§ 5. Екологічний аудит та страхування

У ринкових умовах реалізація одного з основних напрямів економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища, а саме встановлення взаємозв’язку усіх видів діяльності підприємств, установ, організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, пов’язана з проведенням екологічного аудиту та екологічного стра­хування.

Відносини, що формуються при здійсненні екологічного аудиту як елементу економіко-правового механізму, врегульовані Законом Укра­їни від 24 липня 2004 року «Про екологічний аудит»¹. Даний закон визначає екологічний аудит як документально оформлений, системний, незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що вклю­чає збір і оцінювання доказів для встановлення відповідності певних видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім се­редовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим крите­ріям екологічного аудиту.

Мета проведення екологічного аудиту полягає в забезпеченні до­держання законодавства про охорону навколишнього природного се­редовища в процесі виробничої та іншої господарської діяльності.

До основних завдань, які вирішуються у процесі проведення еко­логічного аудиту, належать: збір достовірної інформації про екологіч­ні аспекти виробничої діяльності об’єкта екологічного аудиту та фор­мування на її основі відповідного висновку екологічного аудиту; встановлення відповідності об’єктів екологічного аудиту вимогам законо­давства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту; оцінка впливу діяльності об’єкта еко­логічного аудиту на стан навколишнього природного середовища; оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживають­ся для охорони навколишнього природного середовища та об’єктів екологічного аудиту.

Закріплений Законом перелік об’ єктів екологічного аудиту включає:

1) підприємства, установи та організації, їх філії та представництва чи об’єднання, окремі виробництва, інші господарські об’єкти;

2) систе­ми управління навколишнім природним середовищем;

3) інші об’єкти, передбачені законом.

Проведення екологічного аудиту здійснюється на договірній осно­ві юридичною чи фізичною особою (аудитором), яка уповноважена на це суб’єктом господарювання та має право на здійснення відповідної діяльності. Функції виконавця екологічного аудиту (аудитора) заборо­нено виконувати органам виконавчої влади, органам місцевого само­врядування, особам, яким закон забороняє займатися підприємницькою діяльністю, а також деяким іншим особам.

Закон розрізняє добровільний та обов’ язковий екологічний аудит. Добровільний аудит здійснюється щодо будь-яких об’єктів на замов­лення зацікавленої особи за згодою власника об’єкта екологічного аудиту. Обов’язковий аудит може бути проведений лише щодо еколо­гічно небезпечних об’ єктів у випадках, передбачених законодавством. До таких випадків, зокрема, належать: банкрутство; приватизація; передача в концесію об’єктів державної та комунальної власності; передача або придбання об’ єктів в державну чи комунальну власність; створення на основі об’ єктів державної та комунальної власності спільних підприємств; екологічне страхування об’ єктів; завершення дії угоди про розподіл продукції відповідно до закону та ін. (ст. 12 За­кону України «Про екологічний аудит»).

Екологічний аудит може поділятися на внутрішній і зовнішній. Внутрішній екологічний аудит проводиться на замовлення господарю­ючого суб’єкта (підприємства, установи чи організації) для забезпе­чення його власних потреб. Замовниками зовнішнього аудиту є сто­ронні заінтересовані суб’єкти, наприклад, органи державної виконавчої влади та ін.

Екологічний аудит як елемент економіко-правового механізму ха­рактеризується такими рисами, які його суттєво відрізняють від еко­логічної експертизи (за своїм змістом, метою проведення, правовими наслідками і т. п.).

За результатами проведення екологічного аудиту виконавцем скла­дається звіт, який має відповідати вимогам, встановленим законом. Він повинен, зокрема, містити: загальні відомості про об’ єкт, замовника та виконавців екологічного аудиту; підстави проведення, мету; завдан­ня, програму та обсяг виконаних робіт; перелік основних законодавчих актів та інших нормативних документів, для перевірки на відповідність яким проводиться екологічний аудит; характеристику стану об’єкта екологічного аудиту; висновки екологічного аудиту; відомості щодо організації та осіб, яким надається звіт, та ін. Звіт екологічного ауди­ту — власність його замовника, який на підставі звіту може приймати відповідні рішення.

Самостійним елементом економіко-правового механізму природо­користування та охорони навколишнього природного середовища є екологічне страхування, яке слід розглядати як економічну гарантію фінансового забезпечення охорони довкілля. Можливість його здій­снення передбачена ст. 49 Закону України «Про охорону навколишньо­го природного середовища» у двох формах: добровільного страхуван­ня та обов’язкового державного страхування. Метою екологічного страхування є повний або частковий захист майнових інтересів грома­дян та юридичних осіб у разі погіршення екологічної ситуації внаслі­док техногенних аварій чи катастроф, що стало результатом заподі­яння шкоди довкіллю.

Порядок екологічного страхування має визначатися законодав­ством України. Але закон про екологічне страхування поки що не прийнятий.

^[1] ЗП України. - 1995. - № 2. - Ст. 41.

^[2] Офіц. вісн. України. - 1997. - № 38. - С. 8.

Контрольні питання

1. Яка мета встановлення економічного механізму в галузі охорони навколишнього природного середовища?
2. Назвіть елементи, що входять до структури економічного механізму в галузі охорони навколишнього природного се­редовища.
3. У чому полягає сутність збору за забруднення навколишньо­го природного середовища?
4. Яка діяльність підлягає лімітуванню?
5. У чому суть збору за спеціальне використання природних ресурсів?
6. Якими нормативно-правовими актами регулюється порядок стягнення зборів за спеціальне користування надрами, вода­ми, лісами, тваринним світом?
7. Дайте класифікацію заходів економічного стимулювання охорони довкілля, передбачених законодавством.
8. Які найбільш ефективні заходи економічного стимулювання природоохоронної діяльності?
9. Який статус Державного фонду охорони навколишнього природного середовища?
10. В чому полягає зміст екологічного аудиту?
11. Які особливості відносин екологічного страхування?