§ 3. Соціалістичні вчення: Ш.Фур’є, А.Сен-Сімон, Р.Оуен

У противагу лібералам, що вітали нові явища в політичному житті єв­ропейських держав і США після минулих революцій і намічали зміцнення конституційних основ держави, принципи громадянського суспільства для їх поступального руху до правового ладу, прихильники радикальних і швидких перетворень суспільства і держави розробляли проекти комуністичного май­бутнього. Перша половина ХІХ ст. - час поширення в Європі комуністичних і соціалістичних ідей.

Серед різноманітної за жанрами соціалістичної літератури 20- 40-х рр. XIX ст. виділялися своєю обґрунтованістю твори Ш.Фур'є, А.Сен-Сімона і Р.Оуена. Загальним для їх творів було, по-перше, неприйняття і різка кри­тика капіталізму, що розвивається, його пороків. Теоретики соціалізму дово­дили марність одних політичних реформ, пропонували радикальні, «прості», але всеохоплюючі перетворення існуючого ладу; по-друге, прагнення підня­тися над гострим антагонізмом класів і облагодіяти все суспільство в цілому. Вони були противниками революційних дій, розраховували на добровільне перетворення буржуазного ладу «зверху» і свої надії пов'язували з мирною проповіддю переваг нового «розумного ладу спільності», з легкістю переходу до нього; по-третє, їх твори вирізнялися недооцінкою державних і правових механізмів у суспільних перетвореннях. Ключова роль приділялася колекти­вістським началам у суспільній і господарській сфері життя людини і суспі­льства, моральним принципам у їх взаєминах.

Кожний з теоретиків соціалізму щиро вважав свою доктрину єдино на­уковою, правильною й ефективною. Проте в їх утопічних вченнях містяться дійсно оригінальні здогадки, наукові осяяння, що представляють цінність для політичної і правової думки.

Французький соціаліст Шарль Фур’є (1772-1837)^[5] пишався тим, що від­крив загальні закони «чотирьох рухів» - соціального, тваринного, органіч­ного і матеріального, які в суспільстві діють через гру різноманітних людсь­ких пристрастей. Зрозуміти їх і відкрити для них нові можливості, нові шля­хи до гармонії людини і суспільства, вважав мислитель, значить знайти єдино вірний спосіб переходу до нового суспільства.

Пройшовши у своєму розвитку ряд фаз і історичних періодів, людство, згідно Фур'є, вступило в період цивілізації. Але сучасна цивілізація - «світ дибки, соціальне пекло». Тут - «тиранія приватної власності у відношенні мас». Держава завжди на стороні багатих. Бідний клас «зовсім відтиснутий від влади, позбавлений політичної і соціальної свободи, фактично - і право­суддя». Який же спосіб вирішення всіх гострих політичних проблем пропо­нує Фур'є?

Вихід - у найпростішому і малому засобі («іноді досить найменших за­собів, щоб зробити самі великі справи», пише він): заснуванні землеробсь­ких асоціацій (фаланг). Вони відповідають пристрасті людей до багатства і насолод, тому що колективна праця збільшує доход у три, п'ять, сім разів. Як промислово-землеробські об'єднання, організовані на кооперативних нача­лах, подібно давньомакедонським військовим загонам (фалангам), вони втор­гнуться в старезний прогнилий лад цивілізації і зруйнують його. Фаланги - ці осередки майбутнього асоціативного ладу, «соцієтарного порядку» незаба­ром утворять цілу мережу, яка покриє країну, а в недалекому майбутньому - усі країни і континенти.

Фаланги, за проектом Фур'є, об'єднають від 800 до 1600 людей, відпо­відно до нахилів і пристрастей кожного («прогресивні серії груп за пристрас­тю»). Це автономні соціальні утворення, у внутрішнє життя яких не вправі втручатися чи опікувати центральна влада і її апарат. Внутрішнє життя фала­нги регулюється лише нормами, установленими добровільно і колективно. Її члени високо цінують рівність особистих свобод. Коли батьки сімейств по­бачать, що у взаєминах між окремими членами фаланг і окремих серій у них не терплять ніякого обману, «і що народ, настільки брехливий і настільки грубий при ладі цивілізації, у серіях стає блискучим правдивістю і чемністю, вони захочуть асоціюватися у фаланзі серій і жити в її будинку».

