Глава 27 Патентне право PDF Печать
Гражданское право - Цивільне право: т.1 (В.І.Борисова та ін.)

Глава 27 Патентне право



§ 1. Поняття патентного права.

Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка

§ 2. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки

§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки

§ 4. Права та обов’ язки, що випливають із патенту. Обмеження прав патентовласника

§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним

§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразкав іноземних державах

 

 

§ 1. Поняття патентного права.


Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка

Патентне право — це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв’язку зі створенням, оформленням і використанням винаходів, корисних моделей і промис­лових зразків.

Зазначена назва цієї групи об’єктів інтелектуальної власності обу­мовлена назвою охоронного документа, який видається на підтвер­дження визнання результату творчої діяльності об’єктом інтелектуаль­ної власності і засвідчує права на нього. На відміну від авторського права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об’єкти патентного права — винаходи, корисні моделі та промислові зразки — можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такий підхід законодавця поясню­ється, зокрема, можливістю паралельного винахідництва, а тому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на ньо­го за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Наявність схожих рис винаходів, корисних моделей та промисло­вих зразків послужила підставою їх спільного правового регулювання. Об’єкти патентного права регламентуються главою 39 ЦК України, законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. (у редакції від 01.06.2000 р.)[1] та «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р.[2]

Винахід та корисна модель — це результат інтелектуальної діяль­ності людини в будь-якій сфері технології, а промисловий зразок — у галузі художнього конструювання.

Кожна держава встановлює критерії для визнання результату твор­чої діяльності саме об’ єктом патентного права. Так, в Україні правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловому зразку, які не суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідають умовам патентоздатності.

Умови патентоздатності — це ті вимоги, що висуваються зако­нодавством до результатів творчої діяльності для кваліфікації їх як об’єктів патентного права: новизна, винахідницький рівень і промис­лова придатність — у тому чи іншому їх поєднанні. Саме через їх перелік у більшості країн світу дається поняття винаходу, корисної моделі та промислового зразка.

Винахід — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь- якій сфері технології, що є новим, має винахідницький рівень і є про­мислово придатним.

Корисна модель — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що є новим і промислово придатним. Таким чином, законодавство України висуває менше вимог до корисної моделі у порівнянні з винаходом. Що стосується світової практики, то існує різний підхід до правової охорони корисних моделей: у одних країнах вони взагалі не підлягають правовій охороні, в інших — на­лежать до винаходів чи розглядаються як малі винаходи.

Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у га­лузі художнього конструювання, якщо він є новим. Закріплення лише одного критерію на відміну від вищезазначених об’єктів можна по­яснити особливістю самого об’єкта — правовій охороні підлягає зов­нішній вигляд промислового виробу.

Новизна об’єкта встановлюється на певний момент — на дату по­дачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету. Таким чи­ном, відомості, що стали загальнодоступними після цієї дати, не мо­жуть враховуватися при оцінці новизни.

Заявник може скористатися пріоритетом, тобто першістю у по­данні заявки. Пріоритет об’єкта може бути встановлений: за датою надходження до Державного департаменту інтелектуальної власності (далі — Держдепартамент, Установа) заявки, що містить заяву про видачу патенту, опис, формулу винаходу і креслення, якщо в описі маються посилання на них; за більш ранньою датою — протягом 12 місяців від дати подачі попередньої заявки до Держдепартаменту чи відповідного органу держави — учасника Паризької конвенції по охо­роні промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлений пріоритет. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі винаходу (корисної моделі), що викладена у попередній за­явці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі поперед­ньої заявки були точно вказані ці ознаки.

Винахід і корисна модель визнаються новими, якщо вони не є час­тиною рівня техніки, який включає: всі відомості, що стали загально­доступними у світі, а також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його сут­тєвих ознак не стала загальнодоступною у світі і не зазначена у раніше одержаних Держдепартаментом заявках, за винятком тих, що на зазна­чену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскар­ження таких рішень.

Загальнодоступними є відомості, які містяться в джерелах інфор­мації, з якими може ознайомитися невизначене коло осіб. При цьому не має значення, чи знайомився хтось фактично зі змістом цих відо­мостей, достатньо лише потенційної можливості для цього.

Слід мати на увазі, що об’єкти, які є частиною рівня техніки, для визначення новизни результату творчої діяльності повинні враховува­тися лише окремо. Відповідно перешкоджають визнанню об’єкта ви­находом чи корисною моделлю лише ті відомості, які знаходяться в одному джерелі інформації про рівень техніки і в яких повністю роз­кривається його зміст. Тобто не можна збирати об’ єкт по елементах із різних джерел інформації. Повним є таке розкриття, на базі якого спе­ціаліст у цій галузі зможе його практично реалізувати.

За загальним правилом розголошення суті об’єкта до моменту по­дання заявки на видачу патенту є підставою для відмови у правовій охороні і його вільного використання будь-якою особою. Ураховуючи такі наслідки, законодавець надає пільгу по новизні. Суть її полягає у тому, що на визнання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка патентоздатними не впливає розкриття інформації про них ви­нахідником (автором) або особою, яка одержала від винахідника (авто­ра) прямо чи опосередковано таку інформацію, стосовно винаходу чи корисної моделі — протягом 12 місяців, а стосовно промислового зразка — 6 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріори­тет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, зацікавлену у застосуван­ні цієї пільги.

