§ 2. Суспільний устрій

Бурхлива політична історія державних утворень Дворіччя напри­кінці III тисячоліття до н. е. була відмічена возвеличенням Вавилона. Близько 1985 року до н. е. він стає центром незалежної держави. Царі вавилонської династії - «патесі» - підкорили собі спочатку так звану Аккадську область, заселену семітськими племенами, а потім і шумерські міста. Одним з найбільш видатних представників Вавилонської динас­тії був Хаммурапі (1792-1750 роки до н. е.), з ім’ям якого пов’язані важливі перетворення у галузі державного устрою Вавилонії. Суспіль­ний устрій Вавилонії в основних характеристиках нагадує давньоєги­петський. Джерела відокремлюють світську та церковну знать, чиновництво, професійне воїнство, сільських общинників, ремісників, купців, торговців, різні категорії рабів. Звертає на себе увагу розділен­ня вільних людей на дві категорії. Одні називалися «синами мужа», «авілум» (або «сини людини»), що підкреслює їх вільний повноправний стан. Друга категорія називалася «мушкену» (напевно, похідне від слова «шукену» - бути людиною»), що означає прихилення перед осо­бою вищого стану. В Стародавньому Вавилоні не отримало розвитку велике приватне рабовласництво. Основними виробниками матеріаль­них благ були вільні селяни-общинники та ремісники. Раби перебува­ли як у державній (у палацах) та колективній (храмах), так і приватній власності.

Патріархальний характер рабовласництва зумовлював визнання за рабами деяких особистих та майнових прав. Наприклад, у разі, якщо раби укладали шлюб із вільними жінками, то діти від цього шлюбу вважалися вільними. Після смерті раба майно поділялося навпіл, по­ловина переходила дружині та дітям, половина - хазяїну (статті 175-­176 3. X.). Велике значення у суспільстві мали жерці. Храми володіли величезними багатствами. У законах установлювався привілей храмів, зазначених разом із привілеями палацу. Жерці з найдавніших часів зберегли у своїх руках юстицію та відігравали істотну роль в управ­лінні. Вищі жрецькі посади заміщувалися особами знатного походжен­ня, в тому числі родичами царя. Серед рабовласників особливо виді­лялися тамкари - торговельні агенти, найбільш грошовиті люди Вавило- на. Вони вели велику зовнішню торгівлю, а також роздрібну - всере­дині країни.