Самим головним і єдино корисним правом людини з усіх прав соціа­ліст називає право на працю. Він вірно помітив, що без нього нічого не варті всі інші права. На його думку, справедливість вимагає і розкріпачення жін­ки, визнання їх прав. Таким чином, новий «соцієтарний світ», як вважав Фу- р'є, перетворить не тільки саму людину, виправить її пристрасті й ідеали, але й увесь світ.

Інший французький теоретик соціалізму - Анрі де Сен-Сімон (1760- 1825)^[6] свій проект майбутньої промислової системи заснував на концепції історичного прогресу.

Він ділив історію християнства на чотири стадії: 1) з виникнення християнства - до V ст. н.е.; 2) V-XIII ст.; 3) з XIII до 1789 р.; 4) з 1789 р. Сен- Сімон пророкував корінні політичні зміни в сьогоденні, четвертому періоді розвитку. Основи майбутнього суспільного ладу будуть відповідати інтере­сам величезної більшості населення, де восторжествує принцип божественної моралі: «усі люди повинні вбачити один в одному братів, вони повинні любити один одного і допомагати один одному».

Політичні зміни, реорганізація суспільства, згідно Сен-Сімона, відбу­деться без участі народу. «Задача буде вирішена в його інтересах, але сам він залишиться осторонь, перебуваючи пасивним». Якщо на перших стадіях іс­торичного прогресу панування в суспільстві, на його думку, належало свя­щеникам і феодалам, потім - юристам і метафізикам, то політична органі­зація майбутнього суспільства буде підлегла владі вчених і промисловців. Вони «можуть організувати суспільство у відповідності зі своїми бажаннями і потребами, тому що вчені мають сили інтелектуальні, а промисловці мають у своєму розпорядженні сили матеріальні». Тим самим буде замінене сучасне суспільство, що знаходиться під ярмом дворян і богословів «тільки внаслідок старої звички».

Введення нової, «позитивної стадії» історії, пояснював Сен-Сімон, не вимагає руйнування традиційних державно-правових форм. Зберігаються ін­ститути монархії, уряду і представницьких установ. Але вся повнота світсь­кої влади зосереджується в парламентській Раді промисловців і вчених. Вона перетворить країну в єдину централізовано керовану промислову асо­ціацію. Вона буде жити відповідно до розумно розробленого плану гармо­нійного розвитку всіх класів суспільства.

Промисловці займуть «головне становище» в суспільстві. Промисло­вець - «це людина, яка трудиться для виробництва чи для доставки різним членам суспільства одного чи кількох матеріальних засобів, що задовольнять їх потреби чи схильності». У промисловому суспільстві установлять тверду централізацію виробництва, дисципліну, захистять його від марних витрат енергії і матеріальних засобів, максимально підвищать ефективність праці. Тим самим відпаде необхідність в обтяжливих для суспільства різного роду політичних інститутах із усіма їх численними установами і посадами.

Політика і управління, писав Сен-Сімон, будуть зведені переважно до простого адміністрування: управлінню речами і виробничими процесами. Вони доставлять «людям найбільшу міру суспільної й індивідуальної свобо­ди», які будуть жити відповідно до божественної моралі. Проповідь устрою такого християнського суспільства і склало зміст «нового християнства» - нової релігії Сен-Сімона і сенсімоністів.

На думку теоретика соціалізму, ближче усього до промислового режи­му французька й англійська нації. У Франції для його встановлення досить королівського ордонансу. «Коли французький народ установить у себе про­мисловий режим, англійський народ без затримки послідує його прикладу». Тоді припиняться всі нещастя, на які було приречене людство, «і всі народи на землі, користаючись заступництвом об’єднаних Франції й Англії, будуть швидко, один за одним, в міру розвитку їх цивілізації, переходити до проми­слового ладу». Такі ілюзії живив промисловий переворот, що починався.

