Глава 23 Економічна безпека держави |
![]() |
![]() |
Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко ) |
Страница 1 из 3 Глава 23 Економічна безпека держави
§ 1. Сутність та зміст економічної безпеки держави. Система індикаторів економічної безпеки держави Економічна безпека держави (ЕБД) — це такий стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист національних інтересів, гармонійний, соціально орієнтований розвиток країни в цілому, достатній економічний та оборонний потенціал навіть за найнесприятливіших варіантів розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів. Загальний стан національної економічної безпеки України в умовах розбудови ринкової економіки і громадянського суспільства є, по- перше, інтегрованим макроекономічним показником соціально- економічного розвитку країни; по-друге, основою для розробки стратегічної державної політики і конкретних заходів її реалізації і, по- третє, вирішальною умовою узгодження та реалізації всієї системи економічних інтересів країни. Як економічна категорія ЕБД втілює певну сукупність відносин і пов’язаних з ними заходів, що забезпечують здійснення економічного суверенітету, економічне зростання, підвищення добробуту населення в умовах наявності системи міжнародної економічної взаємозалежності. Вона є сукупністю економічних, соціальних, демографічних, екологічних, технологічних, науково-інформаційних відносин. Специфіка ЕБД як категорії полягає в тому, що вона постійно вказує на рівень ефективності функціонування всіх структурних її елементів, що дає змогу вчасно виявити загрози і запобігти небезпеці нанесення збитків державі, економічній системі і національним економічним інтересам з метою забезпечення їх стабільного розвитку і зростання. ЕБД має внутрішню матеріально-речову основу — досить високий рівень розвитку продуктивних сил, що здатний забезпечити важливу частку натуральних та вартісних елементів розширеного відтворення ВНП; внутрішню соціально-політичну основу — достатньо високий рівень суспільної злагоди щодо довгострокових національних цілей, які дають можливість розробити і прийняти державну стратегію соціального та економічного розвитку. Система ЕБД не існує сама по собі. Вона пов’язана з економічною безпекою людини та міжнародною економічною безпекою. Тому структурна схема суб’єктів цієї тріади має такий вигляд: людина (особа) — національна держава — світове співтовариство. Безпека людини є складовою безпеки держави, яка, у свою чергу, є складовою міжнародної безпеки. Отже, держава має дбати про забезпечення економічної безпеки своїх громадян, власної та світового співтовариства. Тому перед нею стоїть надзвичайно складне завдання — пов’язати й погодити інтереси кожного громадянина з інтересами держави, а також з інтересами світового співтовариства. У зв’язку з цим вирізняють внутрішній і зовнішній рівні ЕБД. Якщо національні економічні інтереси України розуміти як сукупні потреби громадян, суспільства та держави, адекватні особливостям соціально-економічного стану країни, рівню її економічного розвитку, місцю в міжнародному розподілі праці, то саме вони повинні визначати всі інші інтереси, що випливають із спільних геополітичних факторів, а також визначати конкретні дії та звершення, що знаходять свій вияв, наприклад, у зовнішньоекономічних доктринах, програмах тощо. За ступенем соціального значення ці інтереси поділяються на життєво важливі і другорядні, а за тривалістю дії — на довго-, середньо- та короткострокові, причому в міру задоволення одних інтересів їм на зміну приходять інші. За своєю спрямованістю економічні інтереси можуть бути орієнтовані на забезпечення: a) виживання; б) прогресивного розвитку; в) певного ступеня лідерства громадян, суспільства або держави. Особливе значення мають життєво важливі економічні інтереси, такі як сукупність а) та б) — сума потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування та можливість прогресивного розвитку людини, суспільства, держави. До кола життєво важливих економічних інтересів України на сучасному етапі належать: забезпечення її економічного суверенітету; побудова правового демократичного механізму державного регулювання економіки; економічне відродження держави та поліпшення добробуту її народу; розвиток міжнародних економічних відносин. Таким чином, головні компоненти системи ЕБД пов’язані з наявністю національно-державних інтересів України і відповідно цілей, які з них випливають. Ці інтереси існують як у межах кордонів країни, так і зовні. Йдеться, насамперед, про підтримку державного суверенітету і самостійного розвитку. Безпека країни безпосередньо пов’язана