних працівників і прискореного використання науково-технічних досягнень у виробництві, проводиться державна реєстрація та облік відкритих (несекретних) НДР та ДКТР (див. постанову Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій"; Порядок державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних робіт),

2. У цивілістиці поставало питання щодо місця норм про договори на виконання НДР або ДКТР в системі норм цивільногоправа і, в першу чергу, щодо їх співвідношення з нормами, шо регулюють підрядні відносини. З цього приводу Існувало два погляди. Згідно з першим договори на виконання НДР або ДКТР —це різновид договорів підряду, відповідно до другого — вони належать до договорів підрядного типу, але мають самостійний характер. Зважаючи на те, що законодавство не містило норм щодо договорів на виконання НДР або ДКТР, це питання мало теоретичний характер. Законодавче нормування цих відносин вирішило це питання. Аналіз норм ЦК дає підстави вважати, що в ньому знайшла своє відображення концепція щодо самостійного характеру договорів на виконання НДР або ДКТР. Норми, шо регулюють відносини з виконання НДР або ДКТР, не пов'язані з нормами про договір підряду (гл.61) і розміщені в окремій главі ЦК (гл.62).

Таке законодавче рішення вбачається обгрунтованим. Воно закріплює принципово важливе положення про особливість договорів на виконання НДР або ДКТР. Ці договори пов'язані з науковою творчістю, пошуком нових наукових досягнень і певним чином неможливістю гарантованості результату. Саме ці риси є визначальними для договорів на виконання НДР або ДКТР  такими, що відрізняють їх від традиційних договорів на виконання робіт. За договором наприклад будівельного підряду об'єкт будівництва відомий заздалегідь, на нього існують робочі креслення та відповідні проекти, які визначають усі деталі майбутнього будівництва.

Договори на виконання НДР спрямовані на вирішення певної наукової проблеми. Стосовно ж результату та методів дослідження, вони можуть бути визначені тільки в процесі роботи. Договори на виконання ДКТР передбачають лише загальні вимоги щодо майбутнього дослідного зразка. Розробка такого зразка та можливість його упровадження у виробництві до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт повною мірою гарантованими бути не можуть. Певна попередня невизначеність відбивається і на інших моментах договорів на виконання НДР або ДКТР — неможливості точного визначення часу виконання та остаточної вартості робіт, необхідності залучення додаткових матеріалів тощо.

Класичний договір підряду спрямований на виконання певних робіт і надання їх результату замовникові. Такий договір не передбачає вирішення будь-яких наукових або дослідницьких завдань та відповідних науково-технічних передумов. Не пов'язаний він і з невизначеністю результату робіт. Хоча проектування та капітальне будівництво є неподільними, вони можуть існувати і без того, щоб їм передували наукові дослідження та розробка нових конструкцій або технологій.

Відрізняються договори на виконання НДР або ДКТР і від такого різновиду договорів підряду, як договори на виконання проектних та пошукових робіт (ст.ст.887—891 ЦК). Договори на виконання НДР або ДКТР виконуються з метою досягнення певного наукового результату, розробки нового виробу або нової технології, тобто отримання нового знання або рішення як результату творчої діяльності людини. У свою чергу проектні та пошукові роботи забезпечують будівництво, реконструкцію, ремонт будинків та споруд і слугують певною підставою для характеристики заздалегідь відомого об'єкта.

Таким чином порівняно з договорами підряду, договори на виконання НДР або ДКТР мають певні особливості. Вони знаходять прояв у предметі договорів, у порядку визначення вартості робіт та порядку розрахунків, у змісті прав та обов'язків сторін, їх майновій відповідальності тощо.

3. Незважаючи на важливі особливості, договори на виконання НДР або ДКР належать до групи договорів підрядного типу. На це вказують декілька обставин: 1) сторони договору називаються замовник та підрядник (виконавець); 2) підрядник за договором зобов'язується виконати певну роботу за замовленням іншої сторони — замовника; 3) результат роботи підрядника має бути переданий замовникові. Саме виконання та передання замовникові результату НДР та ДКТР визначає підрядний характер цих Договорів.

