Розділ 4 Поняття і роль банків у суспільстві
Поняття і роль банків в умовах переходу до ринкової економіки
функції банків
Види банківських операцій
Банк як об'єкт комунальної власності
Банківські стандарти IS0
Види банківської діяльності, які могли б бути дозволеними для розширення фінансових послуг в Україні
Концепція організованого банку — «Lеаn ВапК»
Щоб з'ясувати мету регулювання та сутність банківського права, потрібно насамперед дослідити зміст понять «банк» та «фінансово-кредитна установа». Мова науки банківського права складається саме з таких спеціальних термінів та загальновживаних слів. Терміни, зв'язані з певними поняттями та категоріями, необхідні для відображення кредитно-фінансових відносин, а це — реалії життя, в якому важливу роль відіграють гроші.
Поняття «банк» ще не знайшло достатньої визначеності і чіткого розуміння в науці банківського права. Не досягнуто цього і в законодавстві України. У Законі України «Про Національний банк України» дається також і визначення поняття фінансово-кредитної установи — це юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів населення. Окремо вживається поняття «кредитна установа» (п. 1 ч. 1 ст. 42), хоча в глосарії зазначеного Закону поняття «банк» означає юридичну особу, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах. Відмітні риси банківської установи іноді ігноруються саме у правовому розумінні, про що свідчить термінологія деяких законів, у яких поняття «банки» охоплюються загальними визначеннями, наприклад, щодо суб'єктів оподаткування. Вживаються загальні терміни: підприємства, організації та установи або підприємницькі особи.
Ознаки банку мають юридичні відмінності, і тому розкрити зміст понять «банк» та «фінансово-кредитна установа» (далі банк — кредитна установа) важливо з самого початку викладення навчального курсу банківського права.
Що означає поняття «банк»? Чим воно відрізняється від численних фінансових установ, господарських товариств та бірж, які мають справу з цінними паперами? Якими є ознаки, завдяки яким банк вважають суб'єктом, котрий займається банківською діяльністю?
Слово «банк» походить від слова «Ьапка» — стіл, на якому в Середньовіччі генуезькі міняли розкладали свої монети у мішках та посудинах. «Вапспегіі» — так звались у XII столітті міняли у Генуї. Від слова «Ьапка» походить також поняття «банкрут». Коли міняла зловживав будь-чиєю довірою, розбивали стіл, за яким він сидів, тобто визначали — «Ьапко гоШ».
Міняли приймали грошові внески у торгівців, спеціалізуючись на обміні грошей різних міст та країн. Через певний час грошові внески та власні кошти міняли стали позичати іншим і отримувати за це відсотки, що означало перетворення мінял на банкірів, і їх діяльність значно розширилась.
Отож основним фінансовим засобом банківської діяльності є гроші. Правовою ознакою грошей є їх офіційне визначення законом, який теж закріплює можливі форми їх існування у формі цінних паперів та валютних цінностей.
Про гроші банків можна говорити з позиції права, коли вони виконують функції засобу обігу (платежу), збереження товару (кредиту), але не функції міри вартості. При цьому гроші можуть існувати в будь-якій з загальновідомих форм — у формі готівкових та безготівкових грошей.
Офіційно грошова одиниця — це одна з ознак держави. У ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України визначено гривню. Банки повинні здійснювати платежі та розрахунки на території України виключно у національній валюті.
Об'єднуючи поняття «банки», «гроші», «кредити» у єдину правову категорію — банківські та кредитні установи (організації),
наука дає уявлення про головні ознаки «банку» [1—6]. Ось, наприклад, яку характеристику банку дають американські автори у підручнику «Банківське право США»: «Що являє собою банк, звичайно визначається при вивченні статуту або ліцензії на ведення банківської діяльності, а потім повноважень, наданих тим, хто приймає такий статут. Статути можуть відрізнятись від статутів інших депозитних та небанківських установ» [4, 33].
Автори пов'язують юридичну категорію «банк» із статутом і дозволеною банківською діяльністю. Але визначати банком будь-яку установу, яка 1) приймає вклади, які вкладник має законне право вилучити за вимогою, та 2) здійснює діяльність щодо надання комерційних позик — означає обмежувати предмет банківської діяльності лише зазначеними функціями. За такого вузького підходу багато банківських послуг залишиться поза сферою банківської діяльності. Водночас чимало організацій та установ на підставі дозволів пропонують комерційні кредити, придбання документів грошового ринку, але уникають визначення їх як банків. Вони не порушують закон, але і не мають правових підстав для включення їх до категорії «банки і фінансово-кредитні установи».
