Глава 7 Афінська республіка - § 3. Державний лад. Реформи Солона, Клісфена, Ефіальта, Перикла PDF Печать
История государства и права - Історія держави і права зар. країн (Маймескулов)

§ 3. Державний лад. Реформи Солона, Клісфена, Ефіальта, Перикла

Стан афінського суспільства красномовно описано в елегіях Со­лона (642-559 роки до н. е.). Солон - видатна фігура давнини, якого відносили до її «семи мудреців». Збіднілий представник знатного роду Кодридів належав до середнього класу, багато подорожував, побував у Єгипті, Іонії, на Криті, в Малій Азії, спілкувався з тамтешніми по­літиками та жерцями, прославився як воєначальник у війні афінян з мегарами, відомий також як видатний поет; в Афінах користувався повагою як серед аристократії, так і демосу. Солон розумів, що розорен­ня народу аристократією, посилення суперечностей є небезпечними для Афін. Він звертався до аристократії:

Сытость - надменности мать.

Коль приходит богатство большое,

Тут не щадят ничего ни из сокровищ святых, ни из народных богатств;

Они грабят, откуда придется и не боятся совсем правды уставов святых.

 

Малюючи народні нещастя, Солон писав:

 

Ведь супостатов руками терзается город желанный

В страшных кровавих боях, милых злодеям одним.

Эти несчастья в отчизне творятся, из бедного ж люда Много в чужую страну вдаль поневоле идет

Проданних в тяжкое рабство, влачащих позорные цепи

И поневоле несут горькую долю рабов.

 

Солон грізно застерігав аристократію:

 

Вы, богачи, успокойте в груди ненасытное сердце.

Много досталось вам благ, ими пресытилися вы.

Знайте же меру надменному духу, не то покоряться

Мы перестанем и вам будет не по сердцу то.

Солон у 594 році до н. е. проводить низку реформ. Обраний архон­том, він скасовує боргову кабалу, проводить «сисахфію» (струшуван­ня) - прибирає з полів селян боргові камені, за рахунок оподаткуван­ня багатих викупає афінян, що були продані в рабство за борги, та повертає їх на батьківщину. Аби потіснити ареопаг - оплот аристо­кратії - Солон засновує Раду чотирьохсот - буле, поділяє афінських громадян на майнові розряди: пентакосіомедимнів - тих, що мали п’ятсот медимнів зерна або інших продуктів (медимн - близько 50 літрів), вершників (300 медимнів), зевгитів (200), фетів (менше 200). Ті, що не мали прибутку від землі, були зараховані до розрядів відпо­відно до грошового стану з розрахунку: 1 медим зерна - 1 драхма. Пентакосіомедимни мали робити поставки для армії, вершники - слугувати за власний рахунок у кінноті, зевгіти - у важко озброєній піхоті (гопліти), фети - у легкій піхоті (гімнети). Перші два розряди обиралися на всі посади, третій розряд не міг обиратися в архонти, фети могли лише голосувати на народних зборах. Солон також за­снував суд присяжних - геліею у складі 6000 людей.

Після Солона в Афінах встановлюється одноособове правління (тиранія) Пісістрата (600-528 роки до н. е.), якого підтримали маси селян. Конфіскувавши частину землі в аристократії, Пісістрат поділив її серед малоземельних селян.

Після смерті Пісістрата (528 рік до н. е.) та короткого періоду прав­ління його синів Гіппія та Гіппарха вождем демосу стає Клісфен. У 509-507 роках до н. е. він проводить низку реформ в інтересах демо­кратії. Родові філи замінюються на десять територіальних, кожна філа складалася з приморської, сільської та міської тритій, що приводило до змішування родових угруповань та надавало перевагу демосу. Раду чотирьохсот було замінено на Раду п’ятисот - по 50 громадян від кож­ної філи. З 501 року до н. е. обирається колегія 10 стратегів при архон- ті-полемарсі. Для управління фінансами обиралася колегія 10 аподек- тів. Клісфен зміцнює місцеве самоврядування. Десять філ були поді­лені на 100 демів, кожний з яких обирав свого демарха. Дем мав свою скарбницю. Надалі кількість демів збільшилась до 174. Громадянство тепер визначалося належністю не до роду, а до дему. Прийшлі, метки та навіть частина рабів також отримали громадянські права. Це було зроблено для посилення ролі власне міського населення в політич­ному житті. Клісфен ввів процедуру остракізму - вигнання небезпеч­них для республіки осіб народними зборами шляхом таємного голо­сування.

Велике значення в історії афінської державності мали греко-пер- сидські війни (500-449 роки до н. е.) та пов’язана з ними діяльність Фемістокла, Ефіальта та Перикла. Війна з Персидською державою ви­кликала необхідність об’ єднати грецькі поліси, створити сильний флот і одночасно загострила суперечності між аристократами-аграріями та демосом.

Будівництво сильного флоту зміцнювало позиції торговельно-ре­місницької частини населення у житті держави та суперечило інте­ресам аристократії. Запеклий опір консерваторів було придушено низ­кою остракізмів: у 486 році до н. е. вигнаний Мегакл, у 485 - Ксантип, у 483 - Арістид. У 488 році до н. е. було завдано удару по ареопагу: він почав обиратися жеребкуванням і втратив колишнє значення. Про­відна роль перейшла до колегії 10 стратегів, що обиралися за філами простим підняттям руки (хіротонією). У 477 році до н. е. створюється морський союз грецьких міст на чолі з Афінами, що швидко перетво­рюється на Афінську морську державу (Архе).

За рахунок союзної скарбниці афінська демократія отримала по­тужну фінансову опору. Саме цією обставиною багато в чому поясню­ється «золоте століття Перикла», коли в Афінах усталюється демократія, розквітають зодчество, мистецтво, література, філософія. У 462 році до н. е. за ініціативою архонта Ефіальта ареопаг було позбавлено майже всіх повноважень, за ним залишилися дрібні кримінальні спра­ви. Після вбивства олігархами у 461 році до н. е. Ефіальта його справу продовжив обраний стратегом Перикл (495-429 роки до н. е.) - один із найбільших афінських державних діячів. Він увів плату за відвідуван­ня народних зборів, участь у суді, раді п’ ятисот, роботу на обраних посадах; громадянам видавалися гроші для відвідування театру, якому держава надавала великого значення. За правління Перикла велося широке будівництво. Афіни стали осередком науки, мистецтва, літера­тури, театру в усій Елладі. Перетворення Делосського союзу загостри­ло суперечності Пелопоннеського союзу на чолі зі Спартою з Афін- ською морською державою та призвело до Пелопоннеської війни (431-404 роки до н. е.), у яку втяглися всі міста-держави Греції. Війна знекровила і Афіни, і Спарту, в Егеїді посилився вплив Персії. Афінський морський союз розпався. Піднесення на півночі Балкан Маке­донії та поразка антимакедонської грецької коаліції, до якої входили й Афіни, у битві біля Херонеї (338 рік до н. е.) спричинили підкорення Афін Македонії, а надалі, з 146 року до н. е. - Риму. Причиною зане­паду афінської державності стали не тільки нескінченні внутрішні суперечності між демократією й аристократією у грецькому світі - та не тільки війни, а й головним чином та обставина, що полісна політич­на культура історично себе зжила і мала підкоритися Римській світовій державі.