Печать
PDF

Глава 36 Договір купівлі-продажу - § 7. Договір міни

Posted in Гражданское право - Цивільне право: т.2 (В.І.Борисова та ін.)

 

§ 7. Договір міни


Відповідно до ч. 1 ст. 715 ЦК договір міни (бартеру) — це договір, за яким кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Частина 5 ст. 715 ЦК

передбачає, що договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, поставку, контрактацію або інших договорів, елементи яких містяться у договорі міни (ст. 716 ЦК). Наприклад, ними можуть бути положення про якість товару (статті 673, 678 ЦК), норми гл. 51 ЦК тощо.

Уклавши договір, кожна сторона втрачає право власності на товар, який передає в обмін і надає право власності на товар, який вимінює. Отже, договір міни, як і договір купівлі-продажу, належить до договорів, що опосередковують перехід права власності. Однак, сфера застосуван­ня договору міни є значно вужчою, ніж договору купівлі-продажу, тому що еквівалентом у товарних відносинах є в основному гроші. На від­міну від купівлі-продажу за договором міни як еквівалент зазвичай ви­ступають не гроші, інше рівноцінне майно. На практиці, дуже пошире­ним є договори міни квартирами, будинками, іншим житлом. В силу різних факторів обмін нерухомістю не може вважатися повністю рівно­цінним, тому допускається укладення договорів міни з доплатою однією стороною певної грошової суми. Такі правочини поєднують елементи договорів купівлі-продажу та міни і мають змішаний характер.

У законодавстві про підприємництво використовується термін «бартерні угоди». Поняття «бартер» за своїм змістом об’ ємніше, ніж поняття «міна». Згідно із Законом України «Про регулювання товаро­обмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяль­ності» від 23 грудня 1998 р.1 бартерна операція у галузі зовнішньоеко­номічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок перед­бачена в натуральній формі між суб’єктом зовнішньоекономічної ді­яльності України та іноземним субєктом господарської діяльності. Такий договір передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, неопосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. Відповідно «міна» означає обмін товару в натурі на інший товар, а бартер, крім речового обміну, містить ще й обмін на безгрошовій основі результатами ви­конаних робіт, послуг тощо.

Не є договором міни обмін: речами з передачею їх тільки у володін­ня; речами з передачею їх лише у користування; товару на послуги про його переробку; товару на відступлення майнового права; векселями при різній вексельній сумі; житлових приміщень, які особи займають як на­ймачі; договір, при якому здійснюється обмін неякісного товару, при­дбаного фізичними особами у роздрібній торговельній мережі.

Правова характеристика договору—двосторонній, консенсуаль- ний, оплатний. Договір міни є двостороннім, оскільки кожна із сторін міни має певні зобов’ язання на користь іншої і вважається боржником та кредитором одночасно. Цей договір консенсуальний, оскільки вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами, та оплатним, бо при передачі товару кожна із сторін має отримати від другої зустрічне надання у вигляді товару. Сторони зобов’ язуються передати одна одній відповідний товар, у принципі економічно еквівалентний. Цей до­говір можна вважати каузальним, тому що мета укладення договору міни чітко визначена — набуття права власності на річ.

Якщо згідно з договором міни обмінювані товари визнаються та­кими, що мають нерівноцінну вартість, то згідно з ч. 3 ст. 715 ЦК до­говором може встановлюватися доплата за товар більшої вартості, що обмінюється, на товар меншої вартості. Вартість різниці також може бути компенсована виконанням певних робіт, наданням за товар меншої вартості відповідних послуг (за згодою сторін).

Предметом договору міни може бути товар, який є у власності сто­рони на момент укладання договору. Товаром можуть бути різні рухомі та нерухомі речі, допущені до товарообігу, тобто об’єкти, не вилучені з ци­вільного обороту, а також інше майно з урахуванням його особливостей, встановлених законодавством. Такі особливості, передбачені ч. 2 ст. 192, ст. 193, ч. 2 ст. 194 ЦК для купівлі-продажу валютних цінностей, цінних паперів тощо, поширюються й на міну. Умова договору щодо предмета повинна містити найменування та кількість товару.

Предметом договору можуть бути роботи (діяльність, результати якої мають матеріальний вираз і можуть бути реалізовані для задово­лення потреб фізичних чи юридичних осіб) та послуги (діяльність, результати якої не мають, як правило, матеріального виразу, а реалізу­ються і споживаються в процесі здійснення самої діяльності), переда­ні в обмін на майно, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. у бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), які експортуються за цим договором, з обов’язковим вираженням в іно­земній валюті. При укладенні бартерних зовнішньоекономічних до­говорів не допускається доплата грошовими коштами.