Очевидно, що для характеристики поняття «банк» потрібне значно ширше коло ознак, пов'язаних не тільки з банківськими функціями, а й з банківськими операціями і банківською справою.
Передусім з'ясуємо, що являють собою банківські функції. Вони характеризують установу щодо її правового статусу як юридичної особи, якій належить майно для самостійного здійснення повного господарського відання, отримання прибутку як результат господарської (комерційної) діяльності, а також забезпечення контролю у касових та валютних операціях.
А що слід розуміти під банківськими операціями в контексті функціональної природи банку? Ми вже розглядали банківські операції, які є складовою банківської діяльності і охоплюються правовим регулюванням, являючи собою предмет банківського права. Банківські операції характеризують кредитну установу, яка має виключне право здійснювати:
— залучення грошових вкладів фізичних та юридичних осіб;
— розміщення грошових ресурсів від свого імені і за свій рахунок на умовах їх повернення, плати за користування, строко-вості;
— відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
— випуск, купівлю, продаж та зберігання платіжних документів та цінних паперів;
— залучення та розміщення дорогоцінних металів, каміння та виробів з них у вклади, здійснення з ними цивільно-правових угод;
— придбання та продаж готівкової іноземної валюти, а також проведення інших операцій та укладення угод у межах компетенції, наданої законодавчими актами України.
Банківські операції включають не тільки юридично обумовлені дії, про що вже говорилось при розгляді предмета банківського права, а й ряд фактичних дій бухгалтерського оформлення угод.
Класифікацію банківських операцій, пов'язаних із правовим статусом кредитних установ, запропонував М. М. Агарков, який звів їх до:
— утворення грошових ресурсів;
— надання кредиту;
— сприяння платіжному обігу.
Інші операції, які здійснюють банки, поділяють на пасивні та активні. Розглядаючи сутність поняття «банк», з'ясуємо, у чому полягають відмінності між цими операціями щодо банківських функцій.
Пасивними операціями щодо функцій банків на практиці вважаються всі види операцій щодо прийому вкладів, а також випуск облігацій. Банк може створювати грошові ресурси, з якими він працює, також через отримання кредитів в інших банках. Взагалі характерною ознакою банківського обігу коштів є розпорядження головним чином не власними фінансовими ресурсами.
Стосовно функцій банку до активних операцій належать різноманітні угоди, які забезпечують клієнтові можливість отримання необхідних йому кредитних ресурсів. При цьому юридичне поняття «фінансово-кредитні ресурси» означає кошти, якими відповідно до банківської угоди розпоряджається фізична чи юридична особа, якій вони надаються за певними умовами платності і повернення у визначений термін. Фінансово-кредитні ресурси надаються клієнтові за кредитною угодою або купівлею у нього боргової вимоги до третьої особи, або до третіх осіб (облікова чи дисконтна операція). Законодавство дозволяє банку брати на себе відповідальність за клієнта перед третьою особою (гарантійний, акцептний кредит).
Банком можуть здійснюватись різноманітні платіжні операції, зокрема, оплата чеків, виконання переказів, отримання платежів за векселями та іншими документами тощо. Зазначені банківські операції не вичерпуються наведеним переліком. Банк може в межах повноважень придбавати валютні і фондові цінності, здійснювати прийом та зберігання цінних паперів тощо [1, 36—38]. Відповідно до функцій типового європейського ощадного банку розглянемо схему його операцій (схема 1).
Наведені нижче банківські операції становлять зміст діяльності банку, в цілому вони дають уявлення про банківську та фінансово-кредитну установу, яка за своєю правовою характеристикою повинна мати спеціальну правоздатність. Вона закріплена у законодавстві та означає дотримання банком спеціальних правил, зокрема, його виключного права здійснювати банківські операції, в тому числі провадити ощадне зберігання запозичень. Будь-яким іншим підприємствам, господарським товариствам заборонено провадити зазначені операції, а кредитні установи зобов'язані отримати відповідну ліцензію.
