Розділ ІХ Основні положення теорії імовірностей та вибіркового спостереження

 

§ 1. Поняття теорії імовірності, закону великих чисел, динамічних і статистичних закономірностей

Кожна людина неодноразово у своїй професійній діяльності чи повсякденному житті ставить перед собою питання: які наслідки може спричинити певна діяльність; чи відбудеться та чи інша подія; як зро­бити прогноз її настання і т. п.

Прогнозування здійснюється не лише окремою людиною, а і в про­цесі роботи державних і недержавних органів та є підставою для при­йняття рішень. Зокрема, у ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23. 03. 2000 р. № 1602-III зазначено: «Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами за­конодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів». І це є лише оди­ничним прикладом застосування прогнозів. Для того щоб грамотно побудувати прогнози, необхідно керуватися основними категоріями та законами, такими як теорія імовірностей, закон великих чисел, поняття події (достовірної, неможливої, імовірнісної), закономірності (ста­тистичної та динамічної) тощо.

В юриспруденції часто зустрічається прогностична та аналітична діяльність. Однак не можна не зважати на те, що будь-який прогноз, передбачення має імовірнісний характер, якусь похибку. Мета ж до­слідника — зробити її мінімальною, а прогноз — максимально досто­вірним.

Одним із важливіших понять, яким керується теорія імовірностей^[1], є поняття події. Зрозуміло, що вона не виникає сама по собі, а є резуль­татом впливу певних факторів, серед яких, наприклад, причини та умови вчинення злочину, причини настання смерті, причини зростан­ня цін чи податків, передумови стихійного лиха і т. ін. Тут подіями є саме злочин, смерть, зростання цін, стихійне лихо. Досліджуючи передумови, іноді можна впевнено сказати, що при поєднанні факторів подія відбудеться обов’язково. Так, при нагріванні води до 100° по­чинається процес кипіння, де кипіння — це подія, а нагрівання — фак­тор її настання. Отже, подія вважається достовірною в разі її 100- відсоткового настання при поєднанні факторів, які спричиняють до неї. Вона так само може бути і неможливою, скажімо, при нагріванні води лише до 40° (унаслідок чого кипіння неможливе).

Утім не завжди сукупність факторів обов’язково приведе до на­стання події. Наприклад, наявність умислу на вчинення крадіжки, перебування потенційного злочинця в транспорті в години пік, нео­бачна поведінка потенційної жертви (залишення без нагляду гаманця, який стирчить із сумки) як фактори, що можуть спричинити вчинення злочину, не завжди призводять до цього. Завадити викраденню може жалість до жертви, зміна її поведінки або раптове втручання сторонньої людини тощо.

Узагалі вчинення конкретного злочину окремою людиною є уні­кальною подією через неповторність особистості. І це є крайнім при­кладом випадкової одиничної події, прогнозувати яку дуже важко. Однак зробити більш достовірний прогноз можна стосовно інших по­дій. Прикладами випадкових подій є вчинення злочинів певної групи (зокрема, необережних чи деяких насильницьких) особами окремої вікової категорії. Отже, якщо при комплексі факторів подія може від­бутися або не відбутися, вона має назву випадкової. Наука, яка вивчає закономірності масових випадкових явищ, і називається теорією імо­вірностей.

Застосовувати теорію імовірності доцільно в умовах, коли дослід­ник об’єктивно не може побачити розвиток явища чи його причини. Одне з основних понять теорії імовірності — це імовірність. Класич­не визначення імовірності таке: імовірність випадкової події дорівнює відношенню числа випадків, які сприяють події, до спільного числа можливих випадків. Інакше кажучи, для значної кількості випадків імовірність характеризує частоту події. Кількісна міра означає, на­скільки у кількісному відношенні (скажімо, у відсотках від 0-1 до 100 % чи в балах від 0-1 до 10) можливе настання тієї чи іншої події. (Від­повідно при значенні 0 — настання події є однозначно неможливим; при значенні 100 % або 10 — достовірним, а решта значень свідчать про більшу чи меншу імовірність настання події).