Сторонами договору міни можуть бути фізичні та юридичні осо­би. Ці сторони не пойменовані, як, наприклад, продавець і покупець у договорі купівлі-продажу, але кожна з них є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, котрий вона одержує взамін. Кожна з сторін повинна мати право власності або інше речове право на майно з правомочністю щодо розпорядження цим майном. Еквівалентом за передане майно є не грошова сума, а інше майно.

Момент переходу прав власності на товари, що обмінюються, має специфіку. Частиною 4 ст. 715 ЦК визначається, що за договором міни право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлене договором або законом. Це правило відріз­няється від загального правила ст. 334 ЦК щодо моменту набуття права власності за договором, коли право власності виникає з моменту передачі речі.

Строки у договорі міни. Одномоментності виконання зобов’язань з обміну товарами закон не вимагає — строки їх передачі можуть не збігатися. У такому випадку повинні бути особливо забезпечені інте­реси сторони, яка в силу договору зобов’язана передати товар перша, до того, як отримає товар від другої сторони. Коли строки передачі обмінюваних товарів не збігаються, до сторони, яка повинна передати товар після передачі товару другою стороною, застосовуються загаль­ні правила про зустрічне виконання зобов’язань згідно зі ст. 538 ЦК.

У разі ненадання зобов’ язаною стороною обумовленого договором виконання зобов’язання або наявності обставин, які з очевидністю свід­чать про те, що таке виконання не буде здійснене в установлений термін, сторона, на котрій лежить зустрічне виконання, має право призупинити виконання свого зобов’ язання або відмовитись від виконання його і ви­магати відшкодування збитків. Якщо обумовлене договором зобов’язання виконано не у повному обсязі, сторона, на якій лежить зустрічне вико­нання, має право призупинити виконання свого зобов’ язання або від­мовитися від виконання у частині, що відповідає ненаданому виконанню. Якщо зустрічне зобов’язання виконано, незважаючи на ненаданння другою стороною обумовленого договором виконання свого зобов’ язання, ця сторона зобов’язана надати таке виконання.

У зовнішньоекономічних відносинах строки проведення бартерних операцій відіграють значну роль, внаслідок чого вони більш детально регулюються відповідним законодавством. Так, товари, що імпорту­ються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну тери­торію України у строки, зазначені у договорі, але не пізніше 90 кален­дарних днів з дати митного оформлення товарів, які фактично експор­товані за бартерним договором. Суб’єкти зовнішньоекономічної ді­яльності України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов’язані протягом п’яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити органи державної митної служби Укра­їни (якщо імпортуються або експортуються за даним договором това­ри) або органи державної податкової служби України (якщо імпорту­ються чи експортуються за даним договором роботи або послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). У разі перевищення встановлених ст. 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності» стро­ків ввезення на митну територію України товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерними договорами суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, які є стороною відповідного бартер­ного договору, Міністерством економіки та з питань європейської ін­теграції видається разовий індивідуальний дозвіл[108]. У разі порушення строків проведення товарообмінних (бартерних) операцій ст. 4 зазна­ченого Закону передбачена відповідальність.

Форма договору. У § 6 глави 54 ЦК не міститься вимог до форми до­говору міни. Згідно зі статтями 716 та 657 ЦК при міні речами, хоча б одна з яких є нерухомістю, договір укладається у письмовій формі і повинен бути нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації. Інші до­говори мають укладатись у простій письмовій формі. В усній формі мо­жуть бути укладені договори відповідно до частин 1, 2 ст. 206 ЦК.

Змістом договору міни, як й інших зобов’язань, є права та обов’язки його учасників. Обов’язкам однієї сторони договору міни відповідають права другої сторони. Частіше за все вони тотожні. Якщо з договору не випливає інше, то товари, які належать обміну, вважаються рівно­цінними.

