Розділ 9. Права і обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності, що випливають з охоронних документів - Права, що випливають із свідоцтва на знак для товарів і послуг

Posted in Авторское право - Право інтелектуальної власності (Підопригора О.А.)

 

Права, що випливають із свідоцтва на знак для товарів і послуг


Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не виділяє окремо особистих немайнових прав на знак для товарів і послуг. У цьому Законі мова йде лише про права, що випливають із свідоцтва (ст. 16 Закону).
Зазначені права набувають чинності від дати подання заявки за умови сплати збору. Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Стаття 5 (п. 3) Закону вказує, що право власності на знак засвідчує свідоцтво. Отже, зазначений Закон чітко і однозначно проголошує право власності на знак. Це основне майнове право власника свідоцтва. Власник знака наділений тими ж трьома правомочностями, що і власник будь-якого іншого майна: правом володіння, користування і розпорядження.
Право володіння. Власник свідоцтва на знак для товарів і послуг, передусім, має право на володіння своїм" знаком. Володіння означає фактичну наявність знака для товарів і послуг у майні власника, можливість безпосереднього впливу на знак. Право володіння також варто розрізняти як у суб'єктивному, так і об'єктивному значенні цього поняття. У суб'єктивному розумінні право володіння є закріплена у нормах права можливість фактично володіти річчю: фізично або господарськи, оскільки однаково володіє знаком і той, хто тримає його у шухляді свого столу, тобто утримує фізично, і той, хто має змогу впливати на нього безпосередньо.
У спеціальній літературі інколи дискутується питання про можливість володіння результатом інтелектуальної діяльності. Одні автори стверджують, що володіти цим результатом неможливо, оскільки цей результат дематеріалізований. Іншими словами, об'єкт права інтелектуальної власності є нематеріалізований об'єкт і тому бути у володінні будь-кого не може. Безперечно, знак для товарів і послуг є результатом інтелектуальної діяльності, в якому реалізована певна ідея, прагнення відрізнити певним чином свій товар від іншого подібного. Втілення цієї ідеї, образу, думки в матеріальне зображення є лише його матеріальним відтворенням, матеріальним носієм. Матеріальний носій може бути у володінні будь-якої особи, яка стала його власником.
Щодо самої ідеї, закладеної в товарний знак, то нею ніби-то володіти не можна. З цим важко погодитися, оскільки вище наводилася стаття 41 Конституції України, відповідно до якої володіти можна будь-яким результатом інтелектуальної, творчої діяльності. Те, що товарний знак є результатом творчої діяльності, ні в кого сумніву не викликає. Отже, власник знаку для товарів і послуг може і здійснює таку правомочність власника як право володіти належним об'єктом.
Право користування знаком для товарів і послуг. Друга правомочність власника знака для товарів і послуг полягає в праві користуватися ним на свій розсуд. У суб'єктивному значенні право користування — це закріплена нормами права можливість одержання корисних властивостей речі для задоволення потреб власника. Стосовно знака для товарів і послуг це означає, що його власник має право вилучати із знака для товарів і послуг його корисні властивості будь-яким способом, не забороненим законом. Право користування нерозривно пов'язане з правом володіння. У спеціальній літературі існує така думка, що без володіння, без фактичного утримування речі, не можна видобувати з неї її корисні властивості і тим самим використовувати її для певних потреб. Проте цього не можна сказати стосовно знака для товарів і послуг. Власник знака може користуватися ним, фактично не володіючи. У певних випадках знак виходить із володіння його власника.
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” досить чітко визначає право на використання знака і його межі. Так, відповідно до п. 2 ст. 16 Закону про товарні знаки свідоцтво надає його власнику виключне право користування і розпорядження знаком за своїм розсудом. Отже, власник має виключне право використовувати і розпоряджатися своїм знаком. Це означає, що ніхто інший не може без дозволу власника знака використовувати його і розпоряджатися ним. При цьому Закон не містить ніяких винятків із цього правила, як це має місце в інших законах про промислову власність. Інші особи можуть використовувати знак лише з дозволу його власника на підставі договору.
Використанням знака визнається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких знак зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із запровадженням зазначених товарів і послуг у цивільний обіг.
Усі наведені способи використання знака для товарів і послуг умовно можна поділити на дві групи. Перша група визначає його застосування для позначення товарів і послуг, у тому числі і на експонатах, що демонструються на виставках і ярмарках. Це основне призначення знака для товарів і послуг. При цьому слід пам'ятати, що використання знака як позначення товарів і послуг обмежується лише тим переліком товарів і послуг, який був указаний в заявці.
Другу групу способів використання знака складає його використання в різного роду супроводжувальній документації та рекламі.
Між тим за законодавством зарубіжних країн про товарні знаки під використанням розуміється дещо ширше коло способів вилучення з товарного знака його корисних властивостей і якостей. Так, закон Японії про товарні знаки надає володільцю знака виключне право на введення в цивільний обіг маркованих товарів. Це право за своїм характером охоплює всі види комерційної реалізації “маркованих виробів” — пропонувати товари під таким позначенням, володіти і зберігати під таким позначенням; пропонувати і надавати послуги під таким позначенням; вивозити і ввозити товари під таким позначенням.
За законом Японії будь-якому іноземному експортеру чи національному імпортеру забороняється ввозити на територію країни товари під знаком, що належить іншому підприємцю (володільцю).
