§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання земель

Юридична відповідальність — це юридичний обов’язок порушни­ка правового припису нести відповідальність за свою суспільно нега­тивну поведінку та прийняти на себе негативні наслідки через засто­сування заходів державного примусу.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про охо­рону та використання земель як різновид юридичної відповідальнос­ті — це важлива складова правового забезпечення охорони та раціо­нального використання земель. Така відповідальність завжди існує у межах правовідносин, що формуються між суб’єктом, який порушив правові вимоги щодо охорони та використання земель, з одного боку, і державою, в особі її органів — з другого. Юридичний зміст відпо­відальності в зазначеній сфері полягає в тому, що порушник безумов­но зобов’язаний у будь-якому випадку зазнавати несприятливих (не­гативних) наслідків особистого, майнового або організаційного харак­теру. Негативні правові наслідки як результат неправомірних діянь (дій чи бездіяльності) винної особи завжди пов’язані з відповідальністю. Вид, міра та обсяг цих наслідків передбачені відповідними санкціями правових норм.

Неправомірна поведінка у сфері охорони та використання земель можлива як з боку самих власників чи користувачів земельними ді­лянками, так і з боку сторонніх осіб. Якщо йдеться про неправомірну поведінку носіїв земельних прав, то можливе припинення земельних прав цих суб’єктів (право власності на земельну ділянку чи право на землекористування), яке в літературі іноді називають земельно- правовою відповідальністю. Але в сьогоднішніх умовах з положенням щодо виділення спеціального виду відповідальності навряд чи можна погодитися.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону та ви­користання земель виконує ряд важливих функцій. Основними з них є: забезпечення виконання вимог екологічного й земельного законо­давства; попередження здійснення дій чи бездіяльності, які спричиня­ють порушення відповідних правових норм; стимулювання щодо до­держання правил земельного правопорядку; компенсаційна; виховна тощо.

Юридична відповідальність може настати лише за наявності пев­ного юридичного факту — вчинення правопорушення, що є єдиною підставою зазначеної відповідальності.

Земельне правопорушення необхідно розуміти як суспільно шкід­ливу дію чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права, за вчинення якої винна, деліктоздатна особа несе юридичну відпові­дальність^[10].

Порушення земельного законодавства, за які громадяни та юридич­ні особи несуть адміністративну, кримінальну чи цивільно-правову відповідальність, передбачені у ст. 211 Земельного кодексу України. До загального переліку земельних порушень включені різні за харак­тером і змістом земельні правопорушення. Серед них самостійне місце займають, наприклад, порушення права власності на землю (укладення угод, самовільне зайняття земельних ділянок та ін.). Крім того, значна кількість земельних правопорушень стосується саме охо­рони і використання земель. До таких правопорушень належать такі правопорушення земельного законодавства, в результаті яких заподі­юється шкода землі як об’єкту природи. Зокрема, це такі правопору­шення, як псування сільськогосподарських та інших земель, забруд­нення їх хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими відходами та стічними водами; використання земель способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів та погіршення екологічної обстановки; порушення встановленого природоохоронного режиму використання земель та деякі інші. У свою чергу наведена група право­порушень може бути класифікована залежно від змісту правопорушень: ті, що стосуються охорони земель, та правопорушення, які виникають у результаті використання останніх.

Залежно від суб’єктного складу правопорушення також можуть бути класифіковані на ті, що вчинені власниками чи користувачами земельних ділянок, та правопорушення, які заподіяні особами, що не є носіями суб’єктивних земельних прав.

Земельні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідаль­ність винних суб’єктів. Залежно від вчиненого правопорушення, за­стосовуваних санкцій та за юридичною силою впливу на правопоруш­ників виділяють такі види юридичної відповідальності, як адміністра­тивна, кримінальна, цивільно-правова та дисциплінарна. Санкції за земельні правопорушення і порядок їх застосування мають свою спе­цифіку.

Притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення земельних правопорушень встановлюється Кодексом України про адміністративні правопорушення. Так, глава 7 «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури» КпАП України (із змінами відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за по­рушення вимог земельного законодавства» № 271-VI від 15 квітня 2008 року¹) наводить перелік адміністративних земельних правопо­рушень, настання яких тягне за собою відповідну адміністративну відповідальність: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовина­ми, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, ви­робничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур’янами (ст. 52 КпАП); порушення правил використан­ня земель, а саме: використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, роз­міщення проектування, будівництво, введення в дію об’ єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень (ст. 53 КпАП); зняття та перенесення ґрун­тового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту (ст. 53³ КпАП); порушення строків повернення тимчасово за­йнятих земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; непроведення рекуль­тивації порушених земель (ст. 54 КпАП); пошкодження сінокосів

і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69 КпАП); недодержання екологічних вимог під час проектування, роз­міщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об’єктів або споруд (ст. 79¹ КпАП) та ін.

Кримінальна відповідальність застосовується за вчинення земель­них правопорушень відповідно до Кримінального кодексу України. Так, цей кодекс передбачає кримінальну відповідальність за забруд­нення або псування земель (ст. 239 КК України); за умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’ єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК України); безгосподарське використання земель (ст. 254 КК України).