Суттєві ознаки банку:
— банк як юридична особа може бути державною установою або суб'єктом комерційної діяльності, спрямованої на отримання прибутку;
— комерційний банк створюється у формі господарського товариства або акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
— це кредитна установа, яка по суті створюється для здійснення банківських операцій;
— банк зобов'язаний мати статутний фонд (капітал), який резервується за рахунок власних коштів акціонерів на кореспондентських рахунках у Національному банку України і відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 1 лютого 1996 р. розмір статутного фонду на 31 березня кожного року має становити суму, еквівалентну не менш як 1 млн. екю за офіційним курсом грошової одиниці України;
Загальна частина
|
|
1. Акцептування депозитів та інших фондів, які підлягають компенсації з боку громадськості |
|
|
|
|
|
|
|
2. Операції, пов'язані з позикою |
|
|
|
|
|
|
|
3. Операції по оплаті |
|
|
|
|
|
|
|
4. Створення систем оплати та управління ними |
|
|
|
|
|
|
|
5. Послуги, пов'язані з переказом грошей |
|
|
|
|
|
|
|
6. Участь у випуску цінних паперів та надання відповідних послуг |
|
|
|
|
|
|
|
7. Операції на міжбанківських ринках |
|
|
|
|
|
|
|
8. Консультації, дотримання безпеки, управління цінними паперами |
|
|
|
|
|
Операції національного ощадного банку |
|
|
9. Консультації по управлінню та управління іншим майном |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
10. Консультації щодо структури капіталу, комерційної стратегії та послуг, пов'язаних зі злиттям та надбанням |
|
|
|
|
|
|
|
11. Торгові операції з цінними металами та камінням |
|
|
|
|
|
|
|
12. Придбання внесків у компаніях |
|
|
|
|
|
|
|
13. Продаж страхових полісів |
|
|
|
|
|
|
|
14. Комерційна інформація |
|
|
|
||
|
|
15. Послуги по зберіганню |
|
|
|
||
|
|
16. Інші операції, не заборонені законодавством |
Схема 1. Операції національного ощадного банку
— банк завжди є елементом банківської системи, що закріплено у Законах України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України».
Таким чином, банк відрізняється від будь-яких інших інституцій (суб'єктів) господарської діяльності саме своєю функціональною природою (грошово-кредитними операціями банку). Важливо пам'ятати таке правило: намагаючись визначити характер кредитної установи, потрібно з'ясувати, чи є в статутних документах цієї установи слова «банк» або «небанківська кредитна установа» і чи зазначається його організаційно-правова форма.
Останнім часом стала популярною така юридична новела. Йдеться про створення та існування банку як об'єкта комунальної власності територіальної громади, що передбачає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. Відповідно до ст. 70 цього Закону «органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи». Вперше у законодавстві закріплено право створювати комунальні банки органам місцевого самоврядування. І це природний шлях поширення на територіальну економіку організаційно-правових форм у сфері банківської діяльності, в якій заінтересовані держава, органи місцевого самоврядування, громадяни.
Це стало можливим завдяки вдосконаленню уповноважених суб'єктів кредитної сфери — банків, які можуть здійснювати будь-які види діяльності, що віднесені до їх компетенції. Але право мати офіційне найменування «банк» може належати виключно господарському товариству або державній установі, які отримали ліцензію від Національного банку України на здійснення банківських операцій. Найменування банку при його реєстрації завжди узгоджується з центральним банком України. Те ж саме стосується кредитної установи, яка утворюється з метою отримання депозитів чи інших надходжень коштів і забезпечення кредитування за власний рахунок економіки, інвестування підприємництва, надання в борг, наприклад, кредитів споживачу, закладних кредитів тощо. У такому разі найменування банку або кредитної установи є правовим засобом його індивідуалізації як юридичної особи.
На найменування поширюються цивільно-правові норми, оскільки це пов'язано з правом на використання того чи іншого імені (ст. 27 Цивільного кодексу України). Будь-яке найменування банку може використовуватися у товарному знаку, що свідчить про певні види послуг, які ним надаються. У будь-якому разі фіксацію всіх реквізитів банку та кредитної установи здійснюють Національний банк України, органи державної статистики та податкової служби.
Розглядаючи поняття «банк» варто виділити і правові ознаки фінансово-кредитної установи, яка може здійснювати будь-які види діяльності, включаючи банківську. Але фінансово-кредитна установа не має спеціалізованого статусу як банк, оскільки характер її діяльності більш широкий, що відображається в її фірмовому найменуванні. Кредитна установа на відміну від банку має право здійснювати кредитні операції виключно за рахунок власних коштів (статутного капіталу) і не має права використовувати для цього залучені кошти. Кредитна установа може бути наділена правом управління цінними паперами, здійснювати на підставі ліцензії і за рахунок клієнтури клірингові (розрахункові) операції, але вона не займається прямими банківськими операціями. Таким чином, кредитна установа більше схожа на «фінансове підприємство», яке працює під контролем Національного банку України.