1.2.2.4. Біологічні фактори.

Біологічні фактори небез­пек життєвого середовища людини визначаються впливом па­тогенних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності і ма­кроорганізмів (тварин та отруйних рослин).

Основними видами мікроорганізмів є: бактерії, віруси, грибки та рикетсії. Особливостями дії мікроорганізмів є:

• висока ефективність зараження людей;
• здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або із зараженими предметами;
• наявність інкубаційного періоду;
• певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
• здатність проникати в негерметизовані приміщення і заражати в них людей.

Хвороботворні мікроорганізми та їх токсини можуть утворити осередки біологічного ураження внаслідок різних причин:

• аварії на біологічно небезпечному об’єкті;
• терористичного акту чи занесення небезпечних збуд­ників хвороб дикими тваринами та птахами;
• застосування біологічної зброї.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрап­ляти через:

• верхні дихальні шляхи;
• шлунково-кишковий тракт;
• кров;
• шкіру та слизові оболонки.

Зараження людей і тварин відбувається після контакту із хворими людьми, тваринами, рослинами, продуктами харчу­вання і різними предметами. Поширенню багатьох інфекцій сприяє недотримання правил особистої гігієни.

На території України з важких інфекційних захворювань найбільш поширені: поліомієліт, кір, епідемічний паротит, диф­терія, кашлюк, гострі кишкові інфекційні хвороби. Крім того, дуже поширені активно діючі природні осередки багатьох не­безпечних інфекцій: туляремії, лептоспірозу, сибірки, кліщово­го і каліфорнійського енцефаліту.

Особливо небезпечними для людей біологічними фак­торами є антропозоонозні захворювання та група гострих дуже небезпечних інфекційних хвороб.

Антропозоонозними є захворювання, які уражають лю­дей і тварин. Вони поділяються на бактеріальні (чума, сибірка, туляремія, сап, меліїдіоз); вірусні (пситакоз, енцифаломієліти, ящур, пташиний і свинячий грип); рикетсійні (Ку-пропасниця, плямиста пропасниця скелястих гір); мікози (концидіомікоз).

Групу гострих дуже небезпечних інфекційних хвороб, які уражають людей, складають: вірусні - грип, СНІД, натуральна віспа, жовта пропасниця; бактеріальні - холера, черевний тиф; рикетсійні - висипний тиф.

Збудники багатьох інфекційних хвороб, наприклад, хо­лери, сибірки, черевного тифу швидко розмножуються у воді. Зараження невеликих і непроточних водоймищ може призвести до важких захворювань людей і тварин і стати причиною вини­кнення осередку біологічного ураження.

Характер упливу на організм найбільш небезпечних па­тогенних мікроорганізмів наведено в таблиці 7.

 

 

Останнім часом погіршення екологічної ситуації в Украї­ні спричинило поширення отруйних та інших небезпечних рос­лин, які ростуть не тільки в полях та луках, а й у селах і містах. Рослини як фактор небезпеки для людини можуть бути отруй­ними і алергічними.

Отруйні рослини - це рослини, що виробляють і накопи­чують отруту, яка викликає отруєння людей і тварин. Людям ві­домо близько 10 тис. видів таких рослин. Токсичною речовиною отруйних рослин є алкалоїди, глюкозиди, органічні кислоти, вуг­леводні тощо. Алкалоїди уражають нервову систему, негативно впливають на роботу серця, шлунку, нирок, печінки. Глікозиди викликають ураження серцево-судинної системи й одночасно не­гативно впливають на шлунково-кишковий тракт і центральну нервову систему. При попаданні у шлунок рослин, що містять органічні кислоти, уражається на шлунково-кишковий тракт і одночасно центральна нервова і серцево-судинна системи.

Таблиця 8 Дія отруйних рослин на організм людини Назва отруйної рослини Час початку дії Ознаки впливу Блекота чорна Цикута Гриби Через 30-40 хв Через 5 хв Від 15 хв до 2-3 діб Почервоніння обличчя і шиї, збуджен­ня, судоми рук і ніг, галюцинації, сли­нотеча, сухість у роті тощо Часте блювання, сильна слинотеча, запа­морочення, блідість шкіри, сильні судоми Нестерпний біль за грудьми, безперер­вне блювання, згущення крові, судоми; призводить до летальних випадків

 

За ступенем токсичності рослини поді­ляють на:

• отруйні (борщівник, біла акація, бузина, плющ, вех отруйний тощо);
• дуже отруйні (конвалія звичайна, чистотіл, жовтець, наперстянка пурпурова, олеандр, вовче лико (вовчі ягоди), воро­няче око тощо);
• смертельно отруйні (гриби - бліда поганка, мухомор, сатанинський гриб та ін., а також цикута, блекота і блекота чор­на, беладона і дурман звичайні, синьозелені, динофонітові та зо­лотисті водорослі тощо).

Рослини викликають різноманітні алергічні хвороби. Найбільш розповсюдженими з них є дерматити, запалення та набряк верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма та багато інших, інколи навіть смертельних хвороб. Статистичні дані сві­дчать, що кожному третьому жителю планети лікарі ставлять діагноз - алергія.

