Печать
PDF

Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу

Posted in Экологическое право - Екологічне право України (Гетьман, Шульга)

Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу


 

І. Правове регулювання використання та охорони рослинного світу

 


§ 1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання 

§ 2. Правове забезпечення використання рослинного світу  

§ 3. Правова охорона рослинного світу    

§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ


 

§ 1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання


Одним з основних складників навколишнього природного сере­довища є рослинний світ, фундаментальне значення якого для най­важливіших біосферних процесів важко переоцінити. Він є одним з найважливіших природних чинників подальшого розвитку суспіль­ства. Масштаби впливу (як правило, негативного) сучасного суспіль­ного виробництва на рослинний світ невпинно зростають. Частина території України перебуває у важкому екологічному стані, що у свою чергу потребує правового регулювання використання, охорони й від­творення рослинного світу.

Останнім часом намітилася тенденція до оновлення екологічного законодавства і прийняття нормативних актів, аналогів яких вітчизня­не законодавство не знало. Прикладом може бути Закон України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року[1], за яким використання й охо­рона природних об’єктів, до яких належить і рослинний світ, регла­ментуються екологічними нормативними актами.

Рослинному світу, як природному об’єкту, притаманна низка осо­бливостей, як-от:

а) можливість його відновлення;

б) пов’язаність у силу його природних якостей безпосередньо із землею, водою, інши­ми об’єктами рослинного світу;

в) віднесення (як і об’єктів тваринно­го світу) до об’ єктів живої природи;

г) виконання ним екологічної, економічної, культурно-оздоровчої та інших функцій.

За сучасних умов на перший план виходить саме екологічна роль рослинного світу, він є компонентом екологічної системи, поєднує земельні й водні ресурси, виконує екологічні функції: кліматорегулюючу, захисту середовища, ґрунтозахисну, водоохоронну, санітарно- оздоровчу, а також є джерелом поповнення атмосфери киснем, се­редовищем життєдіяльності тварин, фільтрує відходи виробництва й очищує повітря. Економічні функції рослинного світу полягають у тому, що він традиційно є джерелом деревини (щодо лісів) та іншої рослинної продукції, яка задовольняє потреби населення й госпо­дарства.

Рослинний світ у житті людей має також культурно-естетичне, науково-пізнавальне й рекреаційне значення. Приміром, декоративна рослинність справляє естетичний вплив на стан довкілля й людини.

Наявність у рослинному світі властивих йому природних характе­ристик у кінцевому підсумку обумовлює відбиття у правових приписах специфічності поведінки суб’єктів, особливо з питань власності, від­творення й охорони цього природного об’єкта.

У названому Законі вперше в екологічному законодавстві вжива­ється термін «рослинний світ», який указує на самостійність природ­ного об’ єкта, і зазначається, що саме цим правовим актом регулюють­ся відносини у сфері охорони, використання й відтворення дикорослих та інших рослин несільськогосподарського призначення — судинних, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань та їх місцезростань, тобто флористичних відносин. Що ж стосується відносин у сфері охорони, використання й відтворення рослин і багато­річних насаджень сільськогосподарського призначення, то вони впо­рядковуються відповідним законодавством України.

Для чіткого окреслення царини застосування законодавства про рослинний світ (флористичного законодавства) слід мати на увазі без­посередній зв’язок певного природного об’єкта з навколишнім при­родним середовищем. Адже вилучення частини такого об’ єкта при­зводить до того, що певні відносини, що виникають щодо нього, пере­ходять уже в цивільно-правову сферу регламентації, оскільки цей об’єкт у такому випадку набуває специфічних ознак і властивостей товарно-матеріальної цінності. Таким чином, об’єкти рослинного сві­ту безпосередньо пов’язані з навколишнім природним середовищем, становлять собою об’єкт правового регламентування законодавства про рослинний світ.

Закон України «Про рослинний світ» у ст. 3 наводить дефініцію рослинного світу як сукупності усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.

Розглянувши зміст трактування категорії «рослинний світ», може­мо дійти висновку, що воно, на жаль, має суто природничий і аж ніяк не правовий характер, оскільки в ньому бракує належних юридичних ознак розглядуваного природного об’єкта.

Що ж стосується поняття «рослинний світ», то деякі правознавці вже приділяли певну увагу дослідженню питання про його юридичне тлумачення. Уперше його формулювання було запропоновано А. Б. Іскоян, пізніше до неї приєдналися й деякі інші вчені.

Дослідивши існуючі доробки науковців по даній проблемі і проана­лізувавши відповідне чинне законодавство, пропонуємо визначення цієї правової категорії. Рослинний світ — це об’єкт права власності, суверенних прав, що становить собою сукупність видів диких рослин, а також грибів та утворених ними угруповань, які зростають у стані природної свободи на території України, у межах внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони України, щодо якого встановлено відпо­відний правовий режим, який забезпечує його належне використання, охорону й відтворення.

Об’єкти рослинного світу — це дикорослі та інші несільськогос- подарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку й утворені ними природні угруповання.

Залежно від місцезростання цих об’єктів і віднесення їх до певної категорії вони поділяються на такі, що мають:

1)  загальнодержавне значення.

Це об’єкти, що знаходяться в ме­жах:

а) внутрішніх морських вод, територіального моря й виключної (морської) економічної зони України;

б) поверхневих вод — озер, водосховищ, річок, каналів, розташованих і використовуваних на території більш ніж однієї області, а також їх різних приток;

в) при­родних і біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних парків, парків — пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; а також

г) рідкісні й такі, що перебу­вають під загрозою зникнення, що занесені до Зеленої книги України, тощо;

2)  місцеве значення. Це всі інші об’єкти рослинного світу, не відне­сені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.