з суверенітетом. Основою економічного суверенітету як головної складової державного суверенітету, і відповідно системи ЕБД, є власність українського народу на своє національне багатство, спираючись на яку уповноважені ним органи самостійно регулюють економіку і зовнішньоекономічну діяльність. Структура економічного суверенітету пов’язана зі структурою економічної системи і охоплює незалежність держави у формуванні та розвитку технологічного способу виробництва, економічних відносин власності і відповідного господарського механізму. Економічний суверенітет держави як складова системи ЕБД за сучасних умов є базою для: 1) державного контролю за національними ресурсами, досягнення такого рівня виробництва і якості продукції, який забезпечує її конкурентоспроможність і дає змогу брати участь у світовій торгівлі, коопераційних зв’язках та обміні науково-технічними досягненнями; 2) стабільності і усталеності економіки, які зумовлюють захист власності у всіх її формах, створення надійних умов і гарантій для підприємницької активності; 3) створення сприятливого клімату для інвестицій та інновацій, постійної модернізації виробництва, підвищення професійного, освітнього і загальнокультурного рівня робітників. Система ЕБД має досліджуватися з передбаченням її розпаду, тобто за критичними умовами й параметрами, які визначають ступінь безпеки системи. При цьому порогом чутливості є рівень безпеки, за якого система починає відчувати наявність змін. Поріг вразливості — це рівень безпеки, за якого система починає розбалансовува- тися, тобто зазнає змін, що ведуть до її знищення; поріг розпаду — рівень безпеки, після перевищення якого система зазнає нищівних змін; стан спокою — рівень безпеки, за якого забезпечений розвиток системи. Зміст економічної безпеки держави як системної категорії можна проаналізувати передусім шляхом розкриття таких понять: 1. Об’єкти ЕБД — те, що безпосередньо потребує захисту і на що спрямовані дестабілізуючі дії. Слід зазначити, що проблема ЕБД має як власний об’єкт — економічну систему країни, так і об’єкти, суміжні з іншими можливими сферами країни: військовою, громадською, екологічною, інформаційною, криміногенною та ін. 2. Фізичні об’єкти — представлені матеріальними утвореннями в діапазоні країна в цілому (держава) — зони та сфери зовнішньоекономічних інтересів. 3. Неречові об’єкти — цінності, потреби, інтереси, плани та ін., елементи суспільної свідомості. 4. Суб’єкти ЕБД — держава в цілому або її структури, які організовують захист об’єктів безпеки. 5. Загрози ЕБД — акції, події, явища або формалізована сукупність факторів, які містять небезпеку і спрямовані на об’єкт захисту. 6. Джерела загроз — локалізовані в часі і в просторі небезпеки; вони можуть бути свідомими або стихійними. У цьому плані вирізняють загрози суб’єктивні і об’єктивні. 7. Параметри ЕБД — показники, які кількісно характеризують безпеку і застосовуються для оцінки, моніторингу і прогнозування ЕБД. До загальних параметрів ЕБД відносять такі: збитки — кількісний розмір економічних втрат у разі реалізації загроз; ризик — гіпотетичний (нормативний або максимальний) збиток, скоригований на ймовірність його реалізації; рівень ЕБД — інтегральний показник ЕБД, який в загальному вигляді показує співвідношення сукупності всіх загроз та потенціалу захисту від них. Загрози ЕБД можна згрупувати в найзагальнішому вигляді за такими показниками: 1) походженням (внутрішні та зовнішні); 2) переважними якостями загрози (фізичні, політичні, екологічні, інформаційні, військові, психологічні, технологічні тощо); 3) специфікою впливу на окремі об’єкти або їхні системи; 4) спрямованістю на окремі галузі та види діяльності (продовольчий, інвестиційний, енергетичний, транспортний та інші комплекси господарства); 5) масштабами можливих збитків (за силою загрози); 6) можливістю реалізації загроз; 7) часовими та просторовими координатами дій (коротко- та довгострокові, реальні та потенційні); 8) ступенем виявлення (прямі та непрямі загрози); 9) ступенем комплексності (одиничні та системні загрози); 10) джерелами виникнення (об’єктивні та суб’єктивні загрози з боку окремих осіб, фірм, спецслужб, країн, регіонів та ін.); 11) якостями матеріальних носіїв загроз; 12) формою виразу загрози. Слід зазначити, що зовнішні економічні загрози, що випливають з нормальної діяльності в конкурентному середовищі, безпосередньо стосуються проблеми взаємозалежності. Остання означає, що переплетіння національних відтворювальних комплексів, що відображає її сутність, дає країні не тільки користь, а й створює можливість негативного впливу з боку чинників, які беруть