До основних прав та обов’язків сторін належить обов’язок щодо пе­редачі товару, котра, як вже вказувалося, відбувається одночасно, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. При передачі товару лише од­нією стороною або якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, та сторона, яка отримала товар, повинна його збе­рігати. Правові наслідки невиконання обов’язку передати товар та інші документи, що належать до нього, передбачаються статтями 666, 620 ЦК, а передання товару належної якості — ст. 678 ЦК. Разом із цим спірним є питання щодо сумірності зменшення ціни на товар неналежної якості та передачі додаткового товару в обсязі, відповідному сумі, на яку зменшена його вартість. Можна вважати, що це суперечить суті договору міни. У такій ситуації сторони договору міни вправі на свій розсуд вимагати від контрагента безоплатного усунення недоліків або заміни товару за наяв­ності суттєвих порушень якості чи перерахування збитків при відмові контрагента від виконання договору міни та передачі товару.

Якщо обмінювані товари визнані нерівноцінними, виникає необ­хідність оплати різниці у вартості. Цей обов’язок лежить на стороні, яка отримує товар меншої вартості. Однак і у цьому випадку контраген­ти вправі домовитись про інший порядок, ніж встановлений законом.

Обов’язками контрагентів за договором міни є передача товарів, не обтяжених правами третіх осіб на них. При вилученні за рішенням суду товару у сторони, яка отримала його за договором міни, на користь третьої особи на підставах, що виникли до укладення договору, друга сторона має відшкодувати заподіяні цим збитки попередній стороні (ст. 661 ЦК), яка також має право повернення свого майна, отримано­го контрагентом за договором міни.

Розірвання, зміна договору міни, визнання його недійсним. Зміна або розірвання договору міни допускається лише за згодою сто­рін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін договір міни може бути змінено або розірвано за рішен­ням суду у разі істотного порушення договору другою стороною (час­тини 1, 2 ст. 651 ЦК України).

Зміна договору міни є зміна зобов’ язань сторін відповідно до змі­нених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Розірван­ня договору міни тягне за собою припинення зобов’ язання його сторін. При цьому сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його зміни чи розірвання, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2, 4 ст. 653 ЦК України).

Договір міни визнається недійсним, якщо він порушує загальні вимоги ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чин­ності правочину. У такому випадку відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК Укра­їни кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання договору міни, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування


[1] Як це робить, наприклад, законодавець РФ (§ 7 глави 30 ЦК РФ).

[2] Указану точку зору поділяють окремі правники (див.: Бойко, О. О. Цивільне

право України [Текст] : підручник : у 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін. ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - 2-ге вид., допов. і пере- робл. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 2. - С. 45).

[4] Див.: Гражданское право [Текст] : учебник в 2 т. Т. ІІ, полутом 1 / отв. ред. Е. А. Суханов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Изд-во БЕК, 2000. - С. 206.

[5] Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 30. - Ст. 379.

[6] Докладніше про це див. наступні параграфи даної глави підручника.

[7] Див.: Про виконавче провадження [Текст] : Закон України від 21 квіт. 1999 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 24. - Ст. 207 (зі змінами і допов.); Положен­ня про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна [Текст] : затв. постановою Каб. Міністрів України від 22 груд. 1997 р. (зі змінами) // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 33. - Ст. 1239); Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним [Текст] : затв. постановою Каб. Міністрів України від 25 серп. 1998 р. // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 34. - Ст. 1280; тощо.

[8] У даному випадку не йдеться про примусове відчуження майна.

[9] Можливість продажу майбутнього врожаю, ненародженої худоби була відома ще римському праву (див.: Підопригора, О. А. Римське право [Текст] / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - С. 389-390).

[10] Можливість продажу майнових прав також передбачалась римським правом (див.: Підопригора, О. А. Римське право [Текст] / О. А. Підопригора, Є. О. Харито­нов. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - С. 389-390).

[11] Слід зазначити, що існує й інша точка зору стосовно предмета договору купівлі- продажу. Зокрема, В. В. Вітрянський вважає, що предметам цього договору є дії про­давця щодо передачі товару у власність покупця і відповідно дії покупця стосовно прийняття даного товару (див.: Витрянский, В. В. Договорное право [Текст]. - Кн. 2: Договори о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - М. : Статут, 2000. - С. 22); М. I. Брагинський вважає, що у правовідносин, які випливають з до­говору купівлі-продажу, є два типи об’єктів: дії зобов’язаної особи та річ, яка в резуль­таті такої дії повинна бути передана (див.: Брагинский, М. И. Договорное право: Общие положення [Текст] / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - М., 1997. - С. 224).

