Печать
PDF

1.2. Фактори небезпек системи “людина - навколишнє середовище” - Страница 6

Posted in ОБЖ - Безпека життєдіяльності (Ковжога,Малько,Полєжаев)

1.2.2.5.  Психофізіологічні фактори.

Кожна надзвичай­на ситуація може бути визначена як несподівана небезпека, яка характеризується ризиками, напруженням фізичних і психічних сил людини. Відомо, що в деяких небезпечних ситуаціях долю людини вирішує “його величність випадок”. Водночас досте­менно відомо, що уникнути шкоди в багатьох, навіть у зовсім безвихідних ситуаціях, людині допомагають її психофізіологіч­ні якості. Відсутність або брак таких якостей називають психо­фізіологічними факторами небезпек.

Психофізіологічні фактори небезпек зумовлені особли­востями фізіології та психології людини. Виділяють комплекс факторів, що збільшують індивідуальну схильність людини до небезпек. Це особливості темпераменту, функціональні зміни в організмі, дефекти органів відчуття, незадовільний фізичний стан тощо. Такі фактори можна поділити на психофізіологічні фактори потенційної небезпеки і психофізіологічні фактори, які виникають під час реалізації небезпеки.

Психофізіологічними факторами потен­ційної небезпеки є:

  • недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);
  • вади здоров’я і незадовільний фізичний стан організму;
  • перебування людини в стані алкогольного чи наркоти­чного оп’яніння;
  • порушення зв’язків сенсорними та моторними центра­ми, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;
  • дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);
  • необізнаність і недостатність досвіду (виникнення імові­рної помилки, незнання як діяти в тій чи іншій ситуації тощо);
  • безпечність і необережність (з електрострумом, використанням транспортних засобів, пожежо-вибухонебезпеч- ними речовинами тощо, що може призвести до дуже важких наслідків);
  • втома (фізіологічна та психологічна);
  • незадовільний емоційний стан (підвищена емоційність, депресії, стреси);
  • наслідки конфліктних ситуацій, що пов’язані з побу­том, роботою, відпочинком, станом здоров’я та ін.).

Психофізіологічні фактори, пов’ язані з реалізацією не­безпеки, зумовлені тим, що у людини в надзвичайній ситуації можуть з’являтися реакції, викликані травмою або екстремаль­ним емоційним впливом. Такі реакції є проявом стресу людського організму. До них можна віднести: страх, апатію, ступор, рухове збудження, агресію, нервове тремтіння, плач, іс­терику, паніку.

Страх - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біоло­гічному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки. Поведінка людини в екстремальній ситуації багато в чому визначається емоцією страху. До певної межі во­на може вважатися фізіологічно нормальною, оскільки сприяє екстреній мобілізації фізичного і психічного стану, необхідного для самозбереження. При втраті критичного ставлення до влас­ного страху людина втрачає можливості контролювати свої дії і приймати логічно обґрунтовані рішення. Залежно від характеру загрози інтенсивність і специфіка переживання страху варіює в досить широкому діапазоні відтінків: побоювання, острах, пе­реляк, жах.

Якщо джерело небезпеки не визначене чи не усвідомлене, виникає стан тривоги.

До основних ознак страху відносяться: напруга м’язів (особливо обличчя), сильне серцебиття, прискорене поверхневе дихання, знижений контроль над власною поведінкою, змен­шення слиновиділення (пересихання в роті).

Панічний страх (жах) може викликати заціпеніння, аг­ресивне поводження. Поряд із психічними розладами нерідко відзначаються нудота, запаморочення, прискорене сечовипускання, непритомність. Сприйняття простору змінюється, спо­творюється відстань між предметами, їхні розміри і форма. Ча­сом навколишнє представляється “нереальним”, причому це відчуття зберігається протягом декількох годин після впливу. Тривалими можуть бути і рухові ілюзії (відчуття хитання землі, польоту, плавання і т.д.).