 

2. Характеристика договорів на виконаннянауково-дослідних та дослідно-конструкторських та технологічних робіт

1.  Як вже зазначалося, норми гл.62 ЦК охоплюють два різновиди договорів — про виконання НДР та ДКТР. Хоча вони пов'язані  між собою,  кожен з них має певну специфіку,  насамперед пов'язану із особливостями його предмету.  НДР спрямовані на здійснення наукових досліджень, розробку тієї чи іншої наукової проблеми з наданням замовникові відповідного наукового звіту про виконану роботу. ДКТР здійснюються з метою конструювання та розробки зразка нового виробу або нової технології, які відповідають технічним або технологічним вимогам замовника та надання замовникові відповідної документації.

2.  Предметом договорів на виконання НДР або ДКТР є певна робота та її результат. Такого висновку можна дійти з аналізуст.892 ЦК. За договором про виконання ДКТР виконавець зобов'язаний розробити новий виріб або нову технологію. Таким чином робота має бути закінчена з наданням замовникові певного її результату та відповідної документації до неї. Стосовно ж НДР, то їх результат може полягати в наданні певного звіту, наукового висновку тощо. Хоча в ст.892 ЦК йдеться лише про наукові дослідження, важко вважати, шо вони як такі можуть задовольнити замовника без надання йому виконавцем певного результату досліджень. Таким чином і в цьому випадку може йтися про певний результат НДР.

3.  Важливою рисою договорів на виконання НДР або ДКТР є те, що результат робіт не може бути повністю передбачений наперед. ЦІ договори опосередковують відносини, пов'язані з наданням результатів творчої діяльності людини. І хоча виконавець має зробити все необхідне для досягнення певної мети, він не може гарантувати отримання бажаних для замовника результатів. В такому разі може виникнути ситуація, коли негативний результат складатиме результат роботи виконавця.

4.  Сторонами договорів на виконання НДР або ДКТР є замовник та підрядник (виконавець). Законодавство не висуває спеціальних вимог до особи виконавця або замовника. Водночас підрядником (виконавцем) за договорами на виконання НДР або ДКТР, як правило, виступають спеціалізовані організації, які здійснюють наукові або дослідницькі роботи, установчі документи яких передбачають   проведення   науково-дослідних  та  дослідно-конструкторських робіт (наукові установи, науково-дослідні інститути, конструкторські бюро тощо).

Така структура договірних зв'язків може бути змінена, і підрядник може передати виконання певної частини робіт іншій особі — субвиконавцеві. Умови такої зміни залежать від конкретного різновиду договору. За договором про виконання НДР виконавець має право залучати до виконання робіт інших осіб лише за згодою замовника (ч.2 ст.893 ЦК). При виконанні ДКТР виконавець має ширші повноваження щодо вирішення питання про залучення до роботи субвиконавців. Для цього йому не потрібно одержувати згоду замовника, якщо інше не передбачено в договорі (ч.З ст.893 ЦК). Така різниця повноважень підрядника пояснюється різним ступенем творчості при виконанні НДР та ДКТР. Вважається, що НДР відзначаються особливо високим рівнем творчості виконавця, тому особа виконавця набуває для замовника вирішального значення, а залучення до роботи субвиконавців можливе лише за згодою замовника.

З аналізу ст.893, а також інших норм ЦК можна дійти висновку, що при залученні підрядником (виконавцем) для виконання робіт субвиконавців між сторонами виникають відносини, схожі з відносинами, які складаються між генеральним підрядником і субпідрядником (ст.838 ЦК). У цьому разі виникає більш складна структура договірних зв'язків. Виконавець укладає договір із замовником на виконання певних НДР або ДКТР, а також договір Із субвиконавцями на виконання певної частини робіт (розділів наукового дослідження, частини конструкторських або технологічних робіт). У першому випадку він є безпосередньо виконавцем, а в другому — замовником. Це зумовлює розподіл обов'язків кожної зі сторін та обсяг їх відповідальності. Виконавець відповідає перед замовником за виконання договору, він зобов'язаний передати замовникові повністю завершені НДР та ДКТР (ч.і ст.894 ЦК). Він організує та контролює роботу субвиконавців. У разі невиконання або неналежного виконання договору він відповідає перед замовником за порушення субвиконавцем свого обов'язку.

