7.5. Дискримінація суб'єктів господарювання

До третьої групи правопорушень належить дискримінація су­б'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 31 ГКУ дискримінацією суб'єктів господа­рювання органами влади визнається:

•  заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяль­ності, а також встановлення обмежень щодо здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;

•    примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;

•    прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку;

•    встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в іншому;

•    надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єк­тів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;

•    обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

•    встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.

У розд. III ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначаються антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-госпо­дарського управління та контролю.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управлін­ня та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказі­вок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що призвели або можуть призвести до недопу­щення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до закону антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-гос­подарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

•  заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, прид­бання чи реалізацію певних видів товарів;

•    пряме або опосередковане примушування суб'єктів господа­рювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіо­нальні чи інші форми об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

•    пряме або опосередковане примушування суб'єктів господа­рювання до пріоритетного укладення договорів, першочерго­вої поставки товарів певному колу споживачів чи першочер­гового їх придбання у певних продавців;

•    будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи про­давців;

•    встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за пев­них умов;

•    надання окремим суб'єктам господарювання або групам су­б'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що при­зводить або може призвести до недопущення, усунення, обме­ження чи спотворення конкуренції;

•    дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурен­тами;

•    дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі
щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, форму­вання програм діяльності та розвитку, розпорядження прибут­ком.

Вчинення антиконкурентних дій органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господар­ського управління та контролю забороняється і зумовлює відпо­відальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про захист економічної конку­ренції" органам влади та органам місцевого самоврядування забо­роняється делегування окремих владних повноважень об'єднан­ням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про захист економічної конку­ренції" забороняються також дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-госпо­дарського управління та контролю (колегіального органу чи поса­дової особи), що полягають у схилянні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адмі­ністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Законом можуть встановлюватись винятки із зазначених по­ложень з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.

7.6. Недобросовісна конкуренція

До четвертої групи правопорушень антимонопольно-конкуре-нтного законодавства належить використання методів, що ста­новлять недобросовісну конкуренцію.

У соціально-економічному розвитку Україна перебуває на етапі переходу до ринкової економіки, що, як засвідчує світовий досвід, не може існувати без конкуренції. Адже остання дуже важлива для становлення і розвитку економіки нашої держави загалом. Конкуренція є невіддільною складовою підприємницької діяль­ності. Це підтверджується тим, що, з одного боку, підприємни­цька діяльність здійснюється з метою одержання прибутку, і це обґрунтовує прагнення підприємця до пошуку оптимальних еко­номічних рішень для того, щоб вироблені ним товари і послуги користувалися попитом у споживачів. З іншого боку, оскільки в умовах ринку до описаної ситуації прагне кожний суб'єкт під­приємницької діяльності, великий прибуток одержить той, що зробить свій товар конкурентоздатним. У цьому розумінні конку­ренція завжди є необхідною умовою підприємницької діяльності в суспільстві, а отже, і ринкової економіки, заснованої на товар­ному виробництві й обміні.

Однак змагальність у середовищі суб'єктів підприємницької діяльності за споживчий попит на ринку може здійснюватись як добросовісно, на чесних звичаях ділового обороту, так і такими методами суперництва, що завдають шкоди підприємцям, споживачам і суспільству загалом. У цьому разі йдеться про недоб­росовісну конкуренцію — явище вкрай небажане для української держави в період побудови ринкових відносин, що відповідають світовим стандартам.

Останніми роками в Україні у сфері законодавчого регулюван­ня проблем конкуренції зроблено значні кроки.

З прийняттям 7 червня 1996 р. Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на законодавчому рівні було за­проваджено визначення поняття недобросовісної конкуренції: це будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Таке саме визначення міститься і у ст. 32 ГКУ.

У гл. 2—4 зазначеного Закону визначаються дії, що станов­лять недобросовісну конкуренцію. Разом з тим названі безпосе­редньо в Законі дії не є винятково недобросовісною конкуренцією. Так, в одній із праць Н. О. Саніахметової недобросовісна кон­куренція визначається як будь-яке поводження, метод конкуре­нтної боротьби, що суперечать звичаям чесної підприємницької практики, пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм та правил і спостерігаються у відносинах між конкуруючими су­б'єктами.

