§ 3. Цивільне і карне законодавство

У галузі цивільного і карного законодавства практичні японці також не стали «вигадувати велосипед», вони перенесли на ґрунт Японії най­важливіші елементи спочатку французького, а потім німецького зако­нодавства. Ставши на ґрунт європейського права, Японія тим самим дала зрозуміти європейським державам, що вона - рівноправний парт­нер Європи і що договори, нав’язані їй у 1858 році під жерлами англій­ських і американських гармат, не мають під собою правової основи.

Японія не була знайома з інститутами та технікою європейського права і вчинила дуже розсудливо: вона запросила для укладання ко­дексів французького юриста Г. Буассонада і деяких інших європейських юристів. Було вирішено взяти за основу романо-германську систему права. Починаючи з 1872 року, під керівництвом Г. Буассонада розроб­лено низку кодексів. Карний і Карно-процесуальний кодекси було «списано» з французьких зразків і оприлюднено в 1882 році, у 1890 році ухвалено Закон про судоустрій і прийнято Цивільний процесуаль-

492 ний кодекси. Цивільний кодекс було спочатку розроблено на основі французького Цивільного кодексу 1804 року, але згодом його було перероблено під впливом Німецького цивільного уложення 1896 року і введено в дію у 1898 році; у 1899 році його було доповнено Торго­вельним кодексом.

Швидко здійснена кодифікація права завершила завдання Мейдзі. Японія вступила в нову епоху своєї історії - епоху Сьова («Освічений світ»), яка відкрилася правлінням онука імператора Мейдзі Хірохіто («Достаток і доброчинність») (1926-1989 роки). Попереду чекало драматичне ХХ століття, засильства й авантюризм військових подій, які випали на долю народу, потрясіння Другої світової війни, авантюра Перл Харбора, розплата Хіросіми і Нагасакі та нове Мейдзі післявоєнного відродження. Японці, які раніше були учнями Китаю, а потім Європи, на цей раз виявилися здібними учнями історії.