7.3. Зловживання монопольним становищем на ринку

Зловживання монопольним становищем прийнято зарахову­вати до першої групи правопорушень у сфері антимонопольно-конкурентних відносин.

Відповідно до ст. 29 ГКУ зловживанням монопольним стано­вищем вважаються:

• нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потріб­ного контрагенту;

•    обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

•    інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;

•    встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів;

•    встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

У ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конку­ренції" наводиться таке визначення зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: це дії чи бездіяльність су­б'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) стано­вище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конку­рентоспроможності інших суб'єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливі за існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист еконо­мічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

•    встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за існування знач­ної конкуренції на ринку;

•    застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

•    обумовлення укладення угод прийняттям суб'єктом господа­рювання додаткових зобов'язань, які за природою або за торго­вими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяль­ності не стосуються предмета договору;

•    обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарю­вання, покупцям, продавцям;

•    часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

•    суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

•    створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господа­
рювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і зумовлює відповідальність згідно із законом.

7.4. Неправомірні угоди між суб'єктами господарювання

До другої групи правопорушень належать неправомірні угоди між суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. ЗО ГКУ неправомірними угодами між суб'єк­тами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спря­мовані:

•    на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

•    на розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за ко­лом споживачів чи за іншими ознаками з метою їх монополі­зації;

•    на усунення з ринку або обмеження доступу до нього продав­ців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша узгоджена конкурентна пове­дінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями вважається також створення суб'єкта го­сподарювання, метою чи наслідком створення якого є координа­ція конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання.

Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

У ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" наводяться визначення і перелік дій, які визнаються антиконку-рентними узгодженими діями.

Так, антиконкурентними узгодженими є дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження кон­куренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються дії, які стосуються:

•    встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації то­варів;

•    обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

•    розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель, колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

•    спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тенде­рів;

•    усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продав­ців;

•    застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єк­тами господарювання, що ставить останніх у невигідне ста­новище в конкуренції;

•    укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами госпо­дарювання додаткових зобов'язань, які за змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

•    суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивних причин.

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і зумовлює відповідальність згідно із законом.