Стаття 210¹. Порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб -від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 210^і згідно із Законом України № 2197-IV від 18.11.2004p.]

Об'єктом цього  правопорушення   є  суспільні   відносини  у  сфері   мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Мобілізаційна підготовка - це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Підприємства, установи і організації зобов'язані:

планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань (замовлень) і забезпечувати поставку продукції згідно з укладеними договорами (контрактами) та надавати звіти з цих питань відповідним органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, які є замовниками мобілізаційних завдань (замовлень);

у разі їх ліквідації (реорганізації) своєчасно сповіщати про це відповідні органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування, з якими укладено договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень);

здійснювати під час мобілізації заходи щодо переведення виробництва (діяльності) на функціонування в умовах особливого періоду;

утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним силам України, іншим військовим формуванням або призначені для спільного з ними використання у воєнний час;

сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації; забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які призиваються  на військову службу в разі мобілізації, на збірні пункти та до військових частин; забезпечувати в разі мобілізації доставку техніки на збірні пункти та у військові частини згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями); здійснювати  заходи  щодо  підготовки до розгортання  спеціальних  формувань, призначених для передачі в разі  мобілізації до Збройних сил України, інших військових формувань, розгортання та передачі їх в особливий період згідно з мобілізаційними планами;

надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом;

створювати та утримувати мобілізаційні потужності, створювати і зберігати мобілізаційний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями);

забезпечувати формування і ведення страхового фонду документації на продукцію мобілізаційного та оборонного призначення;

вести облік військовозобов'язаних і призовників із працівників, які здійснюють заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надавати звітність із цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку;

надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів;

утворювати мобілізаційні підрозділи та призначати працівників з питань мобілізаційної роботи.

Підприємства, установи і організації, які є виконавцями мобілізаційних завдань (замовлень) з виробництва продукції, укладають договори (контракти) з підприємствами, установами і організаціями - виробниками (співвиконавцями) комплектуючих виробів, постачальниками матеріально-технічних засобів, сировини. Підприємства, установи і організації не можуть відмовлятися від укладання договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), якщо їх можливості з урахуванням мобілізаційного розгортання та переданих їм матеріально-фінансових ресурсів дають змогу виконати ці мобілізаційні завдання (замовлення). Громадяни зобов'язані:

з'являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним силам України, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер. Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами). Під час мобілізації громадяни, які підлягають призову на військову службу, зобов'язані з'явитися на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних посвідченнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів). Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин (призначаються) для проходження військової служби у воєнний час або для використання їх як працівників Збройних сил України, інших військових формувань. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх для використання як працівників Збройних сил України, інших військових формувань здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати. Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання (перебування) без дозволу військового комісара.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме; нез'явлення за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; ненаданні в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройні сили України, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій наступає за невиконання покладених на них обов'язків згідно зі ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 211. Умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрата їх з необережності

Умисне зіпсуття або недбале зберігання військовозобов'язаними і призовниками обліково-військових документів (військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць), яке спричинило їх втрату, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 211 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частині першій статті 211 деякі слова виключено згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97p.]

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті або частиною першою статті 210 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 211 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР в ід 07.02.97р.]

[У статтю 211 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2010-ХІвід 03.04.86р.]

Об'єктом цього правопорушення є порядок зберігання обліково-військових документів. Зазначений порядок регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, Положенням про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу, затвердженими Указом Президента України від 25.05.1994 № 263/94, Положенням про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1994 р. № 377, Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 р. № 352, Інструкцією з військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 166 від 27.06.1995 p., Інструкцією з військового обліку військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 165 від 27.06.1995 p., а також іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в умисному зіпсутті або недбалому зберіганні військовозобов'язаними і призовниками обліково-військових документів (військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць), яке спричинило їх втрату.

Військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що визначає належність його власника до військової служби, служби в запасі та військового обов'язку. Військовий квиток є єдиним для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Цивільної оборони України, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, а також Державної спеціальної служби транспорту. Військові квитки рядового, сержантського і старшинського складу видають районні (міські) військові комісаріати під час призову громадян на військову службу, зарахування їх до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров'я. Військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу являє собою зшиту внакидку нитками книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з твердої обрізної з закругленими кутами обкладинки, обтягнутої бумвінілом темно-зеленого кольору, і 32-х сторінок. Усі сторінки військового квитка пронумеровані та мають захисну сітку кольору хакі. На кожній сторінці вертикально нанесено орнамент, у центрі якого на першій сторінці зображено Державний Герб України, а на всіх інших видруковано літери «МО». Зразок військового квитка затверджує Міністерство оборони України. Власники військових квитків, які перебувають на строковій військовій службі, військовій службі за контрактом або в запасі, повинні надійно зберігати квиток, стежити за своєчасним і точним внесенням до нього змін та додержувати вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Про втрату військового квитка військовослужбовець (військовозобов'язаний) має невідкладно повідомити безпосередньому начальникові (військовому комісарові за місцем обліку). У разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці військовослужбовець (військовозобов'язаний) повинен здати військовий квиток до штабу військової частини (військового комісаріату за місцем обліку) і одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України. Знайдений військовий квиток підлягає здачі до військового комісаріату. Передачу військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу до штабу військової частини, військового комісаріату, органу місцевого самоврядування, дізнання, попереднього слідства, навчального закладу, керівнику чи іншій посадовій особі, відповідальній за військово-облікову роботу на підприємстві, в установі, організації, може бути здійснено за умови одержання його власником розписки про це.

Військовий квиток офіцера запасу є документом, що визначає належність його власника до офіцерського складу та військового обов'язку. Військові квитки офіцера запасу видають районні (міські) військові комісаріати офіцерам Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту під час первинної постановки на військовий облік офіцерів запасу Збройних Сил України, а також відповідні органи Служби безпеки України офіцерам Служби безпеки України, Управління державної охорони України, які зараховані у запас Служби безпеки України. Військовий квиток офіцера запасу являє собою зшиту внакидку нитками книжечку розміром 80x107 мм, що складається з твердої обрізної з закругленими кутами обкладинки, обтягнутої бумвінілом синього кольору, і 32-х сторінок. Усі сторінки військового квитка пронумеровані та мають захисну сітку кольору хакі. На кожній сторінці вертикально нанесено орнамент, у центрі якого - символ у вигляді щита з тризубом. Власник військового квитка повинен надійно зберігати квиток, стежити за своєчасним і точним внесенням до нього змін і додержувати вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці офіцер запасу повинен здати військовий квиток до військового комісаріату (органу Служби безпеки України) за місцем обліку й одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України за погодженням зі Службою безпеки України. Військовий квиток особи, яка припинила громадянство України відповідно до статті 18 Закону України «Про громадянство України», підлягає здачі до військового комісаріату (органу Служби безпеки України) за місцем обліку.

Громадянам, приписаним до призовних дільниць, видається посвідчення про приписку до призовної дільниці. Посвідчення про приписку до призовної дільниці видається за особистим підписом призовника у відомості видачі. Під час вручення посвідчення про приписку до призовної дільниці районний військовий комісар (начальник другого відділення районного військового комісаріату) зобов'язаний роз'яснити призовникам їх права та обов'язки з додержання правил військового обліку, відповідальність за порушення цих правил і порядок проходження підготовки до військової служби.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення є військовозобов'язані і призовники.

Стаття 211¹. Неявка на виклик у військовий комісаріат

Неявка громадян на виклику військовий комісаріат без поважних причин для приписки до призовної дільниці - тягне за собою накладення штрафу до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 211' згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР № 2010-ХІвід 03.04.86р.]

[У статтю 21V внесено зміни згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері управління.

Згідно з Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. До призовних дільниць щороку протягом січня-березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними (міськими) військовими комісаріатами за місцем проживання. Для приписки до призовної дільниці громадяни України зобов'язані особисто прибути до районного (міського) військового комісаріату в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в бездіяльності, а саме, у неявці на виклик у військовий комісаріат без поважних причин.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, якому виповнилося 17 років.

Стаття 211². Неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць

Неподання керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій, які здійснюють експлуатацію будинків, власниками будинків, органами місцевого самоврядування, яким делеговано ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, підрозділами по роботі з кадрами підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності щорічно в строки, встановлені Міністерством оборони України, до відповідних районних, районних у місті, міський чи міськрайонних військових комісаріатів списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 2 IP внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частині першій статті 21Р деякі слова виключено згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97p.]

[У частину першу статті 21Р внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 211² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[Кодекс доповнено статтею 211² згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№2010-Х1 від 03.04.86p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері первинного обліку військовозобов'язаних і призовників. Відповідно до статей 35, 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підприємства, установи, організації і навчальні заклади, незалежно від підпорядкованості та форм власності, ведуть облік всіх