§ 3. Корпоратизація і приватизація майна державних та комунальних підприємств

Серед додаткових ресурсів, що виникають в економіці внаслідок її ринкової трансформації, значну частину мають становити кошти від грошової приватизації державного майна.

З метою підготовки державного сектора до приватизації Президент України 15 червня 1993 року видав Указ «Про корпоратизацію підпри­ємств», яким встановлено, що корпоратизацією є перетворення держав­них підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває в державній власності, а також вироб­ничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений відповідно до чинного законодавства, у відкриті акціо­нерні товариства.

Дія цього указу не поширюється на підприємства, які не підлягають приватизації, а також природні монополії.

Засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі державної власності, є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Згідно з Положенням про порядок корпоратизації підприємств, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року (п.19), яким урегульований механізм проведення корпоратизації державних підприємств, корпоратизація вважається завершеною з мо­менту державної реєстрації акціонерного товариства, тобто з цього мо­менту товариство є суб'єктом права колективної форми власності.

Приватизація майна державних підприємств здійснюється з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України. Вона регламентується Господарським кодексом та законами Укра­їни — від 4 березня 1992 року «Про приватизацію майна державних підприємств» та від 6 березня цього ж року «Про приватизацію невели­ких державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції відповідно від 19 лютого 1997 року¹ та від 15 травня 1996 року²).

Приватизація державного та комунального майна, за цими закона­ми, — це відчуження майна, що перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних і юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва й залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, нале­жать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх ви­окремлення в самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виокремлюються; об'єкти незавершеного будівництва та за­консервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі в майні господарських товариств, колективних підприємств та об'єднань.

Приватизації не підлягають об'єкти (майнові комплекси підпри­ємств, їхніх структурних підрозділів), основним видом діяльності яких є виробництво товарів, робіт, послуг загальнодержавного значення. Перелік цих об'єктів затверджений Верховною Радою України в Законі від 7 липня 1999 року «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»¹.

Суб'єктами приватизації є державні органи приватизації, покупці (або їх представники), посередники.

До державних органів приватизації законодавство відносить Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представ­ництва в районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим. Ці органи в межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна в процесі приватизації; змінюють ор­ганізаційні форми підприємств, що перебувають у державній власності; продають державне майно в цьому процесі, включаючи майно ліквідо­ваних підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі, в майні господарських товариств, виступа­ють орендодавцем державного майна та мають інші повноваження, пе­редбачені законодавством з питань приватизації.

Продаж майна, що є в комунальній власності, здійснюють органи, створені відповідними місцевими радами.

Покупцями об'єктів приватизаціїможуть бути: громадяни України, іно­земні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України (крім юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків або їх майно перебуває в комунальній власності; органів державної влади та місцевого самоврядування).

При придбанні державного майна покупці можуть звернутися до посередницьких організацій. Ними є довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансові посередники, які створю­ються для зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в об'єкти приватизації, обслуговування обігу приватизаційних паперів, форму­вання їх ринку та подальшого його обслуговування.

Законодавством встановлені способи і порядок приватизації держав­ного майна. Основним з них є продаж об'єктів приватизації на конкурсній основі: на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуван­ням приватизаційних паперів; на конкурсній основі таких об'єктів, як цілісні майнові комплекси державних підприємств, що приватизуються. Крім того, приватизація може здійснюватися шляхом: викупу майна дер­жавного підприємства трудовим колективом або іншими покупцями; продажу частини державного майна кожному громадянину України.

Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств за­стосовуються до об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Особливості приватизації невеликих державних підприємств визна­чені в Законі України від 15 травня 1996 року «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» і, передусім у сфері першочергової приватизації, якій підлягають: переробна і місцева промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчуван­ня, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ре­монтне господарство.

Об'єктами малої приватизації^ цій сфері є: цілісні майнові комплек­си невеликих державних підприємств; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; структурні підрозділи підприємств (магазини, перукарні, майстерні, їдальні тощо), які можуть бути виокремлені в самостійні підприємства.

Не підлягають приватизації визначені в установленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно гро­мадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством.

Згідно із зазначеним законом не можуть бути об'єктами малої при­ватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які ста­новлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Закон України від 19 лютого 1997 року «Про внесення змін до За­кону України «Про приватизацію майна державних підприємств» ви­значає і порядок приватизації державного майна, зданого в оренду. Так, приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їхніх структурних підрозділів (крім невели­ких державних підприємств) здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств, заснованих органами приватизації та орендарями.