Печать
PDF

Глава 21 Страховий ринок - § 3. Регулювання страхового ринку

Posted in Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

§ 3. Регулювання страхового ринку

Регулювання страхового ринку може здійснювати як держава, так і спеціально створені для цього організації.

Система державного регулювання страхового ринку включає такі складові:

1) законодавство, що регулює страхову сферу;

2) інституціональну систему державно-правового регулювання страхового ринку;

3) непрямі економічні регулятори.

У Законі України «Про страхування» визначається, що державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховика та захисту інтересів страхувальника.

Відповідно до «Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року», основними принципами розвитку діяльності страхових організацій в Україні є:

вільний рух капіталів та страхових послуг на території України; захист прав споживачів страхових послуг; вільний вибір страховика споживачем страхових послуг; прозорість діяльності учасників страхового ринку; уніфікація процедур страхування; використання міжнародного досвіду;

державне регулювання та нагляд у сфері страхування, а також формування системи попереджувального (пруденційного) нагляду;

невтручання з боку органів державної влади в поточну діяльність учасників страхового ринку;

узгодження напрямів розвитку страхового ринку з напрямами роз­витку фінансового сектору економіки;

рівність перед законом усіх учасників страхового ринку; функціонування страхового ринку на засадах вільної конкуренції. Механізм державного регулювання страхового ринку перед­бачає:

удосконалення системи ліцензування страхової діяльності; запобігання неплатоспроможності (банкрутству) страховиків; впровадження нових інформаційних технологій, електронної звіт­ності страховиків;

удосконалення моніторингу діяльності страховиків;

сприяння створенню фондів страхових гарантій, фондів гаранту­вання страхових виплат за договорами страхування життя;

забезпечення першочерговості задоволення вимог страхувальників у загальній черзі інших кредиторів.

В Україні на сучасному етапі головний нагляд за страховим ринком здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Комісія була створена 12 грудня 2002 р., розпочала свою практичну діяльність 2003 р. як колегіальний орган, покликаний розробляти і реалізовувати стратегію розвитку ринків фінансових послуг, проводи­ти ефективну державну політику в цій сфері, впроваджувати міжна­родний досвід і захищати права споживачів фінансових послуг. Комісія повинна вирішувати такі завдання у сфері надання страхових по­слуг:

проведення ефективної державної політики у сфері страхових по­слуг;

розробку і реалізацію стратегії розвитку ринків страхових по­слуг;

здійснення державного регулювання і нагляду за наданням страхо­вих послуг і дотриманням законодавства у цій сфері;

захист прав споживачів страхових послуг;

узагальнення практики застосування законодавства України з пи­тань функціонування ринків фінансових послуг, розробку і внесення пропозицій щодо удосконалення законодавства;

впровадження системи фінансового моніторингу небанківських фінансових установ відповідно до вимог законодавства з питань проти­дії та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом;

впровадження міжнародних правил розвитку ринку страхових по­слуг;

сприяння інтеграції в європейський і світовий ринки страхових послуг.

На сучасному етапі відбувається формування глобального стра­хового ринку, сутність якого визначається щільним переплетенням усієї сукупності фінансових відносин, за допомогою яких національні ринки впливають один на одного і світовий ринок у цілому.

Ознаками глобалізації страхового ринку є: прискорення концентра­ції страхового капіталу, а також активний процес купування акцій і злиття страхових компаній різних країн; інтернаціоналізація і геогра­фічний перерозподіл ризиків; інтернаціоналізація фінансових операцій страховиків.

Інтеграційні явища в страховому бізнесі обумовили появу міжна­родних установ, які беруть на себе певні керуючі функції. На європей­ському рівні міждержавна система регулювання страхування поєднує саморегулювання і державне регулювання. Саморегулювання здійсню­ється міжнародними об’єднаннями страховиків. Головне з них у Євро­пі — Європейський комітет зі страхування — ЄКС (Comite Europeen des Assurances, CEA), створений у 1953 р. як консультаційний і коор­динаційний центр, покликаний сприяти розвитку страхування в Євро­пі і представляти інтереси європейського страхового ринку в міжна­родному масштабі. Напрямки роботи ЄКС — це сприяння формуванню страхової культури в суспільстві, організація конференцій, видавнича діяльність у галузі страхування, розвиток інформаційного забезпечен­ня страховиків, участь у розробці міжнародних норм права, захист еконо­мічних інтересів учасників національних ринків у взаєминах з їхнім урядом та ін.

Метою Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою ді­яльністю (IAIS) є забезпечення кращого контролю за сферою страху­вання та створення сприятливих умов для розвитку страхової діяль­ності на світовому ринку. До складу IAIS входять понад 100 органів нагляду за страховою діяльністю з усього світу та понад 60 спостері­гачів, серед яких страхові та перестрахові компанії, професійні асоці­ації, міжнародні фінансові інститути тощо.

Створено Суспільну раду зі страхової діяльності країн-учасниць СНД при Виконавчому комітеті СНД.

Законодавство України передбачає можливість діяльності організацій на засадах саморегулювання. У 1992 р. було створено Лігу страхових організацій України (ЛСОУ) як добровільне об’єднання страховиків. З 1994 р. діє спеціалізоване об’єднання страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників тран­спортних засобів, що є гарантом платоспроможності своїх членів щодо страхових зобов’язань з цього виду страхування — Моторне (транспорт­не) страхове бюро України (МТСБУ). За галузевою ознакою в 1996 р. створено Ядерний страховий пул (ЯСПУ). Це угода між страховиками про прийняття на себе ядерних ризиків. В Україні діє Асоціація страхо­виків в аграрному секторі, два сільськогосподарські страхові пули. У 1998 р., відповідно до Повітряного кодексу України, створено Авіа­ційне страхове бюро та, відповідно до Кодексу торговельного мореплав­ства України, — Морське страхове бюро України (МСБ). У 1999 р. за­сновано Асоціацію «Українське медичне страхове бюро» (УМСБ).

Ефективне регулювання страхової діяльності вимагає наявності низки передумов, зокрема:

життєздатної макроекономічної політики (тих її аспектів, що мо­жуть впливати на структуру страхової галузі, макроекономічні та зов­нішні ризики і недоліки, які чинять вплив на ефективність механізмів контролю та захисту страхових компаній);

добре розвинутої інфраструктури (включаючи правові аспекти, питання бухгалтерського обліку, платежі, прозорість та практику конт­ролю фінансового сектору);

процедур ефективного вирішення проблем у страхових компаніях; ринкової дисципліни (фінансова прозорість, практика корпоратив­ного управління у сфері страхування).

 

Запитання для самоконтролю

1.  Дайте визначення поняттю «страхування».

2.  Хто такий страховик і страхувальник?

3.  Що охоплює поняття «страховий захист»?

4.  З яких фондів складається сукупний фонд страхового захисту?

5.  Які функції виконує страхування?

6.  Назвіть критерії страхувальності ризиків.

7.  У чому полягає особливість страхової послуги?

8.  Порівняйте принципи добровільного та обов’язкового стра­хування.

9.  Які суб’єкти діють на страховому ринку?

10.  З якою метою і як здійснюється перестрахування?

11.  Які існують особливості державного регулювання страхово­го ринку?