5. Договори на виконання НДР або ДКТР здійснюються окремими етапами. Як правило, НДР проходять такі етапи: підготовка наукового проекту, розробка теоретичного обґрунтування дослідження, експериментальна частина, науковий аналіз та узагальнення даних, розробка наукового висновку (звіту). ДКТР мають етапи розробки загальної концепції роботи, підготовки дослідження та пошуку матеріалів, розробки ескізів, технічного та робочого проекту, виготовлення та випробування дослідного зразка.

Виконавець може передати замовникові, а замовник прийняти та оплатити результати робіт повністю або окремими етапами (ст.894 ЦК). Поетапний порядок дозволяє замовникові контролювати хід виконання робіт та, у разі необхідності, коригувати Дії виконавця. Для договорів на виконання НДР або ДКТР це має особливе значення. Творчий характер робіт, які виконуються за цими договорами, неможливість гарантування результату потребують тісної взаємодії замовника та виконавця на всіх етапах виконання договору. Якщо сторони домовилися, що виконавець буде передавати замовнику окремі етапи робіт, то замовник, відповідно, зобов'язується прийняти та оплатити роботи поетапно.

Виконання роботи за договорами на виконання НДР або ДКТР передбачає передачу замовникові певного результату роботи. Якщо роботи виконуються поетапно, то виконання окремого етапу може завершуватися передачею замовникові певної наукової або технічної документації, ескізу, проекту, технічного звіту, розробки дослідного зразка, проведення випробування дослідного зразка тощо. Виконання договору в цілому передбачає передання завершеної НДР або ДКТР. Для НДР це, як правило, науковий звіт або науковий висновок, в яких знаходить втілення результат наукового пошуку виконавця. ДКТР зазвичай завершуються виготовленням дослідного зразка, на базі якого можливе подальше вдосконалення конструкції або технології нового виробу. При цьому виконавець зобов'язується передати замовникові конструкторську документацію на дослідний зразок, що дасть змогу подальшого серійного виготовлення виробу.

Остаточні розрахунки між замовником та виконавцем здійснюються після передання та прийняття виконаної роботи. При цьому замовник за згодою виконавця може коригувати розмір оплати робіт, якщо він вважає, що деякі показники витрат виконавця були завищені. Крім того, плата, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів, якщо можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін (ч.2 ст.894 ЦК). У зв'язку з творчим характером робіт за договорами на виконання НДР або ДКТР, неможливо наперед передбачити витрати виконавця, час виконання договору, а також результат робіт. Все це зумовлює певну попередню невизначеність розміру витрат та оплати робіт виконавця. Тому нерідко сторонами здійснюються попередні розрахунки, які потім в процесі роботи та на стадії ЇЇ закінчення коригуються відповідним чином.

6. Договори на виконання НДР або ДКТР пов'язані зі створенням та використанням результатів творчої діяльності людини. Це зумовлює певні вимоги до поведінки сторін договору. Так, підрядник в процесі виконання договору зобов'язаний додержуватися вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності (п.2 ст.897 ЦК). Нерідко при виконанні НДР або ДКТР виконавець використовує результати творчої праці інших осіб. Таке використання може здійснюватися лише в межах закону, з додержанням усіх правил щодо охорони прав інтелектуальної власності. ЦК покладає обов'язок щодо цього на підрядника. Не викликає сумніву те, що підрядник не тільки сам зобов'язаний дотримуватися правил щодо охорони прав Інтелектуальної власності третіх осіб, але має попередити замовника про необхідність залучення в процесі виконання договору відповідних об'єктів права інтелектуальної власності.

Об'єкти інтелектуальної власності можуть створюватися самим виконавцем в процесі виконання НДР або ДКТР. Враховуючи цю обставину, ЦК містить декілька правил, спрямованих на забезпечення інтересів обох сторін договору. Так, сторони зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором (ст.895 ЦК); вони можуть використовувати результати робіт лише у межах і на умовах, встановлених договором (ст.896 ЦК); виконавець зобов'язаний утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт, та вживати заходів для захисту результатів, шо підлягають правовій охороні (пункти 3, 4 ст.897 ЦК). У процесі виконання роботи виконавцями можуть бути створені такі об'єкти права інтелектуальної власності як винаходи, промислові зразки, користі моделі тощо. Це зумовлює необхідність чіткого визначення порядку використання результатів робіт, визначення суб'єкта права інтелектуальної власності, умов видачі ліцензії тощо.

