| Глава ХХ ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ - § 4. Відшкодування майнових збитків |
| Гражданское процессуальное право - Курс цивільного процесу (В.В. Комаров) |
|
Страница 4 из 4
§ 4. Відшкодування майнових збитків Відповідальність у вигляді відшкодування судових витрат, а також майнових збитків, заподіяних у зв’язку із забезпеченням доказів, несе особа, яка подала заяву про забезпечення доказів до пред’явлення позову у разі неподання позовної заяви у встановлений законом строк (ч. 4 ст. 133 ЦПК), а перед особою, щодо якої вжито заходів забезпечення позову — позивач за збитки, завдані їй у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду (ч. 1 ст. 155 ЦПК). Заявник зобов’ язаний відшкодувати держателю цінного папера на пред’ явника або векселя збитки, заподіяні йому забороною здійснювати будь-які операції з цінним папером на пред’явника або векселем, у разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги (ч. 1 ст. 268 ЦПК). Понесені стороною у справі витрати (ст. 79 ЦПК) мають розглядатися як збитки, а обов’язок з їх відшкодування — як майнова цивільна відповідальність. На підставі ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідач повинен нести судові витрати тому, що він не виконав цивільний обов’язок, порушив суб’єктивне матеріальне право позивача, який змушений був звернутися до суду за захистом і поніс судові витрати. У зв’язку з тим, що такі витрати позивач зазнав внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідач повинен відшкодувати їх позивачу. Такий підхід підтверджується й положенням ЦПК (ч. 1 ст. 89), відповідно до якого суд за заявою відповідача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову. Отже, відшкодування позивачу судових витрат відповідачем є за своєю природою цивільно-правовою відповідальністю і засобом, який забезпечує виконання суб’єктом цивільних правовідносин своїх обов’язків. Питання про компенсацію понесених стороною, на користь якої ухвалено рішення, документально підтверджених судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення (ст. 214 ЦПК). Позивач несе відповідальність з відшкодування відповідачу понесених останнім судових витрат у випадку відмови суду в задоволенні позову, за заявою відповідача у разі відмови позивача від позову, тобто у зв’язку з тим, що ним був пред’явлений безпідставний позов та за вимогою відповідача у випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду внаслідок необгрунтованих дій позивача (статті 88, 89 ЦПК). Така відповідальність позивача є також цивільно-правовою, а не процесуальною. [1] Штефан, М. Й. Санкції цивільного процесуального права [Текст] / М. Й. Штефан // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2003. - № 2-3. - С. 484. [2] Луспеник, Д. Допит сторін під присягою [Текст] / Д. Луспеник // Юрид. вісн. України. - 2006. - № 29. - С. 9. [3] Див.: Чечина, Н. А. Об уголовно-процессуальной и гражданско-процессуальной ответственности [Текст] / Н. А. Чечина, П. С. ^лькинд // Сов. государство и право. - 1973. - № 9. - С. 35-36. [4] Див.: Кожевников, С. Н. Государственное принуждение: особенности и содержание [Текст] / С. Н. Кожевников // Сов. государство и право. - 1978. - № 5. - С. 52-53. [5] Див.: Комаров, В. В. Метод правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / В. В. Комаров. - Х., 1980. - С. 9.
Питання для самоконтролю
|