[12] Див., наприклад: Гримм, Д. Д. К учению об обьектах прав [Текст] / Д. Д. Гримм // Вестн. права. - 1905. - № 8; Шершеневич, Г. Ф. Курс гражданского права [Текст] / Г. Ф. Шершеневич. - Тула : Автограф, 2001. - С. 414; Мейєр, Д. М. Русское граждан- ское право [Текст] : в 2 ч. / Д. М. Мейєр. - М. : Статут, 2000. - С. 577; Туктаров, Ю. Е. Имущественньїе права как обьектьі гражданско-правового оборота [Текст] / Ю. Е. Тук­таров // Актуальньїе проблеми гражданского права : Сб. ст. / под ред. О. Ю. Шилох­воста. - М. : НОРМА, 2003. - Вьіп. 6. - С. 101-136; Романец, Ю. В. Система договоров в гражданском праве России [Текст] / Ю. В. Романец. - М. : Юристь, 2001. - С. 259; Белов, В. А. Гражданское право: Общая и Особенная части [Текст] : учебник. - М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. - С. 199; тощо.

[13] Див.: Романец, Ю. В. - С. 259; Гражданское право [Текст] : учебник в 2 т. Т. ІІ, полутом 1 / отв. ред. Е. А. Суханов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Изд-во БЕК, 2000. - С. 208.

[14] Див.: Белов, В. А. Гражданское право: Общая и Особенная части [Текст] : учеб­ник. - М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. - С. 199.

[15] Див.: Цивільне право України [Текст] : у 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецової. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - Кн. 2. - С. 14.

[16] Див.: Шершеневич, Г.Ф. Учебник русского гражданского права [Текст] / (по изд. 1907 г.) / Г. Ф. Шершеневич. - М., 1995. - С. 317.

[17] Таку точку зору поділяють й інші правники (див.: Белов, В. А. Гражданское право: Общая и Особенная части [Текст] : учебник. - М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. - С. 199).

[18] Див. Постанову Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1991 р. (з наступними змінами та доповненнями) і затвердже­ні нею Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громад­ських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на те­риторії України, та Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна (додатки № 1, 2) // (Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 35. - Ст. 517).

[19] Див.: Про товарну біржу [Текст] : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 10. - Ст. 139.

[20] Див: Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформ­лення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках [Текст] : наказ М-ва юстиції України від 20 верес. 2002 р. № 84/5 // Офіц. вісн. України. - 2002. - № 40. - Ст. 1881.

[21] Проте для таких видів договорів купівлі-продажу, як продаж підприємства, кількість не є істотною умовою.1 Деякі з правників, зокрема О. В. Дзера, І. М. Кучеренко, О. І. Сафончик, вважа­ють, що ціна - істотна умова договору купівлі-продажу (див.: Цивільне право України [Текст] : підручник. Т 2 / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - 2-ге вид., допов.

[22] переробл. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - С. 17; Цивільне право України. Академічний курс [Текст] : підручник : Т 2: Особлива частина / за заг. ред. Я. М. Шевченко. - К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2003. - С. 16; Цивільний кодекс України [Текст] : коментар. - Х. : ТОВ «Одіссей», 2003. - С. 485.

[23] Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. № 997 (Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11. - С. 115).

[24] Див.: Про ліцензування певних видів господарської діяльності [Текст] : Закон України від 1 черв. 2000 р. (з наступ. змінами) // Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

[25] Див.: Про патентування деяких видів підприємницької діяльності [Текст] : Закон України від 23 берез. 1996 р. (з наступ. змінами) // Відом. Верхов. Ради України. -- № 20. - Ст. 82.

[26] Елисеев, И. В. Купля-продажа. Мена: Гражданское право [Текст] : учебник. - Ч. 2 / И. В. Елисеев; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М. : Проспект, 1997. - С. 19; Богданова, Е. Е. Договор купли-продажи. Защита прав и интересов сторон [Текст] / Е. Е. Богданова. - М. : Приор-издат, 2003. - С. 47.

[27] Законодавство України про захист прав споживачів складається із Закону України «Про захист прав споживачів» / ВВР України. - 1991. - № 30. - Ст. 379 (з наст, змінами) та інших актів законодавства, що видаються відповідно до цього Закону (ст. 1 Закону).

[28] Свядосц, Ю. И. Защита потребителя в буржуазном праве [Текст] / Ю. И. Свядосц // Сов. государство и право. - 1989. - № 11. - С. 126.

[29] Затверджений 8 лютого 1995 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11: Торговельна діяльність в Україні. - С. 93).

[30] Затверджені 26 лютого 2002 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11: Торговельна діяльність в Україні. - С. 152).

[31] Затверджені 3 липня 1995 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11: Торговельна діяльність в Україні. - С. 231).

