Печать
PDF

Розділ 25 Розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (розкрадань)

Posted in Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Розділ 25 Розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (розкрадань)

 

§ 1. Криміналістична характеристика розкрадань

У кримінальному законодавстві України передбачено відповідаль­ність за посягання на чуже майно шляхом його привласнення чи роз­трати, а також зловживання службовою особою своїм службовим ста­новищем (ст. 191 КК). У такий спосіб кримінальний закон називає три форми розкрадання, об’єднані ст. 191 КК: 1) привласнення — незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке пере­буває в його віданні на законній підставі; 2) розтрата — незаконне без­оплатне відчуження, використання та витрачення майна, що було ввіре­не винному або перебувало в його віданні; 3) зловживання службовим становищем — використання особою організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій всупереч інтересам служби для незаконного безоплатного обернення чужого майна на свою користь або користь інших осіб. Ці посягання в криміналістиці іноді йменують службовими розкраданнями. Дана категорія злочинів передбачає наяв­ність особливого ставлення суб’єкта злочину до майна, яке йому ввіре­не, перебуває в його віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна.

Розкрадання мають певну специфіку залежно від сфери господар­ської діяльності (у сфері сільськогосподарського виробництва, у сфері цукрової промисловості, у сфері кондитерської промисловості, у сфе­рі торгівлі, у сфері банківської діяльності та ін.). Необхідно врахову­вати наявність або відсутність дій винного, спрямованих на приховування розкрадань (розкрадання, вчинені із застосуванням способів приховування злочину; розкрадання, вчинені без якого-небудь маску­вання). Розрізняють також розкрадання залежно від особливостей предмета злочинного посягання: розкрадання грошових коштів або товарно-матеріальних цінностей; розкрадання оприбуткованого або неоприбуткованого майна.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловжи­вання службовим становищем — це, як правило, багаторазові дії, що мають тривалий характер. Вони складаються з дій по створенню резервів для розкрадання, вилучення, реалізації чужого майна. Службові розкра­дання мають латентний характер. Можна констатувати, що розкрадання являють собою злочинну діяльність складного характеру. Розкрадання пов’ язані із вчиненням інших злочинів: зловживанням службовим стано­вищем, хабарництвом, ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов’ язкових платежів, фіктивним підприємництвом та ін.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики розкрадань (предмет злочинного посягання, спосіб розкрадання, осо­ба розкрадачів, обстановку злочину, типові сліди злочину).

Предметом злочинного посягання є майно, що перебуває в право­мірному володінні або віданні винного. Предметом посягання най­частіше виступають грошові кошти, валютні цінності, цінні папери (облігації, акції, сертифікати, чеки, векселі та ін.), товари, готова про­дукція, сировина, матеріали, напівфабрикати, об’єкти нерухомості тощо.

Спосіб розкрадання — це образ злочинної діяльності, що полягає в системі дій по створенню умов для розкрадання, вилучення майна та обернення його на свою користь або користь інших осіб, а також по приховуванню злочину. В процесі розкрадання злочинці вчиняють різні комплекси (або серії) дій, які можуть стосуватися готування, вчинення або приховування. Обрання способу розкрадання залежить від сфери господарської діяльності, стану обліку на певному підпри­ємстві чи організації, характеру предмета злочинного посягання, осо­бливостей особи розкрадачів та ін.

Підготовка до розкрадання може охоплювати: 1) обрання предмета посягання; 2) формування складу злочинної групи (у тому числі орга­нізованої) і визначення функцій кожного з її учасників; 3) моделюван­ня можливих способів створення резервів для розкрадання; 4) підшу­кування каналів збуту та реалізації викраденого; 5) визначення надій­них способів маскування розкрадання та ін.

Підготовка до вчинення розкрадання може полягати у збиранні інформації про надходження грошових коштів на підприємство; по­шуку транспортних засобів; вивченні пропускної системи підприєм­ства; виготовленні бланків відповідних документів і підробленні їх реквізитів; розробленні плану вчинення злочину.

