Розділ II ОСОБИ Підрозділ 1 ФІЗИЧНА ОСОБА Глава 4 Загальні положення про фізичну особу - Страница 4 PDF Печать
Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

11. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщовона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатнаусвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Статті 256—260 ЦПК детально регулюють визнання громадянина недієздатним. Справа може бути почата за заявою членів його родини, громадських організацій, прокурора, органу опіки та піклування, психіатричної лікувальної установи в суді за місцем проживання громадянина чи за місцем перебування лікувального закладу, де він перебуває. Суддя в порядку підготовки справи до судового засідання призначає судово-психіатричну експертизу. В судовому засіданні беруть участь: громадянин, якщо не можливо за станом його здоров'я, члени його родини, прокурор, представник органу опіки та піклування.

Оцінку здоров'я громадянина дає судово-психіатрична експертиза. Обмеження прав і свобод осіб, шо страждають на психічні розлади, може мати місце тільки на підставі психіатричного діагно-зу. Громадянин вправі оскаржити в суд поставлений йому діагноз, 'оді призначається повторна експертиза.

2. Стаття 39 ЦК встановлює певні гарантії від необгрунтованого звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною.

Зокрема, ця норма передбачає, коли суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною І буде встановлено, що вимога заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням сулу про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною (ст.40 ЦК). При цьому суд має з'ясувати, чи було відомо іншій стороні про стан психічного здоров'я особи. Залежно від цього і має вирішуватися питання про момент, з якого особа визнається недієздатною.

3. Рішення суду про недієздатність громадянина слугує підставою для призначення йому опікуна (ст.41 ЦК). Останній є його законним представником. Право на таке представництво, як і право(обов'язок) захисту прав та інтересів їх підопічних, випливає із сутності відносин з опіки і піклування. Тому тут не вимагається якогось спеціального уповноваження. Документами, що підтверджують повноваження опікунів, є опікунське посвідчення, а за йоговідсутності — рішення органу опіки та піклування про призначення даної особи опікуном.

Опікун захищає його права, вчиняє у його інтересах та від його імені юридичні дії, несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою в порядку, встановленому ст.1184 ЦК. Сама недієздатна фізична особа не має права вчиняти правочини, а якщо ця вимога не буде дотримана, то правочин визнається нікчемним (ст.215 ЦК).

4. Оскільки визнання фізичної особи недієздатною тлумачитьсяяк тимчасовий захід, котрий може застосовуватися лише на періодіпсихічного захворювання тощо, ст.42 ЦК передбачає можливість поновлення дієздатності фізичної особи. Останнє проводиться су-дом за позовом опікуна або органу опіки та піклування, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення психічного стану фізичної особи у неї поновилася здатність усві-ідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Факт психічногоодужання фізичної особи підтверджується відповідним медичнимвисновком, якшо особа знаходилась в спеціальному медичному закладі на лікуванні.

Цим же рішенням суду припиняється опіка, оскільки необхідність у ній відпадає. Надалі фізична особа, цивільну дієздатність якої поновлено, виступає як повноправний учасник цивільного обігу.

 

12. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

1. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою слугує передусім захисту майнових інтересів відсутньої особи та інтересів, з якими вона перебуває у цивільних відносинах, стабільності котрих виникла загроза.

Гарантією від необгрунтованого визнання особи безвісно відсутньою є те, що рішення про це приймає лише суд. До того ж максимально точно встановлює умови, за яких фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, передбачаючи, що для цього необхідно, аби протягом одного року в місці ЇЇ постійного проживання не було відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей Про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержа-ні такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — І січня наступного року.

2.  Порядок визнання особи безвісно відсутньою визначенийст.ст.261—265 ЦПК. Заява подається заінтересованою особою досуду за місцем її проживання. Чи належить заявник до заінтересованих осіб, встановлює суд. У заяві має бути зазначена мета визнання громадянина безвісно відсутнім. Заявник і суд вживають заходів для встановлення місця перебування громадянина, з'ясовують, коли були отримані останні відомості про нього. Суд розглядає справу в порядку окремого провадження з обов'язковою участю прокурора.

Очевидно, аналогічним має бути порядок розгляду судом справи про оголошення особи такою, місце перебування якої невідоме.

3.  Над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме,після того, як нотаріус за останнім місцем проживання такої особи опише належне їй майно, органом опіки та піклування за місцем перебування майна встановлюється опіка. За необхідності постійного управління майном воно передається за рішенням суду вдовірче управління особі, що визначається органом опіки та піклування. Він же укладає договір про довірче управління (ст.1032ЦК). Управитель вправі, відповідно до цього договору, вчинятибудь-які дії в інтересах відсутнього власника. При цьому правочини управитель укладає від свого імені, вказуючи, що діє як управитель майном. Управитель має право на винагороду, передбачену договором, на відшкодування необхідних витрат за рахунок доходіввід використання майна, але, у свою чергу, несе відповідальність заненалежну дбайливість у ставленні до майна (ст.1042, 1043 ЦК).

Опис майна нотаріусом та встановлення над ним опіки, як правило, провадиться після рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або такою, місце знаходження якої невідоме. Водночас за заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування опіка над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою (чч. 1, 2 ст.44 ЦК).

Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування котрої невідоме, бере виконання цивільних зобов'язань на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в ЇЇ інтересах.

За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місЦе перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати, погашає зобов'язання, термін виконання котрих настав, тощо. ЦК передбачає також інші наслідки визнання громадянина безвісно, відсутнім: припиняється дія виданого ним доручення (ст.248 ЦК); шлюб з безвісно відсутньою особою розривається в органах РАЦС (ст.107 СК) та ін.

4. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у: разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.!

Як випливає зі ст.ст.44, 45 ЦК, для припинення опіки над май-: ном безвісно  відсутньої особи  необхідним є дотримання  таких умов:   1) фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою,; з'явилася або одержано відомості про місце її перебування; 2) є за-І ява цієї особи або іншої заінтересованої особи; 3) скасування судом за місцем перебування особи або судом, що постановив рІшсн-, ня про визнання цієї особи безвісно відсутньою,  попереднього рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою Очевидно, аналогічні умови мають бути дотримані у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також поява фізичної особи, місце перебування котрої було невідомим, є також підставою для припинення договору про довірче управління (хоча ця підстава і не згадується прямо у ст.1044 ЦК, але така можливість випливає із загального призначення опіки та довірчого управління майном на її підставі). Якщо шлюб був розірваний, то він може бути поновлений органом РАЦС за спільною заявою подружжя за умови, що жоден із них не уклав нового шлюбу (ст.118 СК).