Одним із поширених способів використання товарного знака є видача дозволу на його використання третім особам. Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України про товарні знаки власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.
Право розпорядження. Будь-якому власнику належить третя правомочність — право розпоряджатися своєю річчю, своїм майном. Відповідно до Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (ст. 16, п. 2) свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом.
Право розпоряджатися в об'єктивному розумінні є сукупність правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначати юридичну чи фактичну долю речі, майна чи товарного знака.
Право розпорядження у суб'єктивному розумінні — це закріплена у нормах права можливість визначати юридичну чи фактичну долю речі, майна чи товарного знака.
Право розпорядження реалізується в Законі про товарні знаки в п. 4 ст. 16, де проголошується: “Власник свідоцтва може передавати на підставі договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва”.
Таким чином, Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” чітко і однозначно проголошує — власник свідоцтва має право відчужувати належний йому на праві власності товарний знак будь-якій особі і будь-яким способом без будь-яких застережень, за винятком одного.
Закон не допускає передачі права власності на знак, якщо така передача може стати причиною введення споживача в оману щодо товару чи послуги або щодо особи, яка виготовила товар чи надає послуги. Але це застереження стосується самого товарного знака і зумовлене інтересами споживачів.
Право розпорядження як правомочність власника краще викладено в проекті Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 315 якого проголошує: “Правом розпорядження визнається юридично забезпечена можливість визначати долю речі”. Це визначення видається більш чітким і однозначним. Право розпорядження є не що інше як юридична можливість припинити своє право власності на річ або обмежити його. Обмежити право власності шляхом розпорядження можна лише одним способом — передати річ за договором позики.
Що стосується знака для товарів і послуг, то в принципі він може бути переданий в оренду, але оренда — це не позика. Щодо позики, то знак для товарів і послуг як індивідуально визначена річ предметом договору позики бути не може. Отже, розпорядження знаком для товарів і послуг як можливість визначати його долю може бути здійснена лише способом припинення права власності на нього.
Власник знака для товарів і послуг може, передусім, його продати будь-якій особі і лише з одним застереженням, про яке уже йшлося вище. Купівля-продаж знака для товарів і послуг може здійснюватися за загальними правилами Цивільного кодексу. Ціна знака визначається угодою сторін. Знаки для товарів і послуг, які користуються високим авторитетом, мають на ринку досить високу ціну. Компанія “Роллс-Ройс Плс” продала всесвітньо відомий товарний знак всього... за 40 мільйонів фунтів стерлінгів (66 мільйонів доларів США).
Товарний знак є звичайним товаром, який на ринку користується попитом. Крім купівлі-продажу знак для товарів і послуг може бути відчужений і будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству. Він може бути предметом дарування, міни, застави. Відповідно до ст. 13 Закону України “Про господарські товариства” вкладами учасників і засновників серед іншого майна можуть бути об'єкти права інтелектуальної власності, в тому числі знаки для товарів і послуг.
Отже, власник знака для товарів і послуг може його продати, подарувати, обміняти, внести як внесок до господарського товариства і розпорядитися будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству. Уже підкреслювалося, що це способи припинення права власності на знак для товарів і послуг, які можуть мати місце лише на підставі одностороннього волевиявлення на вчинення зазначених угод. Це, безперечно, двосторонній правочин, але названі договори можуть мати місце лише на підставі одностороннього волевиявлення власника знака для товарів і послуг. Лише власник може прийняти рішення про продаж, міну, дарування знака для товарів і послуг тощо.
Щодо купівлі-продажу знака для товарів і послуг слід пам'ятати, що договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг та ліцензійний договір визнаються дійсними за умови, що вони зареєстровані в Установі. Закон про товарні знаки України не містить норми, яка б визначала юридичне значення реєстрації таких договорів.
Свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути видане на ім'я кількох осіб. У такому разі взаємовідносини при користуванні знаком визначаються угодою між співвласниками свідоцтва. Якщо такої угоди немає, кожний із співвласників свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Проте жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака для товарів і послуг без згоди решти співвласників та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти співвласників свідоцтва.
Ще одним досить важливим правом власника свідоцтва на знак для товарів і послуг є його право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знака не визнається порушенням прав власника свідоцтва. Слід підкреслити, що Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не містить норм, які б обмежували тим чи іншим чином право на використання знака його власником. Іншими словами, Закон не містить винятків, коли використання знака іншими особами без дозволу власника не вважалися б порушенням його прав.
На жаль, зазначена норма в Законі не розкрита. Що означає “забороняти використовувати зареєстрований знак без його дозволу”?
Закон Німеччини про товарні знаки містить досить розгорнуту статтю про те, що слід розуміти під забороною використовувати товарний знак третіми особами. Параграф 14 п. 2 проголошує: “Третім особам заборонено без згоди володільця товарного знака у ділових відносинах:

