ГЛАВА 6 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

ГЛАВА 6 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ

 

Стаття 55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

1. Стаття 55 ЦК не визначає всіх ознак опіки та піклування. У ній ці два поняття навіть не розмежовуються. Тут встановлюється лише мета опіки та піклування — за­безпечення цивільних (особистих та майнових) прав та інтересів малолітніх, непов­нолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки. Таке визначення не дає можливості віднести до категорії опіки та піклування опіку над майном відповідних осіб (ст. 74), вибір по­мічника (ст. 78 ЦК). Проте правила про це включені до глави 6 Цивільного кодексу «Опіка та піклування», оскільки вони є близькими до опіки і піклування.

 

Стаття 56. Орган опіки та піклування

1. Органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклу­вання, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

1. Стаття 56 ЦК не містить переліку органів, на які покладено функції опіки та піклуван­ня, не визначає прав та обов'язків цих органів, а лише відсилає до відповідних законів та ін­ших нормативно-правових актів. Не визначаються ці органи і в Сімейному кодексі [39].

2. Відповідно до п. 1.3 Правил опіки та піклування [333] органами, що приймають рішення щодо опіки та піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування покладається на відповідні відділи та управління місцевих державних адміністрацій районів, районів
в містах Києві та Севастополі, виконкомів міських чи районних у містах рад, а також виконкоми селищних і сільських рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

 

Стаття 57.     Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування

1. Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклуван­ня, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.

1. У цій статті сформульована норма адміністративного права, що покладає на кожного обов'язок повідомляти орган опіки та піклування про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування. Оскільки юридична відповідальність за невиконання цього обов'язку не встановлена, сам цей обов'язок значною мірою втрачає юридичній зміст. Пункт 2.5 Правил опіки та піклування встановлює перелік установ та осіб, які повинні повідомляти про осіб, що потребують опіки та піклування (близькі родичі, житлові організації, установи освіти, органи у справах сім'ї та молоді, неповнолітніх, органи внутрішніх справ, соціального захисту, реєстрації актів громадянського стану, нотаріальні контори, суди, лікувально-профілактичні установи психіатричного про­філю).

 

Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

1. Стаття 58 ЦК визначає осіб, над якими може встановлюватись опіка. Такими особами є малолітні (віком до чотирнадцяти років) фізичні особи, які позбавлені батьківського піклування, та особи, визнані судом недієздатними (ст. 39 ЦК).

2. Позбавленими батьківського піклування вважаються діти, батьки яких померли, невідомі, визнані судом безвісно відсутніми чи померлими. Позбавленими батьків­ського піклування вважаються також діти, батьки яких (чи один із них) живі, але позбавлені батьківських прав, або прийнято рішення про відібрання дитини, або батьки визнані недієздатними, обмежено дієздатними, понад шість місяців не мо­жуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі, інвалід» І, II груп), понад шість місяців не проживають з дитиною і не беруть участі в її
вихованні, що підтверджується актами, складеними органами внутрішніх справ, відмовились від дітей,  виїхали на постійне проживання або  на постійну роботу за кордон, перебувають в довготривалому відрядженні, перебувають під слідством (п. 22 Правил опіки та піклування).

 

Стаття 59.     Фізичні особи, над якими встановлюється піклування

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьків­ського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

1. Над неповнолітніми особами (віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) може встановлюватись піклування, якщо вони позбавлені батьківського піклування, яке ви­значається відповідно до п. 22 Правил опіки та піклування. Піклування встановлюється також над особами, що визнані судом обмежено дієздатними (ст. 36, 37 ЦК).

 

Стаття 60.     Встановлення опіки та піклування судом

1. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

3. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

4. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. (У ред. від 03.03.2005)

1. За результатами розгляду справи про визнання особи недієздатною, якщо суд приймає рішення про це, він вирішує і питання про встановлення опіки. Одночасно суд за поданням органу опіки та піклування призначає опікуна.

2. При прийнятті рішення про визнання громадянина обмежено дієздатним суд одночасно вирішує питання про встановлення піклування, а також призначає піклу­вальника за поданням органу опіки та піклування.

3. До компетенції суду належить також вирішення питання про встановлення опіки над малолітньою особою та про встановлення піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклу­вання (п. 2.2 Правил опіки та піклування [333]). При цьому суд також призначає опікуна або піклувальника за поданням органу опіки та піклування.


Стаття 61.     Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування

1. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклу­вання над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

1. Встановлення опіки над малолітніми та піклування над неповнолітніми, якщо це не віднесено до компетенції суду, відноситься до компетенції органів опіки та пі­клування. Про це має бути виданий розпорядчий акт (рішення виконкому сільської, селищної, міської, районної в місті ради; розпорядження районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації). Цим же або іншим розпорядчим актом при­значається опікун (піклувальник). Опікуну (піклувальнику) видається посвідчення встановленого зразка (п. 3.1 Правил опіки та піклування), в тому числі у випадках, коли опікун (піклувальник) призначаються судом.


Стаття 62.     Місце встановлення опіки або піклування

1. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклуваль­ника.

1. Стаття 62 ЦК допускає можливість прийняття рішення про встановлення опіки та піклування як за місцем проживання фізичної особи, що потребує опіки та піклування, так і за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Проте встановлення опіки та піклування за місцем проживання опікуна чи піклувальника є можливим, коли питання про встановлення опіки і піклування вирішується одночасно з призначенням опікуна чи піклувальника. У решті випадків на момент встановлення опіки чи піклування не­відомо, хто буде опікуном чи піклувальником, що виключає встановлення опіки чи піклування за місцем проживання опікуна чи піклувальника.