Розділ 11. Правовий режим державного кредиту та державного боргу - § 2. Державний борг: поняття та види
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 
Финансовое право - Фінансове право (за ред. М.П. Кучерявенка)

 

§ 2. Державний борг: поняття та види


Державна позика прямо пов’язана з такою фінансово-правовою ка­тегорією, як державний борг. Державний борг зростає в різних країнах різними темпами. Однак перевищення державного боргу над валовим національним продуктом більше ніж у 2,5 разу вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкості грошового обігу.

У теорії фінансового права під державним боргом (чи заборгова­ністю) розуміється вся сума випущених, але не погашених державних позик з нарахованими відсотками, що повинні бути по них виплачені до визначеної дати чи за визначений термін[5].

Н. І. Хімічева робить акцент на матеріальному змісті державного боргу, зазначаючи, що це загальна сума заборгованості держави з не­погашеними борговими зобов’язаннями і невиплачених по них відсо­тках. При цьому державний борг як матеріальна категорія поділяється на капітальний (зазначений вище), та поточний, тобто державний борг являє собою суму витрат держави за всіма борговими зобов’язаннями, термін погашення яких вже настав[6].

Законодавче визначення державного боргу закріплено в ст. 2 Бюджет­ного кодексу України. У зв’язку з цим можна виділити і правовий аспект змісту державного боргу. Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — це загальна сума заборгова­ності держави (Автономної республіки Крим чи місцевого самоврядуван­ня), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (Автономної республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті виданих гарантій за по­зиками або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або до­говору. З даного визначення державного боргу зрозуміло, що йдеться і про внутрішній, і про зовнішній державний борг.

Законодавче визначення стосується тільки внутрішнього держав­ного боргу, яке закріплено в ст. 1 Закону України від 16 вересня 1992 р. «Про державний внутрішній борг України», де він визначається як термінові боргові зобов’язання Уряду України в грошовій формі. Даний нормативний акт визначає відносини з внутрішнього державного бор­гу. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що пере­буває в загальнодержавній власності. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років і заборгованості, що знову виникає по боргових зобов’язаннях Уряду України. До бор­гових зобов’язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання в грошовій формі, гарантовані Урядом, а також отримані ним позики. До складу боргових зобов’язань Уряду України включається також частина боргових зобов’язань Уряду колишнього СРСР, прийнятих на себе Україною.

Залежно від терміну дії розрізняють короткостроковий (до одного року), середньостроковий (від одного до п’яти років) і довгостроковий (п’ять і більш років) державний борг. Найбільш важкими є короткостро­кові борги. По них доводиться протягом короткого часу виплачувати осно­вну суму з відсотками. таку заборгованість можна пролонгувати (продо­вжити), але це пов’язано з виплатою відсотків. Державні органи намагають­ся консолідувати короткострокову і середньострокову заборгованість, тобто перетворити її на довгострокові борги, відклавши на тривалий термін ви­плату основної суми й обмежуючись щорічною виплатою відсотків.

Залежно від територіальності державний борг поділяється на вну­трішній і зовнішній. Зовнішній державний борг — це борг іноземним державам, організаціям і особам. цей вид боргу є для країни найбіль­шим тягарем, оскільки для його погашення держава має віддавати будь-які коштовні товари, робити певні послуги. Можливі ситуації, коли кредитор ставить певні умови, після виконання яких і надається позика. Якщо платежі по ній становлять значну частину надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни, наприклад 20-30 %, то залучати нові зарубіжні позики стає важко. їх надають неохоче і під більш високі відсотки, вимагаючи застав чи особливих порук. У деяких малорозвинутих і середньорозвинутих країнах щорічні зобов’язання виплат по позиках перевищують усі надходження від зовнішньоеконо­мічної діяльності. У сфері зовнішнього державного боргу діє ряд нормативних актів, що і визначають відносини з такого боргу між Україною та іншими державами. це Віденська конвенція про право- наступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів, Положення про порядок проведення операцій змен­шення зовнішніх державних боргових зобов’язань з використанням казначейських векселів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 16 листопада 1999 р., постанова Кабінету Міністрів Украї­ни від 5 травня 1997 р. «Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу» тощо.

Внутрішній державний борг — це борг своєму населенню (юри­дичним і фізичним особам). такий борг приводить насамперед до перерозподілу доходів країни, сприяє виникненню певних змін в еко­номічному житті.

У сучасних умовах внутрішній державний борг створюється не тільки як фінансовий, але і як політичний інструмент, за допомогою якого уряд створює суспільне коло, матеріальні інтереси якого націле­ні на зміцнення держави. Міцні демократичні держави, як правило, мають розвинений внутрішній державний борг, який уряд не може погасити в найближчі строки. Таке завдання і не ставиться. На даному етапі внутрішній державний борг є постійно діючим фінансовим ін­струментом. Це відбувається шляхом підтримки балансу між надхо­дженням і відтоком внесків. Це загальний принцип організації ощадної справи. Якщо держава бачить, що вилучають більше, ніж вносять, то вона збільшує відсоток по вкладах і її надходження ззовні збільшують­ся. І навпаки, якщо більше вносять, а держава не хоче збільшувати державний борг, вона зменшує відсоток. У сфері відносин держави по внутрішньому державному боргу діє Бюджетний кодекс України, Закон України «Про державний внутрішній борг України».

Конкретний розмір внутрішнього і зовнішнього державного боргу щорічно обнародується в Законі України про Державний бюджет на поточний рік.

Залежно від сукупності боргових зобов’язань державний борг класифікують на капітальний і поточний. Капітальний містить у собі всю сукупність боргових зобов’язань держави на певну дату. Поточний державний борг складається з платежів по зобов’язаннях, що пози­чальник зобов’язаний погасити в звітному періоді.

Залежно від суб’єкта розрізняють державний і муніципальний борг. Визначення державного боргу було вже розглянуте. Муніципальний внутрішній борг являє собою загальну суму заборгованості муніци­пального утворення по непогашених боргових зобов’язаннях і не ви­плачених по них відсотках.