§ 4. Види відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Правомірна поведінка в галузі економічних відносин та захист еко­номічної конкуренції забезпечуються різноманітними засобами. Одним з них є юридична відповідальність — охоронні правовідносини, що вини­кають між компетентним державним органом та правопорушником у зв 'язку із застосуванням до суб'єкта антиконкурентного правопорушення примусових штрафних санкцій у встановленому процесуальному порядку.

Від заходів юридичної відповідальності слід відрізняти правовіднов-лювальні санкції, які полягають в елімінації шкоди, заподіяної непра­вомірною поведінкою, поновленні порушених прав, забезпеченні вико­нання обов'язку, тобто які є заходами захисту.

Так, заходами захисту є, наприклад, рішення антимонопольного органу про припинення антиконкурентних угод між підприємцями, скасування або зміна Антимонопольним комітетом України та його відділеннями не­правомірних рішень органів влади та самоврядування, які прийняті без погодження з Комітетом (відділенням) в питаннях демонополізації еко­номіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання.

Правовідновлювальний характер мають заходи антимонопольних органів, що застосовуються до інвестиційних фондів та інвестиційних компаній про продаж надлишкової кількості часток (акцій, паїв) суб'єк­тів господарювання¹. Ці санкції не спричиняють додаткових обтяжень, застосовуються незалежно від наявності вини. Вони спрямовані на ви­конання юридичного обов'язку, але з точки зору забезпечення закон­ності в конкурентних правовідносинах мають не менше значення, ніж міри відповідальності.

Питанням відповідальності присвячений розділ VIII Закону України «Про захист економічної конкуренції». В статтях 52—55 визначені такі види відповідальності, як штрафи, примусовий поділ, адміністративна відповідальність посадових осіб та відшкодування збитків.

Штрафи, які накладаються на суб'єктів господарювання органами Антимонопольного комітету України, є господарською відповідальністю.

Відповідно до Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері гос­подарювання, внаслідок застосування яких для нього настають неспри­ятливі економічні та (або) правові наслідки.

Залежно від виду правопорушення передбачені штрафи від одного до десяти відсотків доходу, отриманого за минулий звітний рік. Найбільш не­безпечними вважаються порушення у вигляді зловживань монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій, а найменш небезпечни­ми — створення перешкод працівникам АМК, неподання інформації тощо.

До суб'єктів господарювання, що вчинили зловживання домінуючим (монопольним) становищем або антиконкурентні узгоджені дії, також застосовуються конфіскаційні господарсько-правові санкціїу вигляді стяг­нення до державного бюджету незаконно отриманого прибутку.

Додатковим заходом господарської відповідальності є санкція, пе­редбачена ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції», яка полягає у вилученні товарів з неправомірно використаним позна­ченням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання.

Санкцією, що притаманна тільки конкурентному законодавству, є примусовий поділ суб'єктів господарювання, передбачений ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції»: якщо суб'єкт господа­рювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на рин­ку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийня­ти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ не застосовується в разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вжи­вається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків вало­вого обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи струк­турної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про приму­совий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановле­ний строк, який не може бути меншим шести місяців.

Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарської діяльності на ринку.

Ще одним видом санкцій, що можуть бути застосовані до поруш­ників конкурентного законодавства, є адміністративні штрафи. Стат­тя 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встанов­лює, що такі справи підвідомчі районним (міським) судам, і передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб та громадян за зловжи­вання монопольним (домінуючим) становищем (ст. 166¹) та неправомірні угоди між підприємцями (ст. 166²) у вигляді накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господар­ських товариств тощо) в розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. Адміністративна відповідальність за дискримінацію суб'єктів гос­подарювання органами влади та управління встановлена ст. 166³ КпАП України у вигляді накладення штрафу в розмірі до п'ятнадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

За деякі види антиконкурентних дій, що завдали великої майнової шкоди, передбачена кримінальна відповідальність. Так, стаття 228 КК України передбачає відповідальність за примушування до антиконку­рентних узгоджених дій; стаття 229 — за незаконне використання знаків для товарів та послуг, фірмового найменування та кваліфікованого за­значення походження товару; статті 231—232 — за посягання на інфор­мацію, що становить комерційну таємницю.

 

§ 5. Державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції

Державний контроль за дотриманням законодавства про захист еко­номічної конкуренції здійснюється Антимонопольним комітетом Укра­їни — центральним органом державної влади із спеціальним статусом. Антимонопольний комітет України є конституційним органом. Від­повiдно до Конституцiї України призначення на посаду та звiльнення з посади Голови Антимонопольного комiтету України здійснюється Пре­зидентом України за згодою Верховної Ради України (п. 24 ст. 85, п. 14 ст. 106 Конституції України).