Під час реакцій страху свідомість звужена, людина погано контролює себе, хоча в більшості випадків зберігаються доступ­ність зовнішнім впливам, вибірковість поведінки, можливість са­мостійно знаходити вихід зі скрутного становища. Спеціалісти вважають, що відважних психічно нормальних людей не існує. Мова йде лише про ступінь контролю над реакціями страху. У підготованої до екстремальної ситуації людини це відбувається швидше, ніж у людей необізнаних і непідготовлених. У останніх довше зберігається розгубленість, бездіяльність, суєтність.

Апатія - стан, що характеризується емоційною пасивні­стю, нечутливістю, байдужістю, бездушністю, послабленням потреб та інтересів. Протікає на фоні зниженої фізичної та пси­хічної активності. Може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної роботи, коли людину переслідують серйозні невдачі і вона перестає бачити сенс своїх зусиль чи коли не вдалося когось врятувати або в біду потрапила близька людина.

З’являється відчуття втоми - такої, що не хочеться ні рухатися, ні говорити. Щоб зробити рух чи сказати слово, по­трібні надзусилля. У душі - порожнеча, байдужість, незмога навіть на прояв почуттів. Якщо людину в такому стані залиши­ти без підтримки і допомоги, то апатія може перейти в депресію (важкі болісні емоції, пасивність поведінки, почуття вини, від­чуття безпорадності перед життєвими труднощами, безперспек­тивність тощо).

У стані апатії людина може перебувати від декількох годин до декількох тижнів. Основними ознаками апатії є: бай­дуже ставлення до оточуючих, млявість, загальмованість, пові­льна, з довгими паузами мова.

Ступор - це стан нечутливості, отупіння, нерухомості в людини, який виникає при психічних, травматичних ушко­дженнях (напад, жорстоке насильство, втрата рідних та близь­ких людей), коли людина затратила на виживання стільки енер­гії, що сил на контакт із навколишнім світом у неї вже немає. Ступор може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не допомогти і людина пробуде в такому стані до­сить довго, це може призвести до її фізичного виснаження.

Основними ознаками ступору є: різке зниження чи від­сутність вільних рухів і мови, реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, пощіпування); “застигання” у певній позі; перебування у стані повної нерухомості; можлива напруга окре­мих груп м’язів.

Рухове збудження. Іноді потрясіння від критичної ситу­ації (вибухи, стихійні лиха) настільки сильне, що людина прос­то перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити, де вороги, а де свої, де небезпека, а де поряту­нок. Людина втрачає здатність логічно мислити і приймати рі­шення, стає схожою на тварину, зачинену в клітці.

Основними ознаками рухового порушення є: різкі рухи, часто безцільні і безглузді дії; надмірно голосна мова чи підви­щена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді аб­солютно безглузді речі); часто відсутня реакція на людей, які з нею спілкуються (зауваження, прохання, накази).

Агресія - поведінка, за якої дії спрямовані на нанесення фізичних або психічних ушкоджень. Агресивне поводження - один із мимовільних способів, яким організм людини “намага­ється” знизити високе внутрішнє напруження. Прояв злості чи агресії може зберігатися досить тривалий час і заважати самій людині та оточуючим.

Основними ознаками агресії є: роздратування, невдово­лення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу); нанесен­ня оточуючим ударів руками чи будь-якими предметами; сло­весна образа, лайка; м’язова напруга; підвищення кров’яного тиску; почервоніння шкіри; напруженість м’язів обличчя; пиль­но-зухвалий погляд людини.

Якщо не надати допомоги розлютованій людині, це при­зведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може за­вдати ушкоджень як собі (аутоагресія), так й іншим.

Після екстремальної ситуації досить часто у деяких лю­дей з’являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так ор­ганізм “скидає” напругу.

Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться “всередині”, у тілі, що й викликатиме м’язовий біль, а в пода­льшому може призвести до розвитку таких серйозних захворю­вань, як гіпертонія, виразка, захворювання серцево-судинної системи.

Основні ознаки: раптове тремтіння відразу після інци­денту або через якийсь час; сильне тремтіння всього тіла чи окремих його частин - тремор (людина не може тримати в ру­ках дрібні предмети, запалити сигарету); реакція продовжується досить довго (до декількох годин); людина відчуває сильну втому і має потребу у відпочинку.

