2. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

2. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО

 

Стаття 119.   Поняття повного товариства

1. Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними дого­вору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що
їм належить.

2. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

3. Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

4. Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (найменування) одного чи кіль­кох учасників з доданням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

 

1. Особливості правової конструкції повного товариства полягають у наступному:

1)         підприємницьку діяльність повне товариство безпосередньо не здійснює;

2)    від імені повного товариства підприємницьку діяльність здійснюють його учас­ники, отже стороною договорів, які укладаються учасниками повних товариств, є такі товариства;

3)    підприємницька діяльність учасників повних товариств від імені таких товариств, пов'язана із вчиненням правочинів, відповідає визначенню представництва (ч. 1 ст. 237 ЦК) і є таким;

4)    учасники повного товариства не можуть вважатись органами юридичної особи: ч. 1 ст. 92 ЦК передбачає здійснення дієздатності юридичної особи її органами, а ч. 2 цієї ж статті передбачає можливість набуття юридичною особою прав та обов'язків
через своїх учасників.

2. Організаційно-правова форма повного товариства передбачає відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства. Тому вона є невигідною для засновників (учасників). Разом з тим, суб'єкти можуть бути зацікавлені в створенні саме повного товариства. Це може бути обумовлено видом діяльності, який не дозволяється здійс­нювати підприємницьким товариствам інших організаційно-правових форм. В інших
випадках повне товариство може бути створене, оскільки стосовно таких товариств не встановлено будь-яких вимог щодо мінімального розміру складеного капіталу.

3. Термін «повне» (товариство) використовується в Цивільному кодексі стосовно господарських товариств, що мають статус юридичної особи. На відміну від цього, просте товариство (ст. 1132 — 1143 ЦК) не передбачає створення юридичної особи.

4. Відповідно до визначення повного товариства, що міститься в ч. 1 ст. 119 ЦК, учасники цього виду господарських товариств здійснюють підприємницьку діяльність, але не від свого імені, а від імені товариства. Тому ч. 7 ст. 80 ГК [42] встановлює, що учасниками повного товариства (як і повними учасниками командитного товариства) можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності. Це не виключає поширення на повні товариства положення про обов'язкову державну реєстрацію повних товариств як юридичних осіб відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192].

5. Про відповідальність учасників повного товариства за зобов'язаннями останнього див. коментар до ст. 124 ЦК.

6. Оскільки участь у повному товаристві передбачає відповідальність за зобов'язаннями повного товариства, в інтересах кредиторів товариства заборонено одній особі (фізич­ній чи юридичній) бути учасником більш ніж одного повного товариства. Стаття 135 ЦК забороняє учасникам повних товариств бути повними учасниками також і командитних товариств.

7. Повне товариство не може бути створене однією фізичною або юридичною осо­бою. Якщо інші учасники повного товариства припинили участь у товаристві, і за­лишився єдиний учасник, повне товариство ліквідується або перетворюється в інше господарське товариство (ч. 1 ст. 132 ЦК). Оскільки ст. 113 ГК допускає створення та існування приватних підприємств, повне товариство в зазначених випадках може
бути перетворене в приватне підприємство.

8. З метою уникнення конфлікту між інтересами повного товариства, з одного боку, та інтересами його учасників, з іншого, ч. З ст. 119 ЦК забороняє учасникам повних товариств вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, що становлять предмет діяльності повного товариства. Проте вчинення таких правочинів є можливим за наявності згоди інших учасників. Такі правочини, вчинені без згоди інших учасників, мають визнаватися недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК.

9. Якщо учасник повного товариства допустив порушення, зазначене в попередньо­му пункті цього коментаря, повному товариству на його вибір надається можливість на захист свого права пред'явити до учасника одну із двох вимог:

1)          про відшкодування збитків, що завдані цим порушенням;

2)          про передання товариству всієї набутої за такими правочинами вигоди.