Характерною ознакою поняття імовірності є тріада «кількість — подія — невизначеність». Сам факт невизначеності говорить про те, що достовірно не відомо: чи матиме місце певна подія. Класичне ви­значення імовірності дозволяє обрахувати числове вираження настан­ня випадкової події за допомогою відношення кількості випадків, сприяючих події, до загальної кількості можливих випадків. Імовірність характеризує частоту тієї чи іншої події в загальній кількості подій, що дає можливість передбачення.

Наступним важливим поняттям є закон великих чисел. Згідно з ним, сукупність великої кількості однорідних випадкових фактів набуває якос­тей, розвиток яких можна передбачити на підставі теорії імовірностей, оскільки ця сукупність утворила нове, зокрема, соціальне явище.

Використовуючи цей закон, а також поняття імовірності, поставимо питання: яка вірогідність того, що в разі наявності причин та умов вчи­нення зґвалтування, воно буде вчинено щодо особи у віці від 13 до 23 років або від 24 до 33 років? Заздалегідь цього сказати не можна, тому що вчинення суспільно небезпечного діяння проти окремої особи за наявності конкретних причин та умов є випадковим (на місці конкретної потерпілої особи могла б бути інша з таким самим поєднанням детермі­нуючих чинників). Це є проявом того, що окрема подія в межах дії за­кону великих чисел може зовсім не відповідати очікуванням, бо імовір­ною є наявність осіб, які стали потерпілими від вчинення зґвалтувань, віком набагато молодше 13-ти і набагато старше 33-х років. Тож, для відповіді на поставлене вище питання ми з усіх розрізнених випадків зґвалтування досліджуємо їх значну кількість (події мають відбутися протягом фіксованого терміну, скажімо, за 5 років) і одержуємо резуль­тат, який майже не змінюється протягом доволі тривалого періоду часу. Так, жертвами зґвалтування найчастіше (у 65 %) стають жінки та ді­вчата у віці від 13 до 23 років, а у віці від 24 до 33 — всього 15 %. Інши­ми словами, імовірність вчинення вказаного злочину до особи у віці від 13 до 23 років складає 63 %. Подібні цифри неможливо побачити вна­слідок узагальнення кількох одиниць. Ми маємо проникнути до самої сутності соціального явища, яке завжди є чисельним. Отримані таким чином результати обов’язково аналізуються, винаходяться причини саме цього суспільного явища. Повторимося, матеріал для цього аналізу одержується не одиничним відбиранням випадкових подій, а саме сис­темним підбором їх великої кількості, які в сукупності складуть законо­мірність згідно із законом великих чисел.

Закон великих чисел є важливим методологічним підґрунтям ви­біркового спостереження.

Використання закону великих чисел, теорії імовірностей може стати науковою основою прогнозування, а сам факт передбачення, прогнозу має бути заснованим не на екстрасенсорних якостях індивіда, а на використанні ним певних закономірностей. Загалом закономір­ність — це необхідний, істотний, постійно повторюваний взаємозв’язок явищ реального світу, який визначає етапи і форми процесу становлен­ня, розвитку явищ природи, суспільства. Розрізняють два види законо­мірностей: динамічну та статистичну.

Динамічна закономірність — це закономірність, яка виражає одно­значні причинно-наслідкові зв’язки. Іншими словами, це форма при­чинного зв’язку, а також постійного зв’язку, коли конкретний стан системи однозначно визначає всі її майбутні стани. Зважаючи на це знання початкових умов дає можливість точно передбачити подальший розвиток системи. Така закономірність притаманна фізичним, хіміч­ним, біологічним, математичним явищам.

Статистична закономірність — це така закономірність, яка про­являється в масі однорідних явищ при узагальненні даних статистичної сукупності і заснована на дії закону великих чисел. Це форма причин­ного зв’язку, при якому конкретний стан системи визначає весь її по­дальший стан не однозначно, а лише з певною мірою вірогідності. Така закономірність притаманна суспільним явищам.

Із наведених визначень видно, що статистична закономірність, за­снована на законі великих чисел, теорії імовірностей, може бути по­кладена в основу вибіркового спостереження.