Англійський соціаліст Роберт Оуен (1771-1858)^[7] виступив вже в період промислової революції і загострення класових конфліктів, що наклало відби­ток на його погляди.

Основний закон природи людини і найбільшу істину, що відкриває шлях до розумного устрою світу Оуен бачить у людському характері. Останній є результат взаємодії природної організації індивіда і навколишньо­го його середовища, яке грає у формуванні характеру головну роль. З цього закону природи людини він робив критичний висновок: якщо людина - про­дукт середовища, то в недоліках і пороках людей, у всіх соціальних лихах винне соціальне середовище. Таке нині створюють капіталістичні відносини, приватна власність, що породжують жадібність і ненависть, темряву і неуцт­во народу, покалічені людські характери і долі.

Як і передові мислителі XVIII ст. Оуен ділив суспільні порядки на ро­зумні, що відповідають людській природі, і нерозумні, не відповідні їй. Усю минулу історію мислитель розцінював як нерозумний період людського існу­вання, обумовлений неуцтвом людей, що не знали закону, за яким обставини визначають характер людини. Нині, визріваючий новий спосіб матеріального виробництва підготовляє людей «до розуміння і прийняття нових принципів й іншої практики, а тим самим - до здійснення найблагочиннішої переміни в справах, якої ще не знав світ». Він розраховує на революцію у свідомості лю­дей пропагандою істин «науки про формування характеру». Сподівається на доброчинну роль законів, соціальних реформ на користь трудящих, організа­цію профспілок, кооперативів, системи виховання тощо. Р.Оуен проти наси­льницької революції, здійснюваної темними, неосвіченими людьми: «Яки­ми б не були існуючі системи божевільні, їх не можна руйнувати руками лю­дей некомпетентних і грубих». Хто ж переведе людей до «розумної суспіль­ної системи, заснованої на незмінних законах людської природи»? Піонера­ми заснування комуністичних общин, як вважав мислитель, могли виступити люди, що мають капітали і добру волю: багаті філантропи, ремісники, робіт­ники, землевласники, міністри і навіть монархи. Нездійсненність такої ідеї його не лякала навіть після власних спроб організації комун, що поглинули чималі кошти Оуена.

Осередком, «молекулою» розумної суспільної системи майбутнього відповідно до плану Оуена, повинна була стати комуна - «селище спільно­сті». Коли їх стане багато, вони утворять федерацію у масштабах країни, а в майбутньому - міжнародну федерацію. Розумна суспільна система назавжди припинить «суперництво, розбрати і війни, і люди із самого раннього дитин­ства будуть привчатися сприяти щастю один одного». Так з перетворенням світу перетвориться і людина. Основними принципами життя комуністи­чних общин, за оуенівською «Конституцією общини «Нова гармонія» будуть рівність, свобода слова і дії, щирість і доброзичливість, порядок і придбання знань тощо. Усі члени комуни розглядаються як одна родина. «Влада законо­давча» за планом вручається загальним зборам громади, що виробляє поста­нови. «Виконавча влада» - обраній Раді, завданням якої буде виконання зага­льних постанов, нагляд за всіма справами громади, укладання договорів з по­дібними об'єднаннями і т.д. Кожна громада буде поділена на шість департа­ментів: сільського господарства, промисловості і механіки, загальної еконо­міки, торгівлі, домашнього господарства, літератури, науки й освіти. Вво­диться раціональна і гуманна система навчання і виховання, в результаті від­паде необхідність у заохоченнях і покараннях.

Способом здійснення свого проекту Оуен вважав освіту, пропаганду, наочний приклад. Групи його послідовників існували в Англії, Франції, США й в інших країнах. Проте утопічні проекти кожного разу розбивались об су­вору політико-правову реальність.