Особливу небезпеку для населення становлять ті росли­ни, що ростуть безпосередньо в населених пунктах, поруч з жи­тлом, у скверах та парках. Навесні у багатьох людей загострю­ються алергічні реакції, які пов’язані з початком періоду цві­тіння рослин. Алергію на пилок називають полінозом, або сін­ною лихоманкою. При цьому людина може чхати десятки разів підряд, у неї закладає ніс, виникають набряки дихальних шля­хів, бувають напади задухи. Розрізняють три сезони алергії на пилок:

-       цвітіння дерев (берези, вільхи, дуба, ліщини, сосни) - квітень-травень;

-       цвітіння злакових трав (тимофіївки, пирію, вівсянки) - червень-липень;

-       цвітіння бур’яну (амброзії, полину, лободи) - липень- вересень.

Одним з найпоширеніших алергенів є пилок амброзії полинолистої. Хоча в природі існує понад 20 тисяч алергенів, проте найнебезпечнішим є пилок амброзії. Пилкові зерна амб­розії в органах дихання викликають хворобу, що має назву “осіння лихоманка, або амброзійний поліноз”. У хворих вини­кає сльозоточивість, дерматити, набряки слизової оболонки ди­хальних шляхів, підвищується температура, настає задуха та навіть смерть. Небезпечним є і те, що пилок амброзії - перехре­сно реагуючий алерген. Це означає, що у людей з алергічними реакціями підвищена ймовірність повтору подібних проявів при дії інших алергенів. І навпаки - у хворих, які страждають на інші алергічні хвороби, можливі їх загострення в період цвітін­ня амброзії. Лікування алергії, спричиненої пилком амброзії, тривале і важке.

Багато видів живих організмів небезпечні для людини через різні причини. Вони можуть бути: а) виробником та носієм
отрути ; б) переносником і носієм інфекцій ; в) джере­лом алергенів ; г) хижаком.

 

Переносниками збудників хвороб можуть бути комахи, кліщі, домашні тварини і птиця, дикі птахи, гризуни, котрі мо­жуть заражатися в навколишньому середовищі, а потім механі­чно розносити (передавати) інфекцію. Комахи (комарі - носії малярії, жовтої лихоманки, слонової хвороби), а також мухи, (рознощики туберкульозу, сибірки, тифу, холери, дизентерії та ін.), таргани, воші, блохи, кліщі (носії туберкульозу, тифу, ен­цефаліту), гризуни (миші, пацюки - носії чуми, енцефаліту та ще біля 40 інших хвороб). Собаки та коти, особливо безприту­льні, створюють загрозу зараження людей небезпечними інфек­ційними хворобами (сказом, лептоспірозом, туберкульозом, стригучим лишаєм тощо). Найнебезпечнішими і найінтенсив- нішими поширювачами вірусних інфекцій, у тому числі і пташиного грипу (дуже небезпечного для людей і свійських тварин), є перелітні птахи.

Специфічним шляхом передачі інфекційних хвороб є такий, коли в організмі переносника (комахи, кліща, гризуна) проходять окремі стадії розвитку збудника. Після укусу такою істотою людини або тварини відбувається зараження сказом, туляремією, висипним тифом та ін. Природним джерелом та ре­зервуаром інфекції сказу є лисиці, вовки, собаки, коти, кажани. Найпідступнішими вважаються свійські тварини, які, знаходя­чись ближче до людей, можуть завдати більшої шкоди. Напри­клад, тільки у Чернігівській області після укусів домашніх тва­рин щорічно по медичну допомогу звертаються 3000-3100 осіб, з яких 400-500 вакцинується виключно на підставі підозри за­раження сказом.

Зараження збудниками ящуру, сибірки, туберкульозу можливе від великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней, кролів, птиці та інших тварин. Можна заразитися туберкульозом і трихінельозом при вживанні продуктів харчування, зокрема си­рого молока або погано провареного м’яса від хворих тварин.

Крім інфекційних захворювань, які можуть отримати люди від тварин, дуже часто виникають інвазійні^[2] захворюван­ня від домашніх тварин. Домашні тварини (кішки, собаки, мор­ські свинки та ін.) можуть бути заражені різними видами пара­зитів (гельмінтів, або глистів), які через недотримання правил гігієни легко потрапляють в організм людини, викликаючи ге­льмінтози. Гельмінтози (токсокоплазмоз, ехінококотоз, трихі­нельоз тощо) - це захворювання, спричинені паразитичними червами та членистоногими. Яйця гельмінтів потрапляють в на­вколишнє середовище від тварин, затримуються на їх шерсті і лапах. До речі, людина може заразитися не тільки, коли гла­дить, обнімає чи цілує тварину, а й навіть через повітря. Наяв­ність кишкових гельмінтів в організмі людини викликає зни­ження імунітету, що призводить до ураження організму інфек­ційними захворюваннями.

Не слід також забувати про небезпеку бути покусаним чи травмованим твариною. Ступінь такої небезпеки значна і нею не слід нехтувати. Так, в Україні щорічно реєструється по­над 100 тисяч осіб, котрі звертаються у медичні заклади з при­воду укусів тваринами. Останнім часом почастішали випадки смертельного травмування людей собаками. До великих і не­безпечних порід собак відносяться бультер’єри, доберман- пінчери, доги, мастифи, сенбернари, ротвейлери, фокстер’єри та ін. (згідно з постановою КМУ № 944 - 2002 р.).