Плач. Коли людина плаче, її організм виділяє речовини, що мають заспокійливу дію. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горе.

Якщо людина стримує сльози, то емоційної розрядки не відбувається.

Істерика. Надзвичайні ситуації у деяких особистостей можуть викликати істеричні припадки, що тривають від декіль­кох хвилин чи декількох годин. Істерика характеризується під­вищеною емоційною збудженістю й супроводжується ридання­ми, сміхом, криками, корчами, а також розладом чутливості, рухової сфери.

Основні ознаки істеричних припадків: надмірне збу­дження, безліч рухів, театральні пози; мова емоційно насичена, швидка; крики, ридання.

Паніка пов’язана з виникненням страху і невпевненості в собі. Паніка паралізує волю людини і її здатність реально сприймати дійсність. Під час паніки людина втрачає контроль над собою і це спонукає її до непередбачених вчинків, утечі або агресивного поводження. Такий стан утрудняє пошук виходу із екстремальної ситуації, викликає безнадію і, отже, відмову від боротьби.

Особливо небезпечна паніка в умовах натовпу чи при великому скупченні людей. Відомі випадки загибелі і травму­вання десятків і сотень людей внаслідок виникнення паніки.

Соціальні фактори. Соціальні фактори небезпек включають в себе цілий спектр чинників як антропогенного, так природного та техногенного походження, які за певних умов сягають масштабів надзвичайних ситуацій. Людина може втра­тити своє життя чи здоров’ я або отримати травми внаслідок со­ціальних і воєнних конфліктів, терористичних акцій, екстре­мальних ситуацій криміногенного характеру та інших небезпе­чних подій.

Вплив соціальних факторів може виявлятися як у вигля­ді вогнепальних ран, механічних ушкоджень, травм та забиття, розтрощень та переломів кісток, опіків, отруєнь тощо, так і у формі різних захворювань.

Велику небезпеку в сучасних умовах для людей, особ­ливо молодого віку, складають так звані соціальні хвороби, ви­никнення і розповсюдження яких пов’ язано переважно з не­сприятливими соціально-економічними умовами (СНІД, інфек­ційні та венеричні захворювання, наркоманія, алкоголізм, суї- цид тощо).

Масштабів епідемії набуло розповсюдження в нашій державі СНІДу. СНІД - це тяжке хронічне інфекційне захворю­вання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). За­хворювання характеризується ураженням імунної системи, що призводить до розвитку синдрому набутого імунодефіциту (СНІД) і смерті хворого в результаті розвитку вторинних інфе­кцій, злоякісних пухлин або ураження центральної нервової си­стеми. Основний шлях передачі збудника хвороби - статевий. Водночас існує можливість передачі вірусу під час переливання крові, наркотичних ін’єкцій, пірсингу, татуювання, вагітності та родів (від матері до дитини).

Дуже небезпечними хворобами людей, які руйнують не тільки їх фізичне, а й психічне здоров’я, є венеричні хвороби. Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні на­лічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом.

До цієї категорії входять декілька груп:

-   хвороби, які викликають віруси, - генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та ін.;

-    паразитарні - короста та інші (оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах);

-    бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

-    грибкові - кандидоз на статевих органах та інші (мо­жуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотера- пії, але передаються і статевим шляхом).

У  1995 р. в Україні офіційно оголошена епідемія тубер­кульозу. Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за проявами інфекційне захворювання. Туберкульозна паличка (паличка Ко- ха) може викликати ураження не тільки органів дихання, а й кишечника сечостатевих органів, нирок, суглобів, шкіри, голо­вного мозку. У переважній більшості випадків (80-90%) спосте­рігається ураження легень.