Старанністю відрізняється підготовка до розкрадань, що вчиняють­ся організованими злочинними групами. Злочинці планують злочинну діяльність, розробляють її певні схеми, встановлюють найбільш до­цільні способи вилучення чужого майна.

Способи створення резервів для розкрадання виступають у вигля­ді неврахованих надлишків. Неврахована продукція — це вироблені (виготовлені) під час виробничої чи іншої діяльності з неврахованої або зекономленої сировини (напівфабрикатів) матеріальні цінності, які не враховуються на балансі (у бухгалтерських документах) підпри­ємства, господарського товариства тощо. Так, способами створення неврахованих надлишків у сфері сільськогосподарського виробництва можуть виступати: заниження якісних показників (наприклад, жирнос­ті молока); завищення якісних показників (вологості та ін.); обважу­вання при прийманні продукції тощо. Невраховані надлишки можуть створюватися в процесі виробництва продукції або в торговельних і складських організаціях.

Існують різні способи заволодіння чужим майном. До числа типо­вих можуть бути віднесені: розтрата грошових коштів, які були одер­жані під звіт; оплата фактично невиконаних робіт; одержання грошових коштів з підприємства за підробленими документами; фальсифікація результатів інвентаризації; привласнення готової продукції підпри­ємства; неповне оприбуткування матеріальних цінностей, що надхо­дять; незаконні виплати службовим особам за рахунок коштів органі­зації премій, винагород, допомоги особам, які на це не мали права, та ін. Способи розкрадань обумовлені різними чинниками: технологією виробництва продукції, особливостями документообігу, відсутністю належного контролю, вимогами, які існують у певній галузі виробни­цтва, тощо.

Приховування розкрадань у більшості випадків пов’язане з оформ­ленням відповідних документів чи внесенням підроблених записів або, навпаки, ігноруванням складання документів. Необхідно пам’ятати, що створення неврахованих надлишків не відображається в докумен­тах. Прийомами приховування слідів злочину можуть виступати повне або часткове підроблення документів, їх знищення, підпал приміщен­ня та інсценування пожежі, інсценування крадіжки (створення фаль­шивих слідів, що свідчать про вчинення крадіжки) та ін.

Особа розкрадачів характеризується специфічним комплексом ознак. Розкрадачами виявляються: службові та матеріально відпові­дальні особи, особи, які виконують управлінські функції. Причому суб’єктом привласнення та розтрати може бути як приватна особа, так і службова. Суб’єктом заволодіння майном шляхом зловживання служ­бовим становищем може бути тільки службова особа. Розкрадання в більшості випадків вчиняються групою осіб. Дані про особу розкра­дачів охоплюють відомості про їх службове становище, зв’язки з ін­шими учасниками злочину, рольові функції у розкраданні кожного співучасника, професійні навички злочинців, їх соціально-психологічні якості та ін. Розкрадачам притаманний високий освітній та інтелекту­альний рівень, належна професійна підготовка, знання технології ви­робництва. До злочинної діяльності можуть залучатися корумповані співробітники правоохоронних і контролюючих органів, досвідчені економісти, технологи, юристи та ін.

Вчинення розкрадань багато у чому зумовлено обстановкою злочину (умовами, в яких діє розкрадач). До обстановки вчинення розкрадання можуть бути віднесені: неналежний контроль за збереженням майна; про­галини в бухгалтерському обліку і звітності; можливості неконтрольованої зміни технологічного процесу; невисокий рівень господарської діяльнос­ті та ін. Обстановка злочину зумовлена специфікою фінансово- господарської діяльності підприємства, установи чи організації.

Типові сліди розкрадань містяться в різного роду документах (на­приклад, бухгалтерських або організаційно-управлінських). Дії розкра­дачів можуть відображатися на різних матеріальних об’єктах. До слідів у широкому розумінні слова може бути віднесено невраховану продук­цію або відсутність товарно-матеріальних цінностей при її нестачі.