[32] Затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. (Юрид. вісн. України. - 2007. - 1-7 груд. (№ 48)).

[33] Затверджені наказом Міністерства економіки України та Міністерством тран­спорту та зв’язку України від 21.06.2008 р. (Юрид. вісн. України. - 2008. - 30 серп. -5 верес. (№ 35)).

[34] Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 липн. 1996 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11: Торговельна діяльність в Україні. - С. 282).

[35] Затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. (Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11: Торговельна діяльність в Україні. - С. 288).

[36] Затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 103 // Юрид. вісн. України. - 2007. - 1-7 груд. (№ 48).

[37] Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. і діють

з наступними змінами (Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11. - С. 115).

[38] Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. № 1209 (діють у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 369 (Уряд. кур’єр. - 2004. - 29 квіт. (№ 81)).

[39] Затверджені постановою КМУ від 1 липня 1998 р. і діють з наступними змінами (Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11. - С. 115).

[40] Уперше на необхідність цього звернув увагу Ю. І. Свядосц (див.: Свядосц Ю. І. Защита потребителя в буржуазном праве [Текст] / Ю. И. Свядосц // Сов. государство и право. - 1989. - № 11. - С. 126).

[41] Поділяємо точку зору правників, що в даному випадку допущена технічна по­милка. Законодавець мав на увазі саме товар належної якості, який тільки і можна обміняти за бажанням покупця. Відносини, що виникають при продажу покупцеві товару неналежної якості, закріплюють право останнього вимагати заміни товару на аналогічний товар належної якості. Терміни «обмін» і «заміна» не є тотожними.

[42] ЦК РФ дозволяє при відсутності у покупця відповідних документів посилатися на показання свідків (ст. 493 ЦК РФ).

[43] Цей перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. (Зібр. постанов уряду. - 1994. - № 7. - Ст. 173).

[44] Див., наприклад: Правила роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою про­дукцією [Текст] : затв. наказом М-ва зовніш. екон. зв’язків і торгівлі України від 8 лип. 1997 р. № 344. П. 21 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 2002. - № 11. - С. 274.

[45] Більш докладно про це див. § 11 глави 69 даного підручника.

[46] Ідеться про договір купівлі-продажу підприємств, що належать приватним влас­никам.

[47] Імперативно визначена, вкрай деталізована процедура продажу підприємства в процесі приватизації, яка спрацьовує при трансформації державної власності у влас­ність приватну, не може бути застосована для купівлі-продажу підприємств, що на­лежать приватним власникам.

[48] Проте незалежно від того, що ч. 3 ст. 191 ЦК сформульована категорично: під­приємство - нерухомість, слід вважати, що на цей об’ єкт поширено правовий режим нерухомості, оскільки підприємство визнається нерухомістю не через фізичні свої властивості (існування нерозривного зв’язку із землею або неможливість переміщен­ня у просторі), а через рішення законодавця.

[49] Див.: Суханов, Е. О видах сделок в германском и российском гражданском пра­ве [Текст] / Е. Суханов // Вестн. гражд. права. - 2006. - № 2, т. 6. - С. 5-26.

[50] Див.: Рябоконь, Є. О. Договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості [Текст] / Є. О. Рябоконь // Договірне право України. Особлива частина : навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін. ; за ред. О. В. Дзери. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - С. 99.

[51] Див.: Бойко, О. О. Теоретичні проблеми класифікації договорів відчуження не­рухомості [Текст] / О. О. Бойко // Бюл. М-ва юстиції України. - 2006. - № 2. - С. 82.

[52] Фірмове найменування власника підприємства - це найменування, під яким, зокрема, підприємницька юридична особа виступає в цивільному обороті, тобто це елемент, який індивідуалізує юридичну особу як учасника цивільних відносин, а не підприємство як об’єкт цих відносин (ч. 2 ст. 90 ЦК). Комерційне (фірмове) наймену­вання підприємницького товариства не може відчужуватися за договором купівлі- продажу разом із підприємством, якщо інше не зазначено в договорі, хоча це не ви­ключає передачу його у користування, наприклад, за договором комерційної концесії.

[53] Див.: Иоффе, О. С. Избранньїе трудьі [Текст] : в 4 т. Т. Ш: Обязательственное право / О. С. Иоффе. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. - С. 267.

[54] Відом. Верхов. Ради УРСР - 1991. - № 46. - Ст. 621.