10. Повне товариство — це організаційно-правова форма юридичної особи (підпри­ємницького товариства). Частина 1 ст. 88 ЦК вимагає, щоб у назві юридичної особи містилась інформація про організаційно-правову форму юридичної особи. Уже звідси можна зробити висновок про те, що в назві повного товариства повинне міститись зазначення на цю його організаційно-правову форму. Щодо цього в ч. 4 ст. 119 ЦК
сформульовано спеціальне правило. Крім того, в назві простого товариства повинні міститись імена (найменування) його учасників. Замість цього можна зазначити імена (найменування) одного або декількох учасників. У такому випадку після імен (на­йменувань) одного або декількох учасників належить зазначити «і компанія».

 

Стаття 120.   Засновницький договір повного товариства

1. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. За­сновницький договір підписується всіма його учасниками.

2. Засновницький договір повного товариства крім відомостей,  передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у скла­деному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

1. Засновниками та учасниками повних товариств можуть бути фізичні та юридичні особи, якщо це не суперечить, законові та установчим документам юридичних осіб — засновників повного товариства. Чинне законодавство не перешкоджає участі в повних товариствах держави, Автономної Республіки Крим та територіальних громад. Інша справа, що для цих суб'єктів звичайно немає сенсу бути учасниками повного товариства з фізичними та юридичними особами, що мають вкрай обмежену здатність відповідати за зобов'язаннями повного товариства в зв'язку з відсутністю майна.

2. Для фізичних осіб, які бажають створити повне товариство, є чинними загальні обмеження на створення підприємницьких товариств (див. коментар до ст. 114 ЦК). Крім того, при цьому діють і інші обмеження. Оскільки участь у повному товаристві передбачає здійснення (хоч і не від свого імені, а від імені повного товариства) під­приємницької діяльності, на учасників повних товариств поширюються всі обмеження
на підприємницьку діяльність. У силу ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» [91] не мають права бути учасниками повних товариств державні службовці, інші особи, уповноважені на виконання функцій держави (народні депутати, військовослужбовці). Не можуть бути учасниками повних товариств особи, яким за вироком суду заборонено упродовж певного строку здійснювати підприємницьку діяльність.

3. Установчим актом повного товариства є засновницький договір, який підписується учасниками. Відповідно до ст. 88 ЦК у засновницькому договорі повного товариства зазначається обов'язок учасників створити товариство, на порядок спільної діяльності щодо створення товариства, умови передання учасниками майна товариству. Крім того, ст. 120 ЦК передбачає, що до засновницького договору включаються умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, про розмір та порядок зміни часток кожного із учасників у цьому капіталі, про розмір, склад і строки внесення вкладів. Але закон не встановлює щодо повних товариств вимог щодо мінімального розміру складеного капіталу та обов'язку учасників внести вклад чи його частину до державної реєстрації товариства.

 

Стаття 121.   Управління повним товариством

1. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені ви­падки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.

2. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким до­говором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

3. Кожний учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною.

1.  Питання управління повним товариством повинні вирішуватись за спільною зго­дою всіх учасників. Але прямо передбачається можливість встановити в засновницькому договорі умову про те, що рішення щодо управління товариством приймаються біль­шістю голосів учасників. У цьому разі ч. 2 ст. 121 ЦК встановлює загальне правило про те, що кожен учасник незалежно від розміру його вкладу до складеного капіталу
повного товариства має один голос. Проте засновницьким договором це питання може бути вирішене інакше. Не виключається встановлення правила про те, що кожен із учасників повного товариства має кількість голосів, що пропорційна частці кожного учасника в складеному капіталі товариства. Встановлення правила про прийняття по­вним товариством рішень більшістю голосів не означає, що органом управління повним товариством визнаються збори учасників. Учасники повного товариства, звичайно, можуть зібратися разом, зокрема, для прийняття рішень з питань, на які зазначається в ч. 2 ст. 128, ч. 1, 2 ст. 129 ЦК. Але ж вони не можуть прийняти рішення, не ви­явивши волі з цього приводу хотя б одного із учасників.

2. Учасники повних товариств мають більш широкі права на одержання інформації щодо діяльності товариства, ніж це встановлено загальним правилом п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК. Учасники повних товариств мають право ознайомлювання з усією документацією щодо ведення справ товариства. Правочини, спрямовані на відмову від цього права або на його обмеження, є нікчемними.