7. Як вже зазначалося, договори на виконання НКР або ДКТР є своєрідними, оскільки пов'язані з реалізацією творчого пошуку виконавця. Це знаходить свій прояв у порядку виконання роботи виконавцем та її переданім замовникові. По-перше, на відміну від договорів підряду (ст.857 ЦК) договори на виконання НДР або ДКТР не містять умов щодо якості роботи виконавця. Це пов'язано з тим, що до виконання роботи неможливо чітко визначити рівень якості, якому має відповідати майбутній науковий результат, розроблений дослідний зразок, нова технологія тощо. Хоча виконавець зобов'язаний зробити все від нього залежне для виконання завдання, творчий характер роботи не дозволяє висувати умови щодо якості роботи виконавця. По-друге, в процесі виконання роботи виконавець може виявити неможливість одержання очікуваних результатів або недоцільність подальшого продовження роботи. Про це він зобов'язаний негайно поінформувати замовника (ч.б ст.897 ЦК). Ці обставини можуть стати підставою для дострокового припинення договору. Таке припинення на ранніх стадіях виконання договору допоможе зберегти ресурси замовника, інакше спрямувати шляхи досліджень, визначити інші перспективні напрями наукового пошуку.

По-третє, виконання НДР або ДКТР може мати негативний результат, коли після виконання роботи не досягнуто успішного рішення наукового або технічного завдання. З урахуванням особливостей вказаних договорів недосягнення результату не може розглядатися як невиконання підрядником (виконавцем) свого обов'язку за договором, якщо це сталося внаслідок обставин, що не залежать від виконавця. Тому законодавство передбачає своєрідні наслідки неможливості досягнення результату (ст.899 ЦК), Якщо неможливість досягнення такого результату виявляється в ході НДР, то замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором (ч.і ст.899 ЦК). Якщо неможливість досягнення результату виявляється у ході виконання ДКТР, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

 

3. Відповідальність за порушення договорів на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських та технологічних робіт

1. Своєрідно визначається в законодавстві відповідальність за порушення договору на виконання НДР або ДКТР (ст.900 ЦК). По-перше, така відповідальність встановлена лише стосовно виконавця договору (підрядника). По-друге, відповідальність виконавця є обмеженою, оскільки він зобов'язаний відшкодувати замовнику тільки реальні збитки, а упущена вигода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом. По-третє, реальні збитки відшкодовуються виконавцем лише у межах ціни цьому за порушення договору особою, на яку було покладено його виконання, перед замовником у повному обсязі відповідає виконавець.

3.  Строк договору про надання послуг, тобто час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки див. коментар до гл.52 ЦК),  встановлюється за домовленістю сторін,  якщо  інше  не  передбачено законом  або  іншим  актом цивільного законодавства.

4.  Оскільки договір про надання послуг може бути як оплатним,так і безоплатним, ЦК містить відповідні правила про плату за оплатним договором та про відшкодування виконавцеві фактичних витрат за договором про безоплатне надання послуг. Згідно зіст.903 ЦК замовник за оплатним договором повинен оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо ж у договорі про надання оплатних послуг відсутні умови про розмір винагороди, строк та порядок її виплати,винагорода сплачується після надання послуги у розмірі, який за подібних обставин звичайно оплачується за такі послуги (див. коментар до гл.51 ЦК).

ЦК передбачає виплату виконавцеві винагороди й у випадках, коли він не може виконати договір не з його вини і без вини замовника, а також з вини замовника. У першому випадку замовник повинен виплатити виконавцеві розумну плату з урахуванням, зокрема, обсягу виконаного. Спір щодо розміру такої плати у разі не-досягнення згоди між сторонами договору підлягає розгляду в суді. У другому випадку винагорода повинна бути сплачена у повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно зі ст.9О4 ЦК за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, які були необхідними для виконання договору. Такий обов'язок покладено на замовника й у випадках, коли неможливість виконання договору про безоплатне надання послуг виникла з Його вини або внаслідок дії непереборної сили. Необхідність зроблених витрат повинна доводитися виконавцем за договором.

