§ 6. Стабілізаційні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля

Інформування про стан навколишнього природного середовища являє собою діяльність уповноважених державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямовану на забезпечення вільного доступу до наявних відкритих, своєчасних, повних і достовірних відомостей про події, предмети, факти, процеси у сфері використання, відтворення природ­них ресурсів та природних комплексів, охорони довкілля, забезпечен­ня екологічної безпеки.

З метою правового забезпечення надання екологічної інформації наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 18 грудня 2003 року було затверджено «Положення про по­рядок надання екологічної інформації»¹.

Головним органом, на який покладено завдання забезпечення від­повідною інформацією, є Міністерство охорони навколишнього при­родного середовища України, зокрема щодо відомостей про якість та режим використання природних ресурсів, забруднення навколишньо­го природного середовища, стан екологічної (у тому числі радіаційної) обстановки. МОЗ України має надавати відомості щодо ступеня впли­ву екологічної обстановки та застосування забруднених продуктів харчування на здоров’я та стан захворюваності населення.

Стандартизація і нормування у сфері охорони довкілля полягає у діяльності уповноважених державних органів, спрямованій на забез­печення єдиних вимог, норм, правил щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забез­печення екологічної безпеки.

Екологічні стандарти є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами екологічного законодавства. Основною метою екологічних стандартів є визначення понять і термінів, які використовуються в екологічній ді­яльності; режиму використання та відтворення природних ресурсів, охорони довкілля; методів контролю за станом довкілля; заходів щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища; інших питань у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище за­бруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Вони є обов’язковими для суб’єктів, розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони навколишньо­го природного середовища України, Міністерством охорони здоров’я України та іншими уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

Екологічне ліцензування — це діяльність уповноважених держав­них органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, пов’язана

з наданням ліцензій (інших дозвільних документів) на здійснення при­родокористування та іншої діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища.

Екологічні ліцензії встановлюють екологічні вимоги та обмеження, надаються на конкурсних засадах окремо на кожний вид діяльності, зокрема й на види діяльності, які не пов’язані з використанням при­родних ресурсів, але здійснюють вплив на стан навколишнього при­родного середовища. Передача ліцензії іншій юридичній або фізичній особі забороняється.

^[1] Офіц. вісн. України. - 2008. - № 23. - Ст. 698.

^[2] Там само. - 2007. - № 48. - Ст. 1981.

^[3] Офіц. вісн. України. - 2006. - № 45. - Ст. 3000.

^[4] Там само. - Ст. 2997.

^[5] Там само. - 2005. - № 22. - Ст. 1191.

^[6] Там само. - 2006. - № 45. - Ст. 2999.

^[7] Офіц. вісн. України. - 2001. - № 46. - Ст. 2038.

^[8] Там само. - 2003. - № 25. - Ст. 1178.

^[9] ЗП Уряду України. - 1996. - № 10. - Ст. 292.

^[10] Офіц. вісн. України. - 2006. - № 8. - Ст. 452.

^[11] Там само. - 2007. - № 46. - Ст. 1885.

^[12] ЗП Уряду України. - 1995. - № 1. - Ст. 27.

^[13] Офіц. вісн. України. - 2001. - № 31. - Ст. 1397.

^[14] Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкіл­ля Азовського і Чорного морів : Закон України від 22 березня 2001 року // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 17. - Ст. 717.

^[15] Про затвердження Загальнодержавної програми формування національної еко­логічної мережі на 2000-2015 роки : Закон України від 21 вересня 2000 року // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 43. - Ст. 1817.

^[16] Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні («Заповід­ники») : Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 48. - Ст. 430.

^[17] Офіц. вісн. України. - 2007. - № 93. - Ст. 3403.

^[18] Там само. - 2002. - № 13. - Ст. 631.

Контрольні питання

1.  Що слід розуміти під управлінням природокористуваннямі охороною довкілля?
2.  Основні принципи управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
3.  Ознаки управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
4.  Система органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
5.  Які органи належать до державних органів управління за­гальної компетенції?
6.  Які органи належать до державних органів управління спе­ціальної компетенції?
7.  У чому полягають особливості громадського управління у сфері природокористування та охорони довкілля?
8.  Функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
9.  Охарактеризуйте специфіку попереджувально-охоронних функцій управління у сфері природокористування та охоро­ни довкілля.
10. У чому полягає специфіка стабілізаційних функцій управ­ління?