 

 

  1. використовувати ідентичне з товарним знаком позначення для товарів чи послуг, ідентичних з тими, охорону яких забезпечує товарний знак;
  2. використовувати позначення, якщо внаслідок ідентичності або схожості позначення з товарним знаком або ідентичності або схожості товарів і послуг, для яких надається охорона товарним знаком, для споживача виникає небезпека змішування, включаючи небезпеку умоглядного поєднання позначення з товарним знаком;
  3. використовувати ідентичне або схоже з товарним знаком позначення для товарів і послуг, не схожих з тими, охорону яких здійснює товарний знак, якщо мова йде про відомий в країні товарний знак і використання позначення може без виправданих підстав недобросовісним чином вплинути на розрізняльну здатність або повагу до відомого товарного знака.

 

Якщо передумови, наведені вище, визнані, то забороняється зокрема:

 

  1. наносити позначення на товари або їх упаковку;
  2. пропонувати товари під таким позначенням, вводити в цивільний обіг або зберігати для таких цілей;
  3. пропонувати або надавати послуги під таким позначенням;
  4. ввозити або вивозити товари під таким позначенням;
  5. використовувати такий знак у діловій документації або в рекламі.

Крім того, третім особам заборонено без згоди володільця товарного знака в ділових відносинах:

 

  1. наносити ідентичне або схоже з товарним знаком позначення на елементи оформлення або упаковки або на розрізняльні засоби — такі як етикетки, вивіски, навіски, нашивки або їм подібні;
  2. пропонувати, запускати в обіг або мати для названих цілей елементи оформлення, упаковку або розрізняльні засоби, позначені ідентичними або схожими з товарним знаком;
  3. ввозити або вивозити елементи оформлення, упаковку або розрізняльні засоби, позначені ідентичними (або схожими) з товарним знаком, якщо є небезпека, що елементи оформлення чи упаковки будуть використані для оформлення або упаковки, або для надання розрізняльної здатності для оформлення або упаковки, або для надання розрізняльної здатності товарам чи послугам, стосовно яких третім особам заборонено використовувати товарний знак.

Особи, які зловмисно використали товарний знак, права на використання якого в них не було, зобов'язані припинити використання, відшкодувати володільцеві товарного знака вигоду, що виникла внаслідок правопорушення. Якщо правопорушення здійснено службовцем чи представником підприємства, то вимога про припинення правопорушенні про відшкодування шкоди може бути пред'явлена володільцю підприємства.
Цей параграф 14 Закону Німеччини про реформу законодавства про товарні знаки, досить великий за обсягом, наведений для того, щоб показати, який великий зміст може мати поняття “забороняти використовувати зареєстрований товарний знак без дозволу “його власника”. Очевидно й друге — така розшифровка цього поняття ніскільки не завадила б і Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” замість наведеного, не дуже зрозумілого, нечіткого і далеко неоднозначного словосполучення.
Незрозумілим є також застереження, що заборона використання знака не стосується тих випадків, “коли використання знака не визнається згідно з цим Законом порушенням права власника свідоцтва”, адже Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” ніяких винятків з цього приводу не містить.
Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні. Якщо власник свідоцтва здійснює посередницьку діяльність, то він має право на підставі договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд із знаком зазначених осіб, а також замість їх знака.