Усі країни, залежно від того, в яких межах наявні відомості поро­чать новизну, поділяються на:

1)       країни зі світовою (абсолютною світовою) новизною — на ви­знання об’єкта новим впливає розкриття його суті будь-яким способом на території цієї країни або за її межами;

2)       країни з обмеженою світовою новизною — встановлюють ви­моги як і при абсолютній світовій новизні за винятком того, що від­крите застосування враховується при визнанні новизни лише тоді, коли воно мало місце на території країни патентування;

3)       країни з місцевою (локальною, національною) новизною — враховують лише ті факти розкриття інформації, які мали місце на території їх країни.

Вимогу абсолютної світової новизни закріплює більшість країн світу, в тому числі як загальне правило і Україна.

Винахідницький рівень свідчить про творчий характер і є якісною оцінкою винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фа­хівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. На відміну від визначення рівня техніки, для з’ясування критерію наяв­ності новизни, при оцінці винахідницького рівня зміст заявок до уваги не береться. Неочевидним вважається винахід, який вирішує завдання, яке не могли вирішити спеціалісти відомими шляхами.

Промислова придатність. Винахід чи корисна модель визнаються промислово придатними, якщо вони можуть бути використані в будь- якій сфері діяльності — промисловості, торгівлі, сільському господар­стві тощо.

Об’єктом винаходу чи корисної моделі може бути продукт (при­стрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», конкрети­зуючи поняття продукту як об’ єкта винаходу, називає штам мікроор­ганізму та культуру клітин рослини і тварини, а також передбачає як об’ єкт винаходу нове застосування відомого продукту чи процесу.

При визначенні об’єкта слід мати на увазі такі визначення. Про­дукт — це будь-який штучно створений предмет. Пристрій — це система розташованих у просторі елементів, що певним чином взаємо­діють один з одним. Речовина — штучно створене матеріальне утво­рення, що є сукупністю взаємозалежних елементів. Штам мікроорга­нізмів — це чиста культура мікроорганізмів, виділена з природних місць мешкання, якими може бути навколишнє середовище (ґрунт, вода і т. ін.), а також з організму тварини чи людини. Процес (спосіб) —сукупність прийомів, виконаних у визначеній послідовності чи з до­триманням визначених правил.

Законодавець прирівняв коло об’єктів винаходу і корисної моделі.

Не можуть бути визнані винаходом чи корисною моделлю, оскіль­ки вони охороняються іншими нормами права інтелектуальної влас­ності, такі об’єкти технології: сорти рослин і породи тварин, біологіч­ні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних та мікробіологічних процесів, топографії інтеграль­них мікросхем, результати художнього конструювання.

Об ’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи роз­фарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд про­мислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергоно­мічних потреб. Не можуть отримати правову охорону як промислові зразки об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промис­лові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така, об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

Отже, наприклад, в автомобілі застосовується велика кількість ви­находів і корисних моделей, а зовнішній вигляд автомобіля і окремих його складових — це промислові зразки.

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі та сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представ­лених на зображенні виробу.

Патентна формула є коротким викладом технічної сутності вина­ходу чи корисної моделі і встановлює межі патентної монополії. У сві­ті залежно від системи викладу змісту розрізняють німецьку, амери­канську та англійську патентні формули. Як правило, висувається вимога дотримання чітко визначеної формули при подачі заявки, однак деякі країни дозволяють заявнику самостійно вибирати один із зазна­чених видів формули.

Німецьку патентну формулу вважають логічною, оскільки її осо­бливість полягає в тому, що відомі ознаки, які описують найближчий прототип винаходу, розташовані в обмежувальній частині, а нові — в розрізняльній.

Американська патентна формула будується без виділення нових ознак в окрему частину. Вона складається з великої кількості пунктів, які є незалежними. Пояснюється це тим, що кожен пункт такої форму­ли починається з повтору тих ознак, які уже були викладені в поперед­ніх пунктах, до яких додається один або кілька нових елементів. При такій побудові визнання недійсним будь-якого пункту не тягне недійс­ності інших пунктів, а використання ознак, викладених у будь-якому пункті формули, є порушенням прав патентовласника.

Англійська патентна формула є симбіозом попередніх двох. Як і в німецькій, перший пункт є основним і найбільш широким за змістом. За ним установлюється обсяг правової охорони, а інші пункти — за­лежними. Однак, як і в американській формулі, нові ознаки не виді­ляються в розрізняльну частину, а перераховуються поряд із відомими у зручній послідовності.

Законодавець України як загальне правило передбачає німецьку патентну формулу. Відповідно до п. 7.3.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 22.01.2001 р. № 22[3], пункт фор­мули винаходу (корисної моделі) складається, як правило, з обмежу­вальної частини, яка включає ознаки винаходу, які збігаються з озна­ками найближчого аналога, у тому числі родове поняття, що характе­ризує призначення об’ єкта, та відмітної частини, яка включає ознаки, що відрізняють винахід від найближчого аналога. Обмежувальна й від­мітна частини пункту формули відокремлюються одна від одної ви­разом «який (яка, яке) відрізняється тим, що...». Однак без поділу на обмежувальну й відмітну частини, зокрема, складають формулу вина­ходу, яка характеризує: індивідуальну сполуку; штам мікроорганізму, культуру клітин рослин і тварин; застосування раніше відомого про­дукту чи способу за новим призначенням; винахід, що не має аналогів. До того ж нормативно-правові акти України передбачають, що тлума­чення формули повинне здійснюватися в межах опису винаходу чи корисної моделі та відповідних креслень, а ознак промислового зраз­ка — у межах його опису. Слід враховувати, що дія охоронного доку­мента, виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо отриманий цим способом.