§ 3. Помічник судді, консультант суду

Відповідно до ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату (завідувач секретаріату).

До штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники.

Правовий статус службовців, які працюють в апараті суду, визна­чається законом про державну службу.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» регулю­вання правового становища державних службовців, що працюють в апа­раті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного кон­тролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється від­повідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Статтями 10 і 11 цього Закону передбачені основні обов’язки та права державних службовців.

Спеціального закону щодо правового статусу державних службов­ців апарату судів немає. Однак розпорядженням Кабінету Міністрів України № 88-р від 24.02.2003 р. «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців» посади помічників суддів та консультантів суду віднесені до певних категорій посад державних службовців за­лежно від рівня суду (першої, апеляційної чи касаційної інстанцій).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу» право на державну службу (а значить і на посаду помічника судді чи консуль­танта суду) мають громадяни України незалежно від походження, со­ціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів.

Цивільний процесуальний кодекс України до учасників цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, відніс судового розпо­рядника (статті 47, 49). Таким чином, лише ці службовці, які працюють в апараті суду відповідно до ст. 130 Закону України «Про судоустрій України», завдяки процесуальному закону набули статусу суб’єктів цивільно-процесуальних відносин, які, звичайно, юридичної заінте­ресованості в результаті вирішення справи не мають і є особами, що сприяють здійсненню правосуддя.

Натомість статус помічника судді та консультанта суду цивільним процесуальним законом чи їх правове становище якимось іншим за­коном не врегульовані, що є не зовсім виправданим, адже їх роль та значення для судової системи і для належного відправлення право­суддя неабиякі. Звичайно, що центральною постаттю в судовій систе­мі є професійний суддя, оскільки саме судді є носіями судової влади в Україні. Однак важливе значення має й особливої уваги потребує питання підготовки суддівських кадрів, оскільки досі професія судді не розглядалась як така, що потребує якогось спеціального фаху. Вра­ховуючи, що Конституція України передбачає право громадян на звер­нення за судовим захистом буквально з усіх питань, з поставленими завданнями можуть справитися лише кадри, які мають належний рівень професійної підготовки.

Робота в апараті суду на посадах помічника судді чи консультанта суду повинна, на наш погляд, давати претенденту на посаду судді де­які переваги з огляду на стаж та досвід роботи в системі судів, тобто в галузі права, — саме цього вимагає конституційна вимога до канди­датів на посаду судді про роботу в галузі права. Також не зовсім чітко виписаними в Законі України «Про державну службу» є положення про проходження служби, просування по ній, тобто службова кар’єра державного службовця, а відсутність спеціального закону про правове становище апарату суду, особливо таких посад, як помічник судді та консультант суду, звичайно, негативно впливає на їх можливість мати якісь переваги при доборі кандидатів на посаду судді.

Зазначені положення про необхідність надати помічнику судді та консультанту суду деяких переваг при доборі на посаду судді випливає з тих функціональних обов’язків, які вони виконують у судових орга­нах. Крім того, слід зазначити, що процесуальних обов’ язків, якими, наприклад, наділені судовий розпорядник чи секретар судового засі­дання, вони не мають, тому їх обов’ язки напрацьовуються практикою, головами судів затверджуються їх посадові інструкції.

Помічник судді, консультант суду зобов’язані знати Конституцію України, законодавство, яке регулює діяльність судових органів, акти законодавства, що стосуються державної служби, державну мову, пра­вила ділового етикету, принципи роботи з офісною технікою, комп ’ютером та відповідні програмні засоби тощо. Деякі з функціо­нальних обов’язків помічника судді та консультанта суду можуть збі­гатися, оскільки кожний із них повинен чітко знати специфіку роботи суду і їх обов’язки, зазвичай, важко розділити, що також є наслідком відсутності визначених законом їх повноважень.

Помічник судді та консультант суду несуть відповідальність за не­належне виконання своїх службових обов’язків, перевищення повно­важень, порушення норм етики державного службовця, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

А. Помічник судді.

На помічника судді покладається відповідальна і важлива функція забезпечення провадження у справах, що знаходяться у провадженні суду, яка включає в себе:

-    підготовку до розгляду справ, що надійшли у провадження

суду;

-   своєчасний порядок судових процесів;

-    виконання всіх необхідних процесуальних норм і їх своєчас­ність;

-    запровадження додаткових заходів для забезпечення явки всіх учасників процесу, наявності залів судового засідання тощо.