Важкі наслідки для громадян нашої країни має хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, який є досить поширеною вірус­ною інфекцією. Відомо, як мінімум, сім збудників захворюван­ня - А, В, С, Е, О і ТТУ, різних за симптоматикою та серйозніс­тю наслідків. Найбільш розповсюджений і найменш небезпечний із них гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб “брудних рук”, пов’язаних із нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Зазвичай гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Дуже небезпечний і досить розповсюджений гепатит В, їм вражено 350 млн мешканців планети. Вірус гепатиту В хара­ктеризується тривалим інкубаційним періодом в організмі й важкими наслідками (цироз і рак печінки). Достатньо сказати, що рак печінки в 9 з 10 випадків є наслідком перенесеного ра­ніше гепатиту.

Найбільш поширена вірусна інфекція, яка виникає як епідемія щорічно, грип. Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, а також багато інших підтипів. Найбільш розповсю­джені віруси групи А (гонконгзький грип, китайський грип).

Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють в повітря під час кашлю та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні. Симптоми гри­пу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчува­ється сильний головний біль, біль у м’язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, за­паленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок.

Для особистого захисту від грипу потрібно вживати за­гальних запобіжних заходів:

-       уникати контактів з людьми, які виглядають хворими і які мають температуру та кашель;

-       ретельно та часто мити руки з милом;

-       вести здоровий спосіб життя, зокрема достатньо спа­ти, вживати багату на поживні речовини їжу та бути фізично активним.

Наркоманія - важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров’ю, призводить до деградації особистості, інвалід­ності і смерті в молодому віці. Наркомани є найбільш небезпе­чною групою ризику різних захворювань. Понад 90% таких ва­жких захворювань, як СНІД, сифіліс, вірусний гепатит виявля­ються у наркоманів. Це зумовлено як фактором введення нар­котиків ін’єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, у тому числі і сексуа­льній.

Наркоманія - хвороба, що дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить не більше 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку.

Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики по­чинають зовсім випадково, через цікавість. Молодь “знайо­миться” з наркотиками на дискотеках і вечірках, у компанії з друзями. Найчастіше наркотик пробують із цікавості, через лег­коважність, наслідування когось, а іноді до вживання наркоти­ків привчають більш “досвідчені друзі”. Наркоманія поширю­ється за законами епідемії: хворий на наркоманію втягує у свої тенета все нові й нові жертви. Ті, хто вживають наркотики, без них обійтись вже не можуть, і дози вживання їх з кожним днем все збільшують.

Масштабів справжнього лиха набула в Україні ситуація, пов’язана з алкоголізмом.

Алкоголізм - страшна хвороба, яка руйнує організм лю­дини і призводить до її деградації як особистості. Алкоголь - це універсальна отрута, яка діє на весь організм. У людському ор­ганізмі немає жодного органу, на який би алкоголь не впливав негативно. Алкоголь усмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. При важкому отруєнні ал­коголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мо­зку. Відмирання клітин головного мозку веде до розвитку сла­боумства, агресії і дратівливості.

Як і інші отруйні речовини, алкоголь знешкоджується в печінці. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама за­знає його шкідливої дії. Алкоголь є наркотиком, до якого шви­дко звикають і не задовольняються малими дозами. Доза алко­голю, яка викликає інтоксикацію організму, індивідуальна. Іно­ді невеликі кількості саморобних спиртних напоїв, наприклад самогон, можуть викликати гостре отруєння. При отруєнні ал­коголем підвищується артеріальний тиск, пульс стає частим, змінюється діяльність центральної нервової системи, печінки, нирок. При цьому з’являється блювота, може відбутися втрата свідомості. При вмісті алкоголю в крові 0,8 г/л настає оп’яніння. П’яний втрачає контроль над своїми діями, здійснює безглузді вчинки. Зловживання алкоголем призводить до психіч­них розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епі­лепсія. Концентрація алкоголю в крові 6 г/л є смертельною.

Суттєвим фактором ризику смертності населення Украї­ни є тютюнопаління. Вчені встановили, що тютюнопаління - один з основних чинників розвитку раку легень. Водночас па­ління набагато збільшує ризик захворіти не тільки на рак ле­гень, а й на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гор­тані, стравоходу, сечового міхура.