Недобросовісною конкуренцією визнаються:

•    неправомірне використання ділової репутації суб'єкта госпо­дарювання;

•    створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі кон­куренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

•    неправомірне збирання, розголошення та використання комер­ційної таємниці;

•  інші дії, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісна конкуренція зумовлює юридичну відповідаль­ність осіб, якщо їх дії негативно впливають на конкуренцію на території України незалежно від того, де вчинено такі дії.

До першого виду правопорушень належить неправомірне ви­користання ділової репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 33 ГКУ неправомірним використанням ді­лової репутації суб'єкта господарювання визнаються:

•  неправомірне використання чужих позначень, рекламних ма­теріалів, упаковки;

•    неправомірне використання товару іншого виробника;

•    копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника;

•    порівняльна реклама.

У гл. 2 Закону України "Про захист від недобросовісної кон­куренції" міститься перелік дій, що вважаються неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання.

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі реклам­них матеріалів тощо, що може призвести до плутання з діяльні­стю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет щодо їх використання.

Використання в комерційному найменуванні власного імені громадянина правомірне, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника вва­жається введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень ви­робника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зов­нішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і вве­дення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним засто­суванням (ч. 5 ст. 33 ГКУ). Але такі дії не вважаються неправо­мірними, якщо поширюються на вироби, що перебувають під охороною як об'єкти права інтелектуальної власності.

Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта господарю­вання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом. У ст. 7 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначається, що не ви­знається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, достовірні, об'єктивні, корисні для інформування спо­живачів.

Другий вид правопорушень становить створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції.

У ст. 34 ГКУ визначається, що перешкодами у процесі кон­куренції вважаються дискредитація суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання або дис­кримінації покупця (замовника) чи до розірвання договору з кон­курентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замов­ника).

У гл. З Закону України "Про захист від недобросовісної кон­куренції" міститься перелік дій, що вважаються створенням пе­решкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції.

Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомос­тей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-про-дажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потріб­них споживачу або контрагенту.

Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважається спонукання конкурентом іншої особи безпосередньо або через посередника до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб'єктом господарювання.

Схилянням постачальника до дискримінації покупця є спо­нукання безпосередньо або через посередника до надання поста­чальником конкуренту покупця певних переваг без достатніх на це підстав.

Схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання вважається вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спону­кання суб'єкта господарювання — учасника договору до невико­нання або виконання в неналежний спосіб договірних зобов'я­зань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання — учаснику договору безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Підкуп працівника постачальника — це надання або пропо­нування йому конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання пра­цівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурен­том покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замов­ником). До працівника постачальника прирівнюється й інша осо­ба, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про постачання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або в якийсь спосіб пов'язана з ним.

Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або пропонування йому конкурентом постачальника безпосередньо або через посередника матеріальних цінностей, майнових чи не­майнових благ за неналежне виконання або невиконання пра­цівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випли­вають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачаль­ником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальни­ком. До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або в якийсь спосіб пов'язана з ним.

До другого виду правопорушень належить також досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Відповідно до ст. 35 ГКУ досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання певних переваг стосовно іншого суб'єкта господарювання шля­хом порушення законодавства, яке підтверджене рішенням від­повідного органу державної влади.

До третього виду правопорушень належать неправомірне зби­рання, розголошення та використання відомостей, що є комер­ційною таємницею.

Згідно зі ст. 36 ГКУ пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання відомості, що не є державною таємницею і розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання.

У гл. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної кон­куренції" визначаються дії, що є неправомірними щодо комер­ційної таємниці.

Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається здобуття протиправним спо­собом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення ін­шої особи без згоди уповноваженої на те особи з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, осо­бою, якій ці відомості були довірені у встановленому законом порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Схиляння до розголошення комерційної таємниці — спону­кання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відо­мості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування при плануванні чи здійсненні підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, винні особи несуть відповідальність, що встановлюється законом.