Так, помічник судді: 1) здійснює контроль щодо підготовки судових засідань, які проводяться під головуванням судді, збору необхідних матеріалів, перевіряє, чи всі учасники судового розгляду повідомлені про час та місце судового засідання; 2) допомагає судді у вивченні справи і підготовки її до розгляду в судовому засіданні; 3) за доручен­ням судді здійснює підбір законів, інших нормативно-правових актів та матеріалів судової практики; 4) допомагає судді готувати проекти судових рішень по конкретних справах; 5) контролює своєчасне ви­конання окремої ухвали суду; 6) вносить відповідні зміни до кодексів і постанов Пленуму Верховного Суду України, тобто підтримує в кон­трольному стані нормативну базу; 7) за дорученням судді готує листи та документи, витребовує необхідні матеріали, а також здійснює конт­роль за виконанням його доручень.

Крім зазначеного, помічник судді повинен займатися аналітичною роботою, вести облік статистичних даних роботи суду, проводити експрес-аналіз із різних правових проблем і проблем організаційного забезпечення судової діяльності, проводити навчання з апаратом суду.

Оскільки згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» до обов’ язків судів апеляційної та касаційної інстанцій входить надан­ня методичної допомоги місцевим судам з метою забезпечення пра­вильного застосування ними законодавства та заслуховування інфор­мації голів місцевих судів щодо організації діяльності цих судів, по­мічник судді апеляційної та касаційної інстанцій бере участь у проведенні службових перевірок, колективних та тематичних перевірках організації роботи місцевих або апеляційних судів.

Помічник судді має і деякі функції контролю. Так, він контролює: роботу секретарів судових засідань, секретарів суду зі своєчасного і якісного забезпечення процесу розгляду справи і матеріалів, надаючи при цьому методичну і практичну допомогу в реалізації цих функцій; виконання судових рішень; передачу справ в архів і архівне діловод­ство; рух і строки розгляду справ судом, судові рішення якого скасо­вані судами вищестоящих інстанцій тощо.

Б. Консультант суду.

У суді можуть запроваджуватися посади консультантів за різним функціональним спрямуванням. Так, консультант суду може відпо­відати за прийом громадян у суді з певних питань, за роботу із за­конодавчою базою. У суді апеляційної та касаційної інстанцій до функціональних обов’язків консультанта можуть, наприклад, входи­ти робота з районними чи апеляційними судами або щодо забезпе­чення діяльності судових палат (кримінальної, цивільної чи адміні­стративної) тощо.

Залежно від функціональних обов’ язків консультант суду зобов’язаний: розглядати скарги на несудові рішення та з інших питань, які потребують необхідності дати роз’яснення; безпосередньо вивчати скарги і заяви, що стосуються діяльності суду, тяганини та інших питань при розгляді справ, та готувати пропозиції щодо їх вирішення; надавати необхідну інформацію про хід розгляду скарг, заяв і здійснювати кон­троль за терміном розгляду звернень та своєчасним наданням відповіді; виконувати роботу з підготовки та складання статистичного звіту про роботу суду, судових палат; аналізувати й узагальнювати роботу по роз­гляду скарг і заяв; накопичувати відповідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, пов’язаної з діяльністю суду; брати участь у роботі з підвищення кваліфікації працівників апарату суду; підготовлювати та надавати суддям інформаційні повідомлення та рекомендації, що на­дійшли та стосуються організаційної роботи суду.

Консультант по роботі із законодавчою базою також зобов’язаний: вести систематичні картотеки нормативних актів, судової практики та журнальних статей з правової тематики; підтримувати нормативні акти в контрольному стані; своєчасно інформувати працівників суду, суддів про нове законодавство, брати участь в організації та проведенні занять з його вивчення; організовувати проведення навчально-методичних заходів з питань систематизації законодавства; давати роз’ яснення щодо чинного законодавства, добирати нормативні акти з окремих питань, які виникають у діяльності працівників суду, надавати іншу консультативну допомогу в практиці застосування законодавства тощо.

Консультант суду апеляційної чи касаційної інстанцій, крім вище­зазначеного, бере участь у колективних та тематичних перевірках робо­ти місцевих чи апеляційних судів, суддів, у проведенні службових пере­вірок, у перевірках з вивчення якості роботи суддів у процесі підготовки до безстрокового обрання та проводить іншу роботу з районними або апеляційними судами, у тому числі вивчає, готує пропозиції щодо над­ходження заяв і скарг на роботу місцевих, апеляційних судів.