7.7. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства

Неможливо протидіяти зловживанню монопольним станови­щем на ринку, антиконкурентним узгодженим діям, дискриміна­ції суб'єктів господарювання лише законодавчими заборонами.

Задля цього потребує розроблення правовий механізм, поклика­ний сприяти підтримуванню і заохоченню конкуренції, запобі­ганню монопольній практиці та штучним обмеженням розвитку конкуренції, захисту економічної конкуренції і протидіяти пору­шенням антимонопольно-конкурентного законодавства.

Одним з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства в господарській діяльності є система охоронних засобів правового впливу, що застосовуються за такі правопорушення.

Згідно зі ст. 51 Закону України "Про захист економічної кон­куренції" порушення законодавства про захист економічної кон­куренції зумовлює відповідальність, встановлену законом.

За порушення антимонопольно-конкурентного законодавства можливе застосування заходів адміністративної, цивільно-пра­вової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у ви­гляді накладання Антимонопольним комітетом штрафів і при­мусового поділу монопольних утворень.

Відшкодування збитків передбачено як основну цивільно-пра­вову санкцію за порушення антимонопольно-конкурентного за­конодавства.

Найпоширенішою санкцією за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства в Україні є накладання штрафів на підприємців Антимонопольним комітетом України. Зі ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" випливає, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб і фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання — юридич­них та/або фізичних осіб, що відповідно до ст. 1 Закону визна­ються суб'єктами господарювання.

Згідно зі ст. 50 Закону порушеннями законодавства про за­хист економічної конкуренції вважаються:

•    антиконкурентні узгоджені дії;

•    зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

•    антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самовря­дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

•    невиконання рішення, попереднього рішення органів Анти­монопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

•    здійснення учасниками узгоджених дій — суб'єктами господа­рювання дій, заборонених ч. 5 ст. 10 Закону;

•    делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених ст. 16 Закону;

•    вчинення дій, заборонених ст. 17 Закону;

•    обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону;

•    обмежувальна діяльність, заборонена ч. 1 ст. 18 Закону;

•    недодержання умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 Закону;

•    порушення положень узгоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господа­рювання, створеного в результаті концентрації, якщо це при­зводить до обмеження конкуренції;

•    концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України за умови, що наявність тако­го дозволу необхідна;

•    неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органа­ми Антимонопольного комітету України, головою його терито­ріального відділення чи нормативно-правовими актами;

•    подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки,
встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-право­вими актами;

•    подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

•    створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час перевірок,
огляду, вилучення чи накладання арешту на майно, докумен­ти, предмети чи інші носії інформації;

•    надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами
адміністративно-господарського управління та контролю, що схи­ляють до вчинення порушень законодавства про захист еконо­мічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

•    обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного
комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конку­ренції;

•  невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було зумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

•    обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена ст. 21 Закону.

За порушення законодавства про захист економічної конкурен­ції до суб'єктів господарювання застосовуються відповідні санк­ції. Розглянемо основні з них.

1. Штрафи. Відповідно до ст. 52 Закону України "Про за­хист економічної конкуренції" штрафи накладають органи Антимонопольного комітету на об'єднання, суб'єктів господарювання за такі порушення:

•    антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету або виконання їх не в повному обсязі до 10 % доходу (виручки) суб'єкта гос­подарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який наклада­ється штраф. За наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує 10 % зазначеного доходу (виручки), штраф накладається в розмірі, що не перевищує потрійного розміру
незаконно одержаного прибутку. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав роз­мір доходу (виручки), штраф накладається в розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

•    узгоджені дії суб'єктів господарювання, заборонені ч. 5 ст. 10 Закону; обмежувальну та дискримінаційну діяльність, заборо­нену ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону; недодержання умов, пе­редбачених п. 2 ч. З ст. 22 Закону; порушення положень узго­джених з органами Антимонопольного комітету України уста­новчих документів суб'єкта господарювання, створеного в ре­зультаті концентрації, якщо це призводить до обмеження кон­куренції; концентрацію без отримання відповідного дозволу ор­ганів Антимонопольного комітету України за умови, що наяв­ність такого дозволу необхідна; невиконання учасниками узго­джених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було зу­мовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію — до 5 % доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Анти­монопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф наклада­ється в розмірі до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян;

