§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання надр

Відповідно до ст. 65 КУпН порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами, порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр; вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин; наднормативних втрат і погіршення якості корисних копалин при їх видобуванні; по­шкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації; порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин; невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, май­на і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами; знищенні або пошкоджен­ні геологічних об’єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережених режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків; незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копа­лин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і роз­робці родовищ; невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, у стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

Законодавчими актами України може бути встановлено відпові­дальність й за інші порушення законодавства про надра.

Самовільне користування надрами та забудова площ залягання корисних копалин з порушенням установленого порядку припиняєть­ся без відшкодування понесених втрат.

Дисциплінарна відповідальність полягає в обов’язку працівника відповідати перед роботодавцем за дисциплінарний проступок і за­знавати дисциплінарних санкцій, передбачених законодавством про працю.

Деякі види дисциплінарних правопорушень в екологічній сфері визначені в ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього при­родного середовища». До них можливо віднести порушення екологіч­них вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації гірничих підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин; переви­щенні лімітів та порушенні інших вимог використання надр; невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на надра та навколишнє природне сере­довище та ін.

Можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності пе­редбачена Положенням про дисципліну працівників гірничих підпри­ємств. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1)   догана;

2)   звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплі­нарні стягнення. (ст. 147 КзпП).

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за ста­тутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисциплі­ну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також вищестоящи­ми органами (ст. 147¹ КзпП).

Види екологічних правопорушень, за які передбачена адміністра­тивна відповідальність, в основному містяться в ст. 57 КУпАП (пору­шення вимог щодо охорони надр).

Види кримінальної відповідальності за правопорушення перед­бачені восьмим розділом Кримінального кодексу України. Крім того екологічні злочини містяться і в інших розділах КК України напри­клад: Самовільне заняття земельної ділянки та самовільне будівни­цтво (ст. 197¹), Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274) та ін.

Цивільно-правова відповідальність за правопорушення полягає в обов’язку винної особи відшкодувати матеріальну та/або моральну шкоду, що була спричинена порушенням екологічного законодавства.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення екологічного законодавства, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруд­нення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров’я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призна­ченням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небез­пеки, зобов’ язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юри­дичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок сти­хійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Загальні засади відшкодування шкоди визначені цивільним зако­нодавством (гл. 82 ЦКУ).

^[1] Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за використання надр при видобуванні корисних копалин : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 люто­го 1994 року // ЗП України. - 1994. - № 6. - Ст. 143.

^[2] Про затвердження переліку матеріалів, продуктів та послуг, що не можуть бути використані як плата за користування надрами : Постанова Кабінету Міністрів Украї­ни від 12 грудня 1994 року // ЗП України. - 1995. - № 2. - Ст. 41.

^[3] Про затвердження Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2000 року № 19 // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 10.

^[4] ЗП України. - 1995. - № 8. - Ст. 220.

^[5] Там само. - № 4. - Ст. 102.

^[6] Положення про порядок установлення квот на видобуток окремих видів корисних копалин : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року // ЗП Украї­ни. - 1995. - № 3. - Ст. 54.

Контрольні питання

1. Поняття та загальна характеристика права користування надрами.
2. Суб’єкти та об’єкти права надрокористування.
3. Особливості виникнення права користування надрами.
4. Підстави припинення права користування надрами.
5. У чому полягають особливості користування надрами для їх геологічного вивчення?
6. У чому особливості користування надрами для видобування корисних копалин?
7. Які особливості правового регулювання використання надр виключної (морської) економічної зони та континентально­го шельфу України?
8. Особливості юридичної відповідальності за порушення за­конодавства про надра.