§ 5. Правова соціалізація особистості

Правова соціалізація — це процес включення індивіда в систему правовідносин даного суспільства на основі засвоєння всієї правової культури цього суспільства. Вона виступає як складова єдиного про­цесу соціалізації. Правова соціалізація — це заміна правомірної по­ведінки за примусом на правомірну поведінку за особистісними осо­бливостями.

Право як вид соціального регулювання здійснює прямий вплив на процеси соціалізації, орієнтуючи індивіда в різноманітній соціальній дійсності. Факт правової врегульованості суспільних відносин, спосіб правового впливу на них, визначення належної та дозволеної поведін­ки, різноманітні заборони — усе це оптимізує процеси соціалізації. У ході соціалізації індивід засвоює не тільки норми та закони, але й усі елементи правової системи, в тому числі правові поняття. Таким чином, основу правової соціалізації становлять:

-   засвоєння правових норм і посідання певної позиції стосовно цих норм;

-   оцінка безпосередньої реалізації норм у юридичній практиці, формування ставлення до правових інститутів та установ;

-   засвоєння правової ідеології як системного, науково обґрунтова­ного відображення правової дійсності в ідеях, поняттях, принципах.

Правова соціалізація — це не тільки формування навичок соціаль­ної поведінки, яка відповідає правовим нормам суспільства, а й інте­ріоризація таких норм, виникнення внутрішньої мотивації, що орієнтує особистість на їх додержання. Початком цього процесу є засвоєння у дитинстві норм соціальної поведінки, спілкування та взаємодії людей, соціальних заборон і вимог. Пізніше правова соціалізація набуває ви­разніших форм: це відбувається тоді, коли людина, будучи дорослою, стає повноцінним учасником правовідносин і стикається з необхідніс­тю самостійно відстоювати свої права, цивілізовано зав’язувати сто­сунки з іншими людьми і виконувати свої обов’язки перед суспіль­ством. У процесі правової соціалізації відбувається поступова інтегра­ція особистості в широкий соціальний контекст, перехід її до повно­цінної участі у функціонуванні громадянського суспільства та держа­ви. Однак при цьому можуть виникати перекручення, деформації, які призводять згодом до появи в індивіда кримінальних нахилів, право­вого нігілізму, асоціальної й антидержавної поведінки.

У здійсненні правової соціалізації особистості вирішальне значен­ня мають такі чинники:

1)  загальний стан економічних, політичних, ідеологічних відносин у суспільстві та державі;

2)  ступінь суспільної правосвідомості в цілому і рівень автоматиз­му правової поведінки, що склалася;

3)   безпосереднє соціальне оточення особистості та вплив на неї малих формальних і неформальних груп;

4)  рівень правової пропаганди;

5)   загальний стан законності й зокрема стан законності у галузі державного управління.

Отже, досліджуючи назване коло проблем, соціологія права не тільки виконує важливі загальнонаукові функції у рамках юриспруденції, але й робить свій внесок у розв’язання кардинальних завдань сучасної соціально-правової практики, які пов’язані з науковим забезпеченням реформ, що проводяться у країні, досягненням громадської згоди, запо­біганням і своєчасним розв’ язанням соціальних конфліктів, створенням умов для стійкого правопорядку, реалізації прав і свобод особистості, утвердженням у країні громадянського суспільства і правової держави.

Питання для самоконтролю

1. Як співвідносяться загальна соціологія та соціологія права?

2. Що розуміють під предметом соціології права?

3. У чому полягає соціологічний підхід до дослідження права?

4. Визначте структуру соціології права.

5. Назвіть функції соціології права.