§ 3. Компетенція нотаріальних органів

Покладаючи на нотаріальні органи функцію вчинення нотаріальних дій, держава наділяє їх владними повноваженнями, тобто компетенцією.

Законодавство про нотаріат на відміну від ЦПК не містить норми, що закріплює загальні правила підвідомчості справ нотаріальним ор­ганам. У Законі прямо перелічуються нотаріальні дії, які в сукупності складають компетенцію нотаріальних органів.

Повноваження нотаріальних органів на вчинення нотаріальних дій регламентуються залежно від суб’єкта, уповноваженого на здійснення нотаріальних функцій.

Найбільш широке коло нотаріальних дій вчиняється державними нотаріусами, що працюють у державних нотаріальних конторах, та приватними нотаріусами. Відповідно до ст. 34 Закону нотаріуси вчи­няють такі нотаріальні дії:

1)    посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);

2)  вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

3)  видають свідоцтва про право на спадщину;

4)  видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

5)  видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

6)  видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно від­сутньою або місце перебування якої невідоме;

8)  видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;

10)  засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок із них;

11) засвідчують справжність підпису на документах;

12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

14)  посвідчують факт, що фізична особа є живою;

15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

16)  посвідчують час пред’явлення документів;

17)  передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

18)  приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

19)  вчиняють виконавчі написи;

20)  вчиняють протести векселів;

21)  вчиняють морські протести;

22)  приймають на зберігання документи.

Перелік нотаріальних дій, що вчиняються в державних нотаріаль­них конторах та приватними нотаріусами, не є вичерпним. Законодав­ством України на нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Відповідну компетенцію мають державні нотаріуси державних нотаріальних архівів, які видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, що зберігаються у справах цих архівів (ст. 35 Закону).

Посадові особи органів місцевого самоврядування можуть вчиня­ти такі нотаріальні дії:

1)  вживати заходів до охорони спадкового майна;

2)  посвідчувати заповіти (крім секретних);

3)  видавати дублікати посвідчених ними документів;

4)  засвідчувати вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

5)  засвідчувати справжність підпису на документах.

Однак указані особи не мають права оформляти документи, при­значені для дії за кордоном (ст. 37 Закону).

До компетенції консульських установ України належить вчинення широкого кола нотаріальних дій (ст. 38 Закону):

1)  посвідчення правочинів (договорів, заповітів, доручень та ін.), крім іпотечних договорів, правочинів щодо відчуження та застави жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

2)  вживання заходів до охорони спадкового майна;

3)  видача свідоцтва про право на спадщину;

4)  видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

5)  засвідчення вірності копій документів і виписок з них;

6)  засвідчення справжності підпису на документах;

7)  засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу;

8)  посвідчення факту, що фізична особою є живою;

9)   посвідчення факту знаходження фізичної особи у певному місці;

10)  посвідчення тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці;

11) посвідчення часу пред’явлення документів;

12)  приймання в депозит грошових сум і цінних паперів;

13)  вчинення виконавчих написів;

14)  приймання на зберігання документів;

15)  вчинення морських протестів.

Законодавство про нотаріат окремо визначає компетенцію низки посадових осіб щодо посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених. Згідно із ст. 40 Закону до нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:

заповіти осіб, які перебувають на лікуванні в лікарнях, госпіталях, інших стаціонарних закладах охорони здоров’я, а також осіб, які про­живають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черго­вими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів;

заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річ­кових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (началь­никами) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних за­кладів;

заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ;

заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, посвідчені на­чальниками слідчих ізоляторів.

До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються: довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з’ єднань, установ, військово-навчальних закладів, не немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сі­мей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (на­чальниками) цих частин, з’ єднань, установ або військово-навчальних закладів;

довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;

довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою орга­ну місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпоря­дження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та роз­порядження транспортними засобами.

Посадові особи, перелічені в цій статті, зобов’язані негайно пере­дати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за постійним місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов’язані передати по одному примір­нику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для подальшого направлення їх у державний нотаріальний архів за постійним місцем проживання за­повідача.

Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється до Київського державного нотаріального архіву.

Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов’язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, та залиши­ти у себе отриманий ним примірник заповіту з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. У разі встанов­лення невідповідності заповіту законові державний нотаріус держав­ного нотаріального архіву повідомляє про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

Порядок посвідчення заповітів та доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, затверджений постановою Кабінету Міні­стрів України від 15 червня 1994 р.

Отож, компетенція нотаріальних органів різноманітна. Утім нота­ріальні дії можна класифікувати за їх цілеспрямованістю і змістом. Виходячи з цього критерію, нотаріальні дії розподіляються на:

1) спря­мовані на посвідчення безспірного права;

2) спрямовані на посвідчен­ня безспірного факту;

3) спрямовані на надання виконавчої сили пла­тіжним зобов’язанням і борговим документам;

4) спрямовані на забез­печення зберігання спадкового майна та документів.