[55] СП СССР - 1988. - № 24-25. - Ст. 70.

[56] Там само.

[57] Бюл. норматив. актов министерств и ведомств СССР - 1975. - № 12.

[58] Там само.

[59] Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 3. - Ст. 9.

[60] Відом. Верхов. Ради України. - 2010. - № 33. - Ст. 471.

[61] Офіц. вісн. України. - 2010. - № 80. - Ст. 2816.

[62] Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 9. - Ст. 66.

[63] Бюл. законодавства і юрид. практики України. - 1998. - № 4. - С. 297.

[64] Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 18-22. - Ст. 144.

[65] Більш детально про асортимент, якість, комплектність та кількість предмета купівлі-продажу див. § 1 цієї глави підручника.

[66] Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 27. - Ст. 289.

[67] Там само. - 2001. - № 31. - Ст. 145.

[68] Там само. - № 32. - Ст. 169.

[69] Уряд. кур’єр (Орієнтир). - 2002. - № 63-68.

[70] Уряд. кур’єр. - 1994. - № 154-155.

[71] Про ціни і ціноутворення [Текст] : Закон УРСР від 03.12.1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1990. - № 52. - Ст. 650.

[72] Див., наприклад: Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. № 575/97-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними законами України з 2000 по 2011 р.; додатково див. Рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 р. № 3-рп/2002); Закон України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 р. / № 74/94 ВР (із змінами і доповненнями, внесеними законами України з 1999 по 2008 р.); Пра­вила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 (із змінами, внесеними по­становами Кабінету Міністрів України з 2000 по 2009 р.); Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 31.07.1996 р. № 28 (із змінами, внесе­ними згідно з постановами НКРЕ з 1999 по 2010 р.); Правила надання населенню послуг з газопостачання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міні­стрів України з 2001 по 2010 р.); Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджені наказом Державного комітету нафто­вої, газової та нафтопереробної промисловості України (далі - Держкомнафтогаз України) від 1 листопада 1994 р. № 355 (із змінами, внесеними згідно з наказами Держкомнафтогаз України та Міністерства палива та енергетики з 1995 по 2006 р.); наказ Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21.01.2003 р. № 18/12 «Про скасу­вання спільного наказу Міненерго та Держбуду України “Про затвердження Правил користування тепловою енергією” від 28.10.99 р. № 307/262».

[73] Див., наприклад: Порядок доступу до газотранспортної системи, затверджений наказом Національної акціонерної компанії (далі - НАК) «Нафтогаз України» від 26.03.2001 р. № 79; Типовий договір про надання послуг з газопостачання підпри­ємствам комунальної теплоенергетики, затверджений наказом НАК «Нафтогаз Укра­їни» № 75 від 18.03.2002 р.

[74] Див.: Агарков, М. М. Подряд: текст и комментарии к статьям 220-235 Граждан­ского кодекса [Текст] / М. М. Агарков. - М., 1924. - С. 13-14.

[75] Корнеев, С. Юридическая природа договора знергоснабжения [Текст] / С. Кор- неев // Закон. - 1995. - № 7. - С. 118.

[76] Сейнароев, Б. М. Правовое регулирование снабжения злектрознергией социа- листических предприятий и организаций [Текст] / Б. М. Сейнароев. - М., 1971. - С. 18-19.

[77] Див.: Корнеев, С. М. Договор о снабжении ^лектро^нергией между социалисти- ческими организациями [Текст] / С. М. Корнеев. - С. 96-102; Брагинский, М. И. До- говорное право: Общие положения [Текст] / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - М.,- С. 142-144.

[78] Див.: Корнеев, С. М. Договор о снабжении ^лектро^нергией между социалисти- ческими организациями [Текст] / С. М. Корнеев. - С.105; Шафир, А. М. ^нергоснаб- жение предприятий: правовьіе вопросьі [Текст] / А. М. Шафир. - М., 1990. - С. 7.

[79] Див.: Корнеев, С. Юридическая природа договора ^нергоснабжения [Текст] / С. Корнеев // Закон. - 1995. - № 7. - С. 119; Брагинский, М. И. Договорное право: Общие положения [Текст] / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - М. : Статут, 2000. - С. 142-144.

[80] Брагинский, М. И. Договорное право: Общие положения [Текст] / М. И. Брагин­ский, В. В. Витрянский. - М., 1997. - С. 224; Демидова, З. Договор ^нергоснабжения [Текст] / З. Демидова // Закон. - 2001. - № 11. - С. 24-28; Сейнароев, Б. М. Договор ^нергоснабжения [Текст] / Б. М. Сейнароев // Вестн. ВАС РФ. - 2000. - № 6-7.