початок за її межами. Особливість залежності полягає в тому, що вона виявляється не тільки як факт зовнішнього впливу, а ще й як його очікування, як розрахунок на отримання певної вигоди від потенційної взаємодії. Як приклад можна навести залежність від стабільних поставок нафти, від можливості реалізації товару, отримання капіталу тощо. У наведеній вище класифікації доцільно конкретизувати таку ознаку загроз, як часові та просторові координати їх дії. За цією ознакою вони поділяються на наявні (короткострокові) та потенційні (довгострокові). Головними із них у безпосередньо економічній сфері нашої країни є: а) наявні: порушення господарських зв’язків після розпаду Союзу РСР; нестабільність грошово-фінансової системи, відплив валюти, до- ларизація економіки; вразливість економіки і відсутність достатніх ресурсів для структурної перебудови; посилення залежності від іноземних інвестицій; б) потенційні: втрата економічної самостійності і перетворення країни на ринок сировини, збуту, робочої сили, закріплення технологічного відставання; відсутність вільно конвертованої національної валюти; посилення вразливості внаслідок залежності від імпорту; у науково-технічній сфері: а) наявні: руйнування системи науково-дослідницьких та дослідно- конструкторських робіт, особливо фундаментальної та прикладної науки; еміграція вчених та науковців; занепад системи підготовки та перепідготовки кадрів; відсутність необхідної системи організації експертиз та прогнозо- вих оцінок розвитку науки і техніки; недостатньо надійна система захисту інтелектуальної власності; б) потенційні: технологічне відставання від розвинутих країн і втрата конкурентоспроможності; втрата можливості самостійного технологічного розвитку; відсутність ефективного механізму реалізації науково-технічних досягнень; недосконалість системи організації науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт і зв’язків між академічною, вузівською, галузевою та фірмовою наукою; невідповідність інфраструктури науки й техніки рівню і складності першочергових проблем, відсутність необхідної матеріально-технічної бази; у технологічній сфері: а) наявні: зношування устаткування і внаслідок цього швидке наближення ймовірності технологічних катастроф; дефіцит коштів для технологічного оновлення виробництва; зниження до небезпечних меж рівня технологічної дисципліни в економіці країни; б) потенційні: відставання від розвинутих країн у темпах та масштабах впровадження нової техніки; перспектива невідворотного технічного відставання, запізнення в переході на енергозберігаючі та екологічно чисті технології; зростання масштабів можливих технологічних катастроф внаслідок підвищення концентрації шкідливих речовин та енергії в штучних об’єктах. Отже, системність усієї сукупності загроз об’єктивно потребує комплексного, системного підходу до розв’язання питань забезпечення ЕБД. Аналіз ЕБД у найважливіших сферах економіки — ресурсного, виробничого та науково-технічного потенціалу, зовнішньоекономічної діяльності, соціальній сфері — свідчить про те, що, порівняно із зовнішніми загрозами, більшу небезпеку для України становлять загрози внутрішні. Основою державного цілеспрямування у сфері забезпечення ЕБД є завдання нейтралізації факторів небезпеки для існування і прогресивного розвитку суспільства і держави. У сукупності критеріїв і показників (індикаторів) змісту і розвитку ЕБД провідне місце посідають граничні (порогові) позначки стану показників економічного розвитку, за межами яких настає загроза руйнації економічної системи (табл. 23.1), а також показники підвищеної небезпеки. В економічній сфері до показників підвищеної небезпеки відносять передусім: 1) втрату здатності економічної системи держави вийти із економічної кризи внаслідок критичного впливу таких чинників, як інтенсивне зростання економічної злочинності, що паралізує економічну систему держави і цивілізоване підприємництво; 2) критичне звуження ресурсного простору і втрату можливостей адаптації економічної системи до скорочення сировинних та енергетичних ресурсів; 3) якісну деградацію і структурну кризу індустріальних галузей внаслідок критичного падіння промислового, технологічного, науково- технічного, експортного, платіжного потенціалів держави; 4) інтенсивне зростання інфляційних процесів; 5) критичний стан інфраструктури держави; 6) розвал її фінансової системи та інші.
Наближення до цих показників свідчить про наростання загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних значень — про вступ суспільства в зону нестабільності й соціальних конфліктів, тобто про реальний підрив економічної безпеки.
|