Тютюн негативно впливає на серцево-судинну систему, репродуктивні органи. Французькі лікарі науково-дослідного центру Парижу встановили, що у 8 з 10 випадків імпотенція виникає через звуження кровоносних судин, викликаних курін­ням. За даними вчених, 50% обстежених курців у тій чи іншій формі страждають на імпотенцію. Статева функція відно­влюється, коли людина припиняє отруєння свого організму тютюном.

Тютюн - фактор ризику більш ніж 15 хвороб. Дія тютю­ну прихована, тому це особливо підступний і небезпечний во­рог. Тяжкі захворювання спостерігаються не відразу, вони вини­кають поступово й непомітно. Коли ж зміни в організмі стають очевидними, тобто з’являються різні хронічні захворювання, люди пояснюють це чим завгодно, тільки не курінням, оскільки від початку систематичного вживання тютюну до появи перших ознак хвороби минає більш-менш тривалий строк.

Жінки, які палять, частіше страждають безпліддям. Ще одним із несприятливих факторів куріння серед жінок репроду­ктивного віку є паління під час вагітності. Варто зазначити, що у жінки, яка палить, ймовірність народження здорової дитини ду­же мала.

Нікотин - одна з найсильніших рослинних отрут, основ­на складова тютюнового диму. Шкідлива дія тютюну не обме­жується нікотином. До складу тютюнового диму входить близь­ко 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.

Однією із небезпечних проблем молоді в умовах сього­дення стають комп’ютери та Інтернет. Сучасні комп’ютерні іг­ри дають молоді нові установки і моделі поведінки, виховують жорстокість, девальвують культурні надбання, а також такі по­няття, як доброта, повага, чуйність, дружба і любов. Унаслідок тривалого перебування у “віртуальному світі” молодь втрачає здоров’я і зір, здатність адекватно сприймати дійсність. В Ін- тернеті молодь черпає відомості порнографічного характеру та про способи і засоби насильства, шахрайства, грабіжництва, використання наркотиків.

Сьогодні Інтернет переповнений так званими аудіонар- котиками, які привертають увагу молоді. Аудіонаркотики (циф­рові або звукові наркотики) чи “айдозери” - це емулятори (ана­логи) наркотиків на основі бінауральних розробок і технологій. Ефект бінауральних ритмів був відкритий у 1839 р. Вільхемом Дофе. Завдяки бінауральному биттю вдається синхронізувати частоту мозку з частотою, характерною для певного стану сві­домості. Наприклад, коли одне вухо чує чистий тон з частотою 330 коливань за секунду, друге - 335 коливань за секунду, пів­кулі головного мозку починають працювати разом, і в результа­ті він “чує” биття з частотою 335 - 330 = 5 коливань за секунду. Це биття - усього лише фантомний звук, який з’являється у людському мозку від електромагнітних хвиль, що йдуть від двох синхронно працюючих півкуль. Завдяки тому, що півкулі мозку починають працювати синхронно, мозок налаштовується на синхронну частоту.

На думку лікарів, це явище несе не тільки соціальну, й реальну фізичну небезпеку.

По-перше, “айдозери” доступніші, легальніші та деше­вші від справжніх наркотиків і підмінюють останніх музикою. Але, зважаючи на те, що деякі користувачі не отримують обі­цяного результату від їх впливу, а тільки нарікають на відсут­ність ефекту і головний біль, ніхто не може дати гарантії того, що аудіонаркоман не перейде на справжні пігулки. Відомий у своїй галузі нейрохірург доктор Ніколас Теодор заявив, що вживання аудіонаркотиків є показником готовності людини пе­рейти на експерименти з хімічними речовинами.

По-друге, є небезпека цифрового допінгу для мозку лю­дини. Науковий співробітник Інституту експериментальної ме­дицини РАН Дмитро Мірошников зробив висновок, що ефект від аудіонаркотиків, який спостерігається на електроенцефалог­рамі, можна класифікувати як порушення нормальної роботи головного мозку.

 


[1] Процес перетворення речовин, що надійшли в організм, називається метаболізмом, а речовини, які утворюються в результаті цих перетворень, - метаболітами.

[2] Інвазія - від лат. invasio - проникнення.