Розділ Х. Правова охорона, використання й відтворення вод
Розділ Х. Правова охорона, використання й відтворення вод
§ 1. Води як об’єкт правової охорони, використання й відтворення
§ 2. Правове регулювання у сфері охорони вод
§ 3. Правове регулювання використання вод
§ 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства
§ 1. Води як об’єкт правової охорони, використання й відтворення
Одним з видів природних об’єктів є води. Вода входить до складу всіх елементів біосфери, вона присутня не лише у водних об’єктах (водоймах, річках тощо), а й у повітрі, ґрунті, живих істотах і є найважливішим екологічним чинником у житті наземних організмів, основною частиною протоплазми клітин, тканин, рослинних і тваринних соків. Води становлять середовище перебування представників рослинного і тваринного світу. З давніх-давен наявність водних ресурсів була вирішальним фактором при визначенні місць розселення людей.
Загальновідомо, що води виконують екологічну, економічну й культурно-оздоровчу функції. Екологічна виражається в забезпеченні природних умов життя на землі; економічна — в тому, що вони є досить важливим енергетичним і транспортним ресурсом, невід’ємною частиною промислового й сільськогосподарського виробництва; культурно-оздоровча виявляється у використанні їх для відпочинку, водного транспорту, туризму, спортивно-любительського рибальства, санітарно-курортного лікування, організації заказників і заповідників.
Необхідність правового регулювання охорони, використання й відтворення вод викликана низкою чинників:
1) установленим екологічним станом природного об’єкта. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року схвалено Концепцію національної екологічної політики України на період до 2020 року. Серед проблем, на розв’язання яких спрямовано цей правовий документ, можна назвати:
а) втрату значною частиною водних об’ єктів своєї природної чистоти й порушення їх здатності до самоочищення;
б) перевищення обсягу природного стоку вод у результаті забруднення водних об’єктів сполуками важких металів, азотом, сульфатами, нафтопродуктами й фенолами;
в) скидання в річки в низці областей забруднених вод;
2) зростаючими масштабами споживання: витрати свіжої води на одиницю випущеної продукції в Україні перевищують аналогічні показники порівняно з Францією — у 2,5 разу, Німеччиною й Великобританією — у 4,3 разу;
3) урахуванням таких якостей цього природного об’єкта, як обмеженість і вразливість.
Правова охорона й використання вод в Україні забезпечується Конституцією України (1996 р.), Водним кодексом України (1995 р.) (далі ВК України), Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), «Про питну воду та питне водопостачання» (2002 р.), «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства» (2002 р.) тощо, розпорядженнями й указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та ін.
Завданням водного законодавства є регламентація правових відносин з метою забезпечення збереження й науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення й галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорона вод від забруднення, засмічення й вичерпання, запобігання шкідливим їх діям і ліквідація наслідків, поліпшення стану водних об’єктів, а також охорона прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Усі води — поверхневі, підземні, морські — входять до складу природних ланок водного круговороту.
На території України всі водні об’ єкти становлять її водний фонд, до якого належать:
а) поверхневі води,
б) підземні води і джерела,
в) внутрішні морські води,
г) територіальне море.
ВК України закріплює особливе правове становище цих природних об’ єктів на території держави як національне надбання всього народу.
Це їх особливе правове становище спирається на поєднання специфічних характеристик вод як
а) частини навколишнього природного середовища, екосистеми,
б) природного об’єкта,
в) об’єкта права власності (причому ВК України закріплює, що вони становлять виключну власність народу України і можуть надаватися лише в користування) і
г) об’єкта нерухомості, на чому наголошують відповідні положення Цивільного кодексу України.