Основними завданнями Антимонопольного комітету України, згідно з Законом України «Про Антимонопольний комітет», є:

1) державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конку­ренції;

2)   контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів госпо­дарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляють­
ся (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

3)   сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4)   методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність на прин­ципах, законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізич­них та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компе­тенції має право:

визначати межі товарного ринку та монопольне становище суб'єктів господарювання на ньому;

видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ мо­нопольних утворень;

видавати органам влади обов'язкові для виконання рішення про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів;

забороняти або дозволяти створення монопольних утворень;

вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання в разі порушення ними антимоно­польного законодавства;

накладати штрафи, застосовувати інші санкції у випадках, передба­чених законом;

приймати нормативно-правові акти відповідно до його компетенції;

здійснювати інші дії, передбачені законодавством про Антимоно­польний комітет України.

До апарату АМК України входять управління конкурентної політи­ки, правове управління, інформаційне, фінансове та ін. Особливе місце в апараті АМК та його територіальних відділень посідають відділи досліджень та розслідувань.

Посадові особи апарату Антимонопольного комітету України, згідно з законом, мають досить широкі права: проводити розслідування за за­явами суб'єктів господарювання, проводити дослідження ринків; про­водити перевірки суб'єктів господарювання; безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ та організацій під час проведення пе­ревірок та розслідувань за заявами і справами про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції

Проведення перевірок суб'єктів господарювання органами Антимоно­польного комітету України врегульоване Положенням про порядок про- ведення перевірок дотримання антимонопольного законодавства¹. Згідно з цим Положенням, Антимонопольний комітет та його територіальні відділення мають право проводити планові та виїзні позапланові перевірки.

Планові виїзні перевірки проводяться не частіше одного разу на рік, згідно з планом-графіком, що затверджується Головою Антимонополь­ного комітету чи його територіального відділення за погодженням з об'єктом перевірки. Планові виїзні перевірки проводяться лише в тому разі, коли об'єкту перевірки не пізніше, ніж за десять календарних днів до дня проведення вказаної перевірки, надіслано письмове повідомлен­ня із зазначенням дати її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не перед­бачена в планах роботи Антимонопольного комітету України чи його те­риторіального відділення і може проводитися в будь-який час без поперед­нього письмового повідомлення незалежно від кількості раніше проведе­них на цьому об'єкті перевірок за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1)    доручення Верховної Ради України, Президента України, Кабіне­ту Міністрів України;

2) безпосереднього виявлення службовцями Комітету, відділення ознаки порушення антимонопольного законодавства;

3) в разі коли надійшла заява, скарга фізичної чи юридичної особи про порушення антимонопольного законодавства об'єктом перевірки;

4) коли виявлена недостовірність даних, заявлених об'єктом пе­ревірки в документах, поданих на обов'язковий запит органу Антимо­нопольного комітету;

5)    коли об'єкт перевірки подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу Комітету під час
проведення планової чи позапланової виїзної перевірки дотримання антимонопольного законодавства;

6)    коли виникла потреба в перевірці відомостей, отриманих від осо­би, яка мала правові відносини з об'єктом перевірки, якщо він не надасть
пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий запит ор­гану Антимонопольного комітету протягом трьох робочих днів від дня
держання запиту щодо дотримання антимонопольного законодавства.

Розгляд справ про антиконкурентні правопорушення здійснюється ор­ганами Антимонопольного комітету України на підставі статей 35—49 Зако­ну України «Про захист економічної конкуренції», а також Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції².

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної кон­куренції;

зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, ор­гану адміністративно-господарського управління та контролю скасува­ти або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані ан-тиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядуван­ня, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

визнання суб'єкта господарювання таким, що посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

примусовий поділ суб'єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу;

блокування цінних паперів;

усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

скасування дозволу на узгоджені дії в разі вчинення дій, забороне­них згідно із ст. 19 цього Закону;

оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділен­ня стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним упов­новаженим, головою територіального відділення інформації, розголо­шення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

закриття провадження у справі.

Таким чином, компетенція Антимонопольного комітету України має комплексний характер, оскільки даний орган не лише виконує ор­ганізаційні та контрольні функції у сфері захисту конкуренції, а має право на здійснення репресивних функцій: за заявами суб'єктів господарюван­ня, державних органів, фізичних осіб та за власною ініціативою порушу­вати справи про антиконкурентні правопорушення, збирати інформацію та докази у справах та застосовувати штрафи, інші види відповідальності до порушників законодавства про захист економічної конкуренції.