§ 5. Судовий розпорядник

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до штату апарату судів входять судові розпорядники. Стаття 153 цього ж Закону зазначає, що судові розпорядники забезпечують до­держання особами, що знаходяться в суді, встановлених правил, ви­конання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні. Судо­ві розпорядники керуються у своїй діяльності цим Законом, вимогами процесуального закону, відповідними правилами та інструкціями, роз­порядженнями голови суду та судді.

На виконання зазначених положень закону ЦПК України вперше до інших учасників судового процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, відносить судового розпорядника, у повноваженнях якого визначальним є обов’язок забезпечувати організацію судового засідан­ня, тобто сприяти суду у здійсненні правосуддя з цивільних справ (ст. 49). Таким чином, судовий розпорядник є суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин і тому наділений у процесі певними правами й обов’язками.

Права та обов’язки судового розпорядника, поряд із наведеними у ЦПК, визначаються також Тимчасовим положенням про службу су­дових розпорядників та організацію її діяльності, затвердженим на­казом Державної судової адміністрації України від 21.04.2004 р. № 51/04^[5]. Крім того, діє Інструкція про порядок забезпечення старши­ми судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведен­ня судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами, за­тверджена наказом Державної судової адміністрації України від18.10.2004  р. № 182/04.

Зазначені документи регулюють організацію діяльності служби судових розпорядників у судах загальної юрисдикції, умови та порядок виконання старшими судовими розпорядниками їхніх обов’язків та повноважень.

Для виконання своїх професійних обов’язків судовий розпоряд­ник:

-   забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників процесу;

-   з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість присутніх у залі судо­вого засідання;

-   оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім вста­ти;

-   слідкує за додержанням присутніми порядку у залі судового за­сідання;

-   виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;

-   під час судового засідання приймає від учасників цивільного процесу та передає суду документи та інші матеріали. Зазначене є й обов’язком осіб, які беруть участь у справі, а саме передавати доку­менти на інші матеріали через судового розпорядника (ч. 4 ст. 162

Цпк);

-   запрошує до залу судового засідання свідків та виконує вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;

-   виконує інші доручення головуючого, пов’язані із створенням умов, необхідних для ведення справи.

Наприклад, практикується, що судовий розпорядник разом із від­ділом охорони готує зали судових засідань, бере участь у забезпеченні фіксування судового процесу технічними засобами, забезпечує графік виклику свідків, сприяє в забезпеченні їх явки, займається розміщенням допитаних і недопитаних свідків у відповідних приміщеннях, забез­печує ознайомлення з протоколом судового засідання осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності судовий розпорядник може брати участь у судовому засіданні як секретар судового засідання, заміщати інших працівників суду тощо.

Вимоги судового розпорядника, пов’язані з виконанням обов’язків, передбачених безпосередньо ЦПК, є обов’язковими для учасників процесу.

На нашу думку, невиконання учасниками процесу розпоряджень судового розпорядника, які виходять від головуючого у справі, можуть привести до застосування заходів процесуального примусу (глава 9 розд. І ЦПК).

У структурі апаратів судів утворюються підрозділи — служба су­дових розпорядників, які підпорядковані головам відповідних судів. До складу підрозділів служби входять за посадами судові розпорядни­ки та старші судові розпорядники. На посаду судового розпорядника призначається особа, яка має повну або базову вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, без вимог до стажу роботи. На посаду старшого судового розпорядника признача­ється особа, яка має повну вищу юридичну освіту за освітньо-квалі­фікаційним рівнем спеціаліста або магістра та стаж роботи за фахом у державній службі не менше двох років.

Судові розпорядники забезпечуються спеціальним форменим одя­гом, зразки якого затверджуються Головою ДСА України за погоджен­ням із Радою суддів України.

Судові розпорядники не можуть бути залученими до виконання функцій, не передбачених посадовими інструкціями та Тимчасовим положенням.

Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника розглядають­ся судом у тому самому процесі^[6]. Про це також зазначено в ч. 5 ст. 160 ЦПК, де вказується, що, розглянувши скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов’язків, головуючий постановляє ухвалу. Зазначена ухвала оскар­женню не підлягає, оскільки не перешкоджає рухові процесу, однак заперечення на цю ухвалу можуть бути включені до апеляційної скар­ги на рішення суду.

Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від12   липня 2005 р. № 79 затверджено Норми комплектування судів за­гальної юрисдикції посадами старших судових розпорядників та су­дових розпорядників.

Оптимальним критерієм комплектування місцевих загальних та спеціалізованих судів посадами судових розпорядників є співвідно­шення однієї посади розпорядника до двох посад суддів та одна по­сада старшого розпорядника в апараті суду.

Апеляційні суди комплектуються посадами судових розпорядників у співвідношенні одна посада судового розпорядника до трьох посад суддів та одна посада старшого судового розпорядника в апараті суду.