-   С. 128-141, 116-124; Корнеев, С. Юридическая природа договора ^нергоснабжения [Текст] / С. Корнеев // Закон. - 1995. - № 7. - С. 118-121.

[81] Див.: Сейнароев, Б. М. Правовьіе вопросьі договора на снабжение ^лектро^нергией предприятий и организаций [Текст] / Б. М. Сейнароев. - Алма-Ата, 1975. - С. 8-23.

[82] Див., наприклад, абз. 8 п. 1.2 Правил користування електричною енергією, за­тверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 (із змінами та доповненнями).

[83] Див.: Сейнароев, Б. М. Правовьіе вопросьі договора на снабжение ^лектро^нергией предприятий и организаций [Текст] / Б. М. Сейнароев. - Алма-Ата, 1975. - С. 24-25.

[84] Див.: Шафир, А. М. ^нергоснабжение предприятий: правовьіе вопросьі [Текст] / А. М. Шафир. - М., 1990. - С. 10.

[85] Слід зазначити, що в значній частині нормативно-правових актів, що регулюють відносини по постачанню енергетичних і інших ресурсів, при визначенні постачаль­ника мова йде про організацію, тобто юридичну особу. Однак аналіз зазначених право­вих актів не дозволяє знайти імперативної заборони укладати досліджувані договори фізичним особам у статусі постачальника.

[86] Більш докладно про згадані технічні засоби, що являють собою технічні пере­думови укладення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, див. трохи вище.

[87] Корнеев, С. Юридическая природа договора знергоснабжения [Текст] / С. Кор- неев // Закон. - 1995. - № 7. - С. 118; Агарков, М. М. Подряд: текст и комментарии к статьям 220-235 Гражданского кодекса [Текст] / М. М. Агарков. - М., 1924. - С. 13-14.

[88] Див.: Гражданское право [Текст] : учебник : в 3 т. - Изд. 2-е, перераб. и доп. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М. : Проспект, 1999. - Т. 2. - С. 76.

[89] Див.: Советский ^нциклопедический словарь [Текст] / науч.-ред. совет: А. М. Про- хоров, М. С. Гиляров, Е. М. Жуков и др. - М. : Сов. ^нцикл., 1980. - С. 1564.

[90] Див.: Корнеев, С. Юридическая природа договора ^нергоснабжения [Текст] / С. Корнеев // Закон. - 1995. - № 7. - С. 118.

[91] Цивільне право України [Текст] : підруч. для студ. юрид. спеці. вищ. закл. осві­ти - Ч. 1 / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. ; за ред. Ч. Н. Азімова, С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. - Х. : Право, 2000. - С. 115; Гражданское право [Текст] : учебник : в 2 т. / под ред. Е. А. Суханова. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М. : БЕК,- Т. 1. - С. 300; Гражданское право [Текст] : учебник : в 3 т. // под. ред. А. П. Сер­геева, Ю. К. Толстого. - Изд. 4-е, перераб. и доп. - М. : Проспект, 1999. - Т. 1. - С. 219.

[92] Див., наприклад, п. 28 Типового договору про користування електричною енер­гією, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правила користування електричною енергією для населення» від 26 липня 1999 р. № 1357; п. 10.4 Типового договору про постачання електричної енергії, що затвердже­ний постановою НКРЕ «Про затвердження Правила користування електричною енергією» від 31.07.1996 р. № 28; п. 11 Типового договору про надання послуг з газо­постачання підприємствам комунальної теплоенергетики, затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України» № 75 від 18.03.2002 р.

[93] Див., наприклад, під п. 8. 3 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 р. № 355.

[94] Якість теплової енергії визначається температурою і тиском подаваної води чи пари, якість електроенергії - напругою і частотою електроструму, якість газу, нафти-   їхнім хімічним складом і тиском.

[95] Див. пп. 34, 35, абз. 6 п. 37 Правил користування електричною енергією для на­селення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357; п. 7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28; пп. 6, 7 Правил надання населенню послуг з газопос­тачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246; п. 9 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 р. № 355.

[96] Див. п. 32 Правил надання населенню послуг з газопостачання: затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246; п. 38 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабі­нету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357.

[97] Див. пп.32, 33 Правил користування електричною енергією для населення, за­тверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357; пп.10, 11, 16-1 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постано­вою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246.