Залежно від конкретних обставин та характеру за правопорушення щодо охорони і використання земель може настати в одних випадках кримінальна, в інших — адміністративна відповідальність. Так, псу­вання сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хіміч­ними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, не- очищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами згідно із ст. 52 КпАП тягнуть за собою адміністративну відповідаль­ність у вигляді штрафу. А забруднення або псування земель речовина­ми, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, є під­ставою для притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за правопорушення щодо охорони і використання земель обумовлюють­ся, насамперед, положеннями екологічного та земельного законодав­ства (Закон України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» (статті 68, 69) Закон України «Про охорону земель» (ст. 56); Земельний кодекс України (ст. 211); Роз’яснення Вищого господарсько­го суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишньо­го природного середовища» від 27.06.2001 року № 02-5/744 (з наступ­ними змінами) та ін.).

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного зако­нодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обра­хування розмірів шкоди, що діють на час вчинення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, на час його виявлення. За відсутності таких такс або методик шкода компен­сується за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збит­ків, у тому числі неодержаних доходів, тобто загальними правилами природоохоронного законодавства. Так, цивільно-правова відповідаль­ність настає за наявності шкоди, яка є наслідком спричинення таких земельних правопорушень, як забруднення, засмічення земель, псу­вання і знищення родючого шару ґрунту, невиконання обов’язкових заходів щодо поліпшення земель та охорони ґрунтів, проектування, розміщення, будівництво, запровадження в експлуатацію об’єктів, що негативно впливають на стан земель, тощо. її розмір визначається згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забруднен­ням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохорон­ного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони на­вколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року в редакції від 4 квітня 2007 року^[11]. Вона поширю­ється на всі землі, незалежно від форм їх власності та цільового призна­чення. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, за­подіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, викорис­тання земельних ділянок на за цільовим призначенням, зняття ґрунто­вого покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу^[12].

Окрім відшкодування завданої шкоди Земельним кодексом України (гл. 24) передбачені підстави та порядок відшкодування збитків влас­никам землі та землекористувачам. Зокрема, ст. 156 ЗК вказує на те, що за наявності підстав відшкодування збитків (погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогоспо­дарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогос­подарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан), якщо вони є результатом порушення земельного законодавства, відшкодуванню підлягають збитки, які включають не тільки суму коштів на відшкодування пошкодження, погіршення самих земель або ґрунтів, але й витрати на відшкодування негативних на­слідків, які спричинили винні особи внаслідок вчинення неправомірних дій, що унеможливлюють подальше цільове використання відповідних земельних ділянок.

Особливою рисою цивільно-правової відповідальності у галузі охорони і використання земель є те, що при відшкодуванні збитків стягненню підлягають в основному майбутні витрати власників і ко­ристувачів земельних ділянок, а також держави по відновленню якос­ті земельних ресурсів і навколишнього середовища.

За вчинення дисциплінарних проступків земельно-правового ха­рактеру можливе настання дисциплінарної відповідальності. Об’єктом дисциплінарних проступків є земельний правопорядок. Суб’єктами такої відповідальності виступають лише ті працівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, до чиїх трудових обов’язків входить дотримання вимог земельно-правових норм. На цих суб’єктів відповідно до Кодексу законів про працю України за певні порушення земельно-правового характеру можуть бути накладені дисциплінарні стягнення.

---

^[1] Екологічне право: Особлива частина : підруч. для студ. юрид. вузів і фак. : повний акад. курс / за ред. акад. АПрН В. І. Андрейцева. - К. : Істина, 2001. - С. 205-206.

^[2] Титова, Н. Землі як об’єкт правового регулювання / Н. Титова // Право Укра­їни. - 1998. - № 4. - С. 10.

^[3] Офіц. вісн. України. - 2006. - № 31. - Ст. 2276.

^[4] Там само. - 2000. - № 27. - Ст. 1112.

^[5] Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 25. - Ст. 191.

^[6] Офіц. вісн. України. - 2002. - № 12. - Ст. 587.

^[7] Екологія і закон: Екологічне законодавство України : у 2 кн. - К., 1998. - Кн. 1. - С. 380.

^[8] ЗП України. - 1996. - № 10. - Ст. 318.

² Офіц. вісн. України. - 1997. - № 16. - С. 83-84.

³ Там само. - 2005. - № 28. - Ст. 1631.

⁴ Там само. - 1999. - № 43. - Ст. 2125.

⁵ Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 51. - Ст. 446.

⁶ Там само. - 1996. - № 29. - Ст. 139.

⁷ Офіц. вісн. України. - 2001. - № 17. - Ст. 719.

⁸ Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 40. - Ст. 183.

⁹ Офіц. вісн. України. - 2004. - № 30, ч. 1. - Ст. 1992.

¹⁰ Там само. - 2003. - № 51, ч. 1. - Ст. 2644.

^[9] Там само. - 1997. - № 46. - С. 1-16.

¹² Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 9. - Ст. 106.

¹³ Там само. - 1993. - № 25. - Ст. 274.

^[10] Земельне право України : підручник / М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін. / за ред. М. В. Шульги. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - С. 235.

^[11] Офіц. вісн. України - 2007. - № 31. - Ст. 1265.

^[12] Там само. - № 55. - Ст. 2221.

 

 

Контрольні питання

1. Назвіть категорії земель, передбачені Земельним кодексом України.
2. Які види прав на землю передбачені Земельним кодексом України?
3. Яка система заходів включена до змісту охорони земель?
4. Які землі віднесені до земель з обмеженим використанням чи вилучені з господарського використання?
5. Які державні органи здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель?
6. Які земельні правопорушення віднесені до категорії злочинів та адміністративних правопорушень?
7. Дайте характеристику відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам і відшкодування втрат сільсько­господарського та лісогосподарського виробництва.
8. Які особливості цивільно-правової відповідальності за зе­мельні правопорушення?