• обмежувальну діяльність, заборонену ч. 1 ст. 18 Закону; не­подання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територі­ального відділення чи нормативно-правовими актами; подан­ня інформації в неповному обсязі Антимонопольному коміте­ту України, його територіальному відділенню у строки, вста­новлені органами Антимонопольного комітету України, голо­вою його територіального відділення чи нормативно-правови­ми актами; подання недостовірної інформації Антимонополь­ному комітету України, його територіальному відділенню; ство­рення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час перевірок, огляду, вилучення чи накладання арешту на майно, докумен­ти, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господар­ській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції — до 1 % доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається в розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян при­ймають виключно Антимонопольний комітет України і адмі­ністративна колегія Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

2. Примусовий поділ. Як вид господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної кон­куренції примусовий поділ застосовується Антимонопольним комі­тетом тоді, коли суб'єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, зловживає ним.

Примусовий поділ не застосовується в таких випадках:

•    за неможливості організаційного або територіального відокрем­лення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

•    за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, струк­турних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг про­дукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує ЗО % валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про при­мусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у вста­новлений строк, який не може бути менший від шести місяців.

3. Відшкодування шкоди. Особи, яким заподіяно шкоду внаслі­док порушення законодавства про захист економічної конкурен­ції, можуть звернутися до суду, арбітражного суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист еко­номічної конкуренції, передбаченими п. 1, 2, 5, 10, 12, 18 і 19 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відшкодовується особою, яка вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

4. Вилучення товарів. У разі встановлення факту неправомір­ного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упа­ковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його тери­торіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправо­мірно використаним позначенням або копій виробів іншого су­б'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначає Кабінет Міністрів України.

Товари з неправомірно використаним позначенням та копії виробів іншого суб'єкта господарювання вилучаються тоді, коли можливість плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарю­вання не може бути усунута в інший спосіб.

Зауважимо, що суб'єкта господарювання не можна притягнути до відповідальності за порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції, якщо закінчився строк давності притяг­нення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить 5 ро­ків з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушен­ня — з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушен­ня законодавства про захист економічної конкуренції, передба­чений п. 13—16 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 3 роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення пору­шення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до Закону України "Про захист економічної кон­куренції" посадові особи та інші працівники суб'єктів господа­рювання, працівники органів влади, органів місцевого самовря­дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність за пору­шення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Так, згідно із законом посадові особи та інші працівники су­б'єктів господарювання, працівники органів влади, органів міс­цевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність за правопорушення у вигляді неподання інформації Антимоно-польному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, голо­вою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимо-нопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-право­вими актами строки; подання недостовірної інформації Антимо-нопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час перевірок, огляду, вилучення чи накладення арешту на майно, документи, пред­мети чи інші носії інформації.

Адміністративна відповідальність за такі порушення передба­чена ст. 166^і—166⁴ Кодексу України про адміністративні право­порушення (далі — КпАП України). Зловживання монопольним становищем на ринку і неправомірні угоди між підприємцями зумовлюють накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до ЗО неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дискримінація підприємців органами влади та управління спричинює накладення штрафу в розмірі до 15 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян. Порушення порядку подання інформації і виконання рішень Антимонопольного комітету Укра­їни та його територіальних відділень карається накладенням штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до 7 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займа­ються підприємницькою діяльністю, — до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ухиляння від виконання рішень Антимонопольного комітету та його територіальних відділень чи несвоєчасне виконання їх рішень спричинює накладення штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до 6 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до 16 неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 24 і 25 Закону України "Про Антимонополь-ний комітет України" державні уповноважені й голови терито­ріальних відділень Комітету в разі порушення антимонополь­ного законодавства складають і передають до судів протоколи про адміністративні правопорушення.

За порушення антимонопольного законодавства в Україні пе­редбачена кримінальна відповідальність (ст. 230 Кримінального кодексу України). Так, умисне неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а також ухиляння від виконання законних рішень цих органів, вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого само­врядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, караються штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до 5 років або виправними роботами на строк до 2 років.

Великим розміром доходу вважається такий, що у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім заходів відповідальності охоронні засоби, що застосову­ються за порушення антимонопольного законодавства, включають і засоби захисту. Це спонукання Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями правопорушника до таких дій (бездіяльності):

•    припинення незаконних дій (примушування до виконання обов'язків);

•    відновлення первісного становища;

•    припинення неправомірних угод між підприємцями;

•    скасування або змінення прийнятих органами влади та управ­ління неправомірних актів;

•    здійснення примусового поділу монопольних утворень.