[98] Див. п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, затвер­джених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357; п. 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246.

[99] Указані публічно-правові елементи притаманні договорам постачання енерге­тичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, що укладаються з фізичною особою, яка бажає використовувати ресурси для задоволення побутових потреб.

[100] Наприклад, при споживанні абонентом газу понад установлені норми в газо­проводі може знизитися тиск; при підключенні до електромережі потужних установок, що споживають електричну енергію, остання може бути ушкоджена (а при масових подібних порушеннях - можливе зниження частоти електроструму в мережі).

[101] Див. п. 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246; п.42 Правил корис­тування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357; п. 6 Правил подачі та використання при­родного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнаф- тогазу України від 01.11.1994 р. № 355; п. 10 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28.

[102] Більш докладно про загальні положення, присвячені підставам і умовам відпо­відальності за порушення цивільно-правового зобов’язання, див. у главі 34 цього підручника.

[103] Згадування в Законі України «Про електроенергетику» про договір користуван­ня електроенергією є результатом прикрого непорозуміння. Замість зазначеного до­говору мова повинна йти про договір постачання електроенергії. По-перше, як уже зазначалося, договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєдна­ну мережу є різновидом договору купівлі-продажу і являє собою підставу виникнення права власності на ресурси (і зокрема, на електроенергію). По-друге, електроенергія належить до споживаних речей, визначених родовими ознаками, тому вона не може бути предметом зобов’язань про передачу майна в користування. По-третє, у самому Законі України «Про електроенергетику» енергопостачальники визначаються як «учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енер­гію на цьому ринку з метою продажу її споживачам або з метою її експорту» (ст. 1).

[104] Див. пп. 43-47 Правил користування електричною енергією для населення, за­тверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357; пп.9.3- 9.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28.

[105] Див. п. 16 Типового договору про користування електричною енергією, що затвер­джений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правила користуван­ня електричною енергією для населення» від 26.07.1999 р. № 1357; п. 4.2.1 Типового до­говору про постачання електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕ «Про затвердження Правила користування електричною енергією» від 31.07.1996 р. № 28.

[106] Наприклад, відповідно до п. 11.3 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 р. № 355, у випадку заборгованості за використаний природний газ споживачі сплачують газопостачальній організації 0,5 відсотка вартості викорис­таного газу за кожну добу простроченого платежу. Згідно з п. 7.2 Типового договору про надання послуг з газопостачання підприємствам комунальної теплоенергетики, затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України» № 75 від 18.03.2002 р., за несвоє­часну оплату спожитого газу споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,2 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

[107] Див. пп.6-7 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. № 2246; пп.35-36 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабі­нету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357; п. 9 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держком- нафтогазу України від 01.11.1994 р. № 355; п. 7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28.

[108] Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 р. № 1489 «Про По­рядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. № 1493).

 

Питання для самоконтролю


  1. Яким договором охоплюються всі види зобов’язань щодо від­чуження майна у власність на визначено-еквівалетній основі?
  2. Як здійснюється правове регулювання договору купівлі- продажу?
  3. Дайте визначення договору купівлі-продажу і назвіть його характерні риси.
  4. Чим відрізняється договір купівлі-продажу від інших дого­ворів, які також опосередковують перехід права власності на майно від однієї особи до іншої (від договору дарування, позики, довічного утримання (догляду), ренти)?
  5. Що може бути предметом договору купівлі-продажу?
  6. Які істотні умови договору купівлі-продажу?
  7. Охарактеризуйте зміст договору купівлі-продажу.
  8. Які види договору купівлі-продажу врегульовані на рівні ЦК? Чи вважається цей перелік вичерпним?
  9. Дайте визначення роздрібної купівлі-продажу і охарактери­зуйте сутність цього договору.
  10. Дайте визначення договору купівлі-продажу підприємства і охарактеризуйте його сутністью.
  11. Дайте визначення поняття та юридичну характеристику до­говору поставки.
  12. Які специфічні ознаки вирізняють договір поставки в само­стійний різновид купівлі-продажу?
  13. Які специфічні ознаки вирізняють договір контрактації сільськогосподарської продукції в самостійний різновид купівлі - продажу?
  14. Які специфічні ознаки вирізняють договір постачання енер­гетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу в самостійний різновид купівлі-продажу?
  15. Які специфічні ознаки вирізняють договір міни в самостій­ний різновид купівлі-продажу?
  16. Дайте визначення договору міни та визначте предмет цього договору.