§ 2. Поняття і види державних і муніципальних витрат

Формування державних (муніципальних) доходів і використання їх для забезпечення державних (місцевих) потреб є тісно взаємозалеж­ними процесами, а відповідно державні (муніципальні) доходи і дер­жавні (місцеві) витрати — взаємозалежними категоріями. Обсяг витрат перебуває в прямій залежності від обсягу доходів. При їх невідповід­ності неминуче настають негативні наслідки (бюджетний дефіцит, інфляція, уведення додаткових податкових важелів, фінансова криза). Тому при плануванні витрат органи держави і місцевого самовряду­вання в обов’язковому порядку передбачають можливості їх покриття за рахунок передбачуваних доходів.

Державні витрати є однією зі сторін фінансової діяльності держа­ви. Як і мобілізація державних доходів, цей процес здійснюється без­перебійно, безупинно.

Державні витрати — це планова діяльність органів держави і місцевого самоврядування з цільового використання публічних коштів.

У складі державних витрат виділяють витрати бюджетів. Це ви­кликано як значенням стрункої бюджетної системи в житті держави, її роллю і місцем у системі централізованих фондів, так і абсолютними величинами акумульованих бюджетами коштів. Цілком природно, що у зв’язку з цим значною є роль бюджетного права в регулюванні питань державних і місцевих витрат.

Можна виділити такі підходи до класифікації державних і муніци­пальних витрат:

а) залежно від форм власності:

-   державні;

-   муніципальні;

б) за характером участі в суспільному виробництві:

-   основні кошти;

-   оборотні кошти;

-   резерви;

в) за джерелом одержання і використання:

-   централізовані (фінансуються з державного і місцевого бюджетів і державних позабюджетних цільових фондів);

-   децентралізовані (фінансуються державними або муніципальни­ми підприємствами за рахунок власних коштів, залишених у їх розпо­рядженні);

г) за цільовим призначенням:

-   на заробітну плату;

-   на господарські витрати;

-   на поточний ремонт тощо;

д) за роллю в суспільному виробництві:

-   на розвиток матеріального виробництва;

-   на нематеріальну сферу.

Особливий інтерес становить класифікація за функціональною ознакою. У даному випадку кошти спрямовуються відповідно до функ­цій діяльності держави. Так, можна виділити такі основні напрямки витрат на:

-    економіку держави (з вичленовуванням окремих її галузей: бу­дівництво, промисловість, зв’язок і т. д.);

-   національну оборону;

-   соціально-культурну сферу;

-   науку й освіту;

-   державне управління і місцеве самоврядування;

-   правоохоронну систему;

-   судову систему;

-   охорону здоров’я;

-    попередження і ліквідацію надзвичайних ситуацій, наслідків стихійних лих;

-   обслуговування державного боргу;

-   міжнародну діяльність тощо.

Державні і муніципальні витрати здійснюються шляхом фінансу­вання, яке можна визначити як безоплатне і безповоротне виділення коштів з державних або муніципальних фінансових фондів на здій­снення публічних потреб.

Фінансування поширюється головним чином на державні об’єкти. У той же час порядок фінансування має свої особливості залежно, на­приклад, від цільового призначення коштів, суб’єктів, що їх одержують, або джерел фінансування. Слід також зазначити, що фінансування є діяльністю, яка має плановий характер, у зв’язку з чим можна виді­лити фінансування:

а) короткострокове;

б) середньострокове;

в) довгострокове;

д) річне.

Суспільні відносини у сфері державних і місцевих витрат найде- тальнішим чином регулюються правовими нормами. Дані фінансово- правові норми, що регламентують державні і муніципальні витрати, згруповані у відповідні фінансово-правові інститути і у свою чергу утворюють такий розділ Особливої частини фінансового права, як «Правове регулювання державних і муніципальних витрат».

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність державних доходів.
2. Як співвідносяться поняття «державні доходи» і «доходи Державного бюджету»?
3. Дайте визначення поняття державних витрат.
4. Укажіть, які існують види державних і муніципальних витрат.