4. Відповідальність виконавця за порушення договору

1. Договір вважається порушеним у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, породженого ним (див. коментар до гл.51 ЦК).

Питання про відповідальність виконавця за невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг вирішується у ст.906 ЦК з урахуванням оплатності чи безоплатності цього договору. У ній йдеться про таку загальну форму цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди.

2. Поняття збитків, підстави та умови їх відшкодування викладені в коментарі до глав 3, 51 ЦК.

Збитки, які були завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про відплатне надання послуг, згідно із ст.9О6 ЦК підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Якщо ж виконавцем у договорі про надання відплатної послуги виступає суб'єкт підприємницької діяльності, він відповідає за це порушення і без його вини, якщо не доведе, що належне виконання договору виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов подій, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не вважається непереборною силою, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (див. коментар до гл.51 ЦК).

3.  Розмір збитків, заподіяних порушенням зобов'язання, повинен довести кредитор, тобто замовник. При цьому при визначенні розміру збитків беруться до уваги ціни, які існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання, що випливає з договору, повинно бути виконане.

У тих же випадках, коли вимога не була задоволена добровільно, до уваги беруться ринкові ціни, що існували на день подання позову. Суду надане право задовольнити вимогу щодо відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, які існували на день ухвалення судового рішення (див. коментар до гл.51 ЦК).

Якщо ж замовнику за договором про безоплатне надання послуг заподіяні збитки його невиконанням або неналежним виконанням, виконавець зобов'язаний відшкодувати їх у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не передбачений договором.

4,  Якщо за порушення договору про надання послуг встановлена неустойка (див. коментар до гл.49 ЦК), слід керуватися правилами щодо підстав, умов та розміру їх сплати, а також правилами про їх співвідношення зі збитками, закріпленими в ст.ст.550, 551,624 ЦК (див. коментар до глав 49, 51 ЦК).

 

5. Розірвання договору про надання послуг

1. Згідно зі ст.907 ЦК договір про надання послуг може бути розірваний за погодженням сторін, а також на інших підставах, встановлених ЦК та іншими законами України. ЦК містить такі підстави у ст.ст.651, 652. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Правові наслідки розірвання договору закріплені у ст.653, а правила щодо форми розірвання договору — в ст.654 (див. коментар до гл.53 ЦК).

Враховуючи те, що принципові питання регулювання відносин перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти містяться саме у ЦК, після набуття ним чинності, зазначені закони та підзаконні акти, безумовно, залишатимуться чинними, але у межах, що йому не суперечать, а також відповідно до положень ЦК.

3. Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти здійснюються відповідно до правил дво- та багатосторонніх міжнародних договорів (транспортних конвенцій) які, відповідно дост.9 Конституції та ст.Ю ЦК, є частиною національного законодавства України.

Основними багатосторонніми договорами, в яких Україна бере участь, є: Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень; Конвенція про міжнародну цивільну авіацію; Конвенція про режим судноплавства на Дунаї; Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення; Угода про міжнародне залізничне пасажирське сполучення (УМПС); Всесвітня поштова конвенція (1952 p.); Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ); Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції, для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних особами, які не є перевізниками за договором; Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства; Міжнародна конвенція про вантажну марку; Конвенція про дорожній рух; Європейська угода, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки та сигнали; Міжнародна конвенція про обмірювання суден; Міжнародна конвенція по безпечних контейнерах; Митна конвенція, що стосується контейнерів; Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу та Протокол 1976 р. до Афінської конвенції; Конвенція про Кодекс поведінки лінійних конференцій; Митна конвенція про перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП; Європейська угода про міжнародні автомагістралі; Конвенція про обмеження відповідальності стосовно морських вимог; Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів; Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії; Договір з відкритого неба; Всесвітня поштова конвенція (1994 p.); Угода про поштові посилки; Угода між залізничними адміністраціями держав — учасниць Співдружності незалежних держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС); Основна багатостороння угода про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа-Кавказ-Азія та ін.

Правила таких конвенцій мають пріоритет перед нормами законодавства України, хоча за умови існування прогалин не виключається можливість застосування до міжнародних перевезень відповідних норм ЦК, транспортних кодексів (статутів), Інших нормативно-правових актів України.