Печать
PDF

Розділ 4. Естетична свідомість і естетична діяльність - § 2. Естетична свідомість

Posted in Учебные материалы - Естетика ( за ред. Л.В. Анучиної, О.В. Уманець )

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

 

 

 

§ 2. Естетична свідомість


Категорія «естетична свідомість» розробляється в естетиці на базі категорії філософії «свідомість». Пригадаємо, що у філософії катего­рією «свідомість» визначається така властивість людини, завдяки якій здійснюється доцільна діяльність, створюється суб’єктивний образ об’єктивного світу, формується особливий, предметно зумовлений спосіб орієнтації у світі. Свідомість є суспільно-історичним продуктом,вона виникає разом з людським суспільством у процесі становлення та розвитку трудової діяльності і мови, формується тільки в соціаль­ному середовищі, процесі постійного спілкування індивідів.

Естетична свідомість — категорія естетики, якою визнача­ється умовно виокремлена сфера свідомості, яка базується на емоційно-почуттєвому, духовно-ціннісному ставленні людини до світу. Естетична свідомість як вища форма осягнення дійсності властива тільки суспільній людині. Вона забезпечує регуляцію специ­фічного виду цілеспрямованої людської діяльності — естетичної ді­яльності. Естетична свідомість сповнена внутрішньої активності, вона детермінує власний розвиток, зумовлює перетворення своїх складових. її характеризує соціально-практична спрямованість, яка відбивається в розмаїтті своїх проявів.

Звичайно, відзначені особливості естетичної свідомості не існують виокремлено, у реальному житті вони взаємопов’язані, взаємообумов- лені, утворюють динамічну цілісність.

Естетична свідомість формується і виявляється на двох рівнях: побутовому (повсякденному) і теоретичному. На побутовому рівні ес­тетична свідомість пов’язана з повсякденною діяльністю, з узагальненням емпіричного досвіду, з різноманітними видами практичної діяльності. Теоретичний рівень естетичної свідомості невід’ємний від загальнотео­ретичних, філософських уявлень про світ, людину, суспільство і природу, від засвоєння всього багатства наукових знань, накопичених людством. Слід зазначити, що межу між цими двома рівнями естетичної свідомості навіть в абстракції провести дуже важко, тому що вони існують в орга­нічній єдності, взаємообумовленості, взаємодоповненості.

Носіями естетичної свідомості виступають: індивід, група лю­дей, нація, народ, суспільство. На ґрунті естетичної практики форму­ється і змінюється естетичне ставлення і окремої людини, і певної групи людей, і суспільства в цілому до дійсності. Свідомість особистості фор­мується не лише завдяки надбанню індивідуального життєвого досвіду, а й завдяки засвоєнню суспільно-історичної скарбниці, багатства резуль­татів естетичної практики сучасників і доробку минулих поколінь. За­вдяки цьому індивід об’єднує в собі всі форми людського буття і світо­відчуття, тому його відрізняє здатність мислити загальнолюдським способом, хоча він мислить про обставини свого унікального життя.

Водночас у будь-якому суспільстві існують різноманітні типи колек­тивної естетичної свідомості, виокремлення яких визначають різні кри­терії, починаючи від соціально-класових і закінчуючи віковими або статевими. Також кожне суспільство має власну цілісну систему естетичної свідомості, якою визначаються провідні орієнтири й настанови, покладе­ні в основу всіх видів людської життєдіяльності певної історично- культурної доби. Ця система може бути диференційована на певні типи, серед яких є і домінуючі, і підпорядковані, і залишкові, індивідуальні і колективні, й інші, але яка не є простою арифметичною сумою цих скла­дових, а об’єднує їх на основі єдності естетичного освоєння дійсності.

Значну роль у формуванні естетичної свідомості відіграє ідеоло­гія — система ідей, поглядів, у котрих усвідомлено, узагальнено й оці­нено ставлення людей до дійсності. Ідеологія розробляється на рівні теоретичної свідомості, характеризується відносною самостійністю, активно впливає на формування світоглядних позицій у суспільстві. Завдяки ідеології забезпечуються утвердження і панування в суспіль­стві певних естетичних настанов і позицій.

Звернення до наукової літератури, присвяченої проблемам структу­ри естетичної свідомості, дає можливість стверджувати, що це питання досліджене недостатньо, а у зв’язку з цим недостатньо розроблена й система категорій, якими визначаються складові естетичної свідомос­ті. Основними, найбільш значущими компонентами естетичної свідомості вважаються: естетичні почуття, смаки, ідеали[1].