Печать
PDF

Глава 22 Фінансова система. Державний бюджет. Податки - § 4. Державний борг. Управління державним боргом

Posted in Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

 

§ 4. Державний борг. Управління державним боргом

Державний борг визначається як загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, включаючи державні боргові зобов’язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язання, що виникають на підставі законодавства або договору. Державний борг можна визначити і як суму накопичених за певний період часу бюджетних дефіцитів.

Державний борг складається з державного внутрішнього боргу і державного зовнішнього боргу і не включає борг місцевих органів влади та державних підприємств.

Внутрішній державний борг — це заборгованість держави грома­дянам, фірмам і організаціям даної країни, які є утримувачами цінних паперів, що емітовані її урядом. Боргові зобов’язання можуть мати форму позик і кредитів. Вони бувають короткостроковими (до одного року), середньостроковими (від одного до п’яти років), довгостроко­вими (від п’яти до 30 років) і мають погашатися в зазначений термін.

Зовнішній державний борг — це заборгованість держави іноземним державам, міжнародним організаціям, приватним фірмам, установам і особам.

Прямий державний борг — це зобов’язання, що їх бере держава як безпосередній позичальник шляхом випуску державних цінних папе­рів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України, в тому числі в результаті отримання розпо­рядниками коштів держбюджету кредитів, залучених під державні гарантії.

Умовний (гарантований) державний борг — зобов’язання, що їх беруть безпосередньо юридичні особи і гарантуються державою, в тому числі зобов’язання за кредитами МВФ, крім випадків їх безпосередньо­го спрямування до держбюджету. В разі набрання чинності державних гарантій умовні боргові зобов’язання переходять до прямих боргових зобов’язань і визначаються прямим державним боргом у сумі неви­конаних позичальником в строк зобов’язань.

Поточний державний борг — це витрати щодо виплати доходів кредиторам і погашення зобов’язань, термін оплати яких настав.

Зростання внутрішнього боргу менш небезпечне для національної економіки порівняно із зростанням зовнішнього боргу.

Державний борг тісно пов’язаний із бюджетним дефіцитом. По- перше, державна позика — важливе джерело покриття бюджетного дефіциту; по-друге, визначити, наскільки небезпечний той чи інший розмір дефіциту, неможливо без аналізу обсягу державного боргу. Крім того, для оцінки розміру державного боргу необхідно дослідити зро­стання бюджетного дефіциту.

Державний прямий і гарантований борг України становив на 1 січня 2007 р. 15,946 млрд дол., у тому числі зовнішній борг — 12,661 млрд дол. (79,38 % загальної суми боргу), внутрішній — 3,289 млрд дол. Держав­ний прямий борг України на 1 січня 2007 р. становив 13, 092 млрд дол.. у тому числі прямий зовнішній борг — 9,803 млрд дол. За 2006 р. прямий державний зовнішній борг збільшився на 12, 62 %, або на 1,099 млрд дол., внутрішній — зменшився на 13,45 %, або на 511,006 млн дол. Сукупний державний борг за 2006 р. збільшився на 3,07 %.

Згідно з держбюджетом — 2006, граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1 січня 2007 р. був встановлений на рівні 18,689 млрд грн і 1,084 млрд дол. Стосовно зовнішнього боргу був передбачений його приріст на 10,3 % — до 9,172 млрд дол.

Збільшення показників 2006 р. пов’язане передусім з випуском облі­гацій зовнішньої держпозики для фінансування бюджету. Зменшення частки державного прямого боргу зумовлено перевищенням виплат по відшкодуванню боргу над сумою позик. Гарантований борг за 2006 р. зменшився на 3,79 %, або на 112,46 млн дол., і становив 2,858 млрд дол.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено установити на 31 грудня 2007 р. граничний розмір дер­жавного внутрішнього боргу України в сумі 20,275 млрд грн і 1,034 млрд дол., граничний розмір державного зовнішнього боргу України — в сумі 9,89 млрд дол. США.

Державний борг має реальні негативні економічні наслідки:

1)   виплата відсотків за державним внутрішнім боргом посилює диференціацію в доходах, оскільки основна частина державних зобов’язань зосереджена в найзаможнішої частини населення;

2)  підвищення ставок податків як засіб виплати державного внут­рішнього боргу підриває дію економічних стимулів розвитку вироб­ництва, а також посилює соціальну напруженість у суспільстві;

3)   безперервне збільшення державою обсягу позик на ринку по­зичкового капіталу підриває приватні інвестиції через ефект витіс­нення — зменшення попиту, викликане підвищенням відсоткових ставок завдяки бюджетним витратам;

4)  збільшення державного боргу водночас означає і зростання ви­трат по його обслуговуванню. Стосовно зовнішнього боргу це перед­бачає суттєве скорочення можливостей споживання для населення всередині країни. До того ж існування зовнішнього боргу передбачає передачу частки ВВП за межі країни в разі виплати відсотків або суми основного боргу;

5)  зростання зовнішнього боргу суттєво впливає на міжнародний імідж країни;

6)   існує й суто психологічний ефект: із зростанням державного боргу посилюється зневіра населення «стосовно завтрашнього дня».

Виникає необхідність управління боргом. Під управлінням дер­жавним боргом розуміють сукупність заходів держави щодо погашен­ня і регулювання суми державного кредиту, а також залучення нових позичкових коштів. Погашення державних позик і виплата відсотків здійснюється або із бюджетних коштів, або шляхом рефінансування. Методи управління державним боргом включають конверсію і консо­лідацію.

Конверсією називають зміну умов позики, які стосуються дохід­ності, тобто зменшення або збільшення розмірів відсотків за позикою. Консолідація (реструктуризація) — це зміна умов позики, що пов’язані з її термінами (перетворення короткострокових зобов’язань на довго- і середньострокові).

Управління державним боргом має загальну мету — забезпечення боргової безпеки держави. Під нею розуміють дотримання такого рів­ня державної заборгованості, який задовольняє потреби держави у фінансових ресурсах, дає змогу зберегти стійкість фінансової систе­ми країни і при цьому не ставить під загрозу можливість виконання державою своїх функцій та зобов’язань щодо погашення та обслуго­вування боргів зокрема.

Одним із найбільш важливих показників, що характеризує ефек­тивність боргової політики країни та її спроможність виконувати бор­гові зобов’язання, є співвідношення сумарних виплат з обслуговуван­ня й погашення державного боргу до загальних доходів державного бюджету та до ВВП (рис. 22.3).

Після фінансової кризи 1998 р., коли сумарні боргові виплати в Укра­їні сягнули 71,4 % річного обсягу дохідної частини держбюджету, здій­снення упродовж 1999-2002 рр. реструктуризації боргових зобов’язань дало змогу суттєво знизити навантаження на державний бюджет.

Незважаючи на те що протягом останніх років спостерігалося поступове зростання обсягів платежів за державним боргом в абсо­лютній величині, бюджетні витрати на погашення та обслуговування державного боргу стабілізувались у межах 3,8-4 % від ВВП, а у 2006 р. зазначений показник становив 2,5 % від ВВП.

Співвідношення загальних платежів з погашення та обслуговуван­ня державного боргу до загальних доходів державного бюджету Укра­їни у 2006 р. становило 12,77 % проти 20 % у 2005 р. та 22,67 % — у 2004 р.

У 2006 р. загальна сума державного та гарантованого державою боргу становила 16,5 % від ВВП, що свідчить про економічно безпеч­ний розмір державного боргу і відповідає критеріям, визначеним Бю­джетним кодексом України.

Показник відношення державного боргу до ВВП в Україні є одним з найнижчих серед країн, що межують з Україною, та у 2,3-9,3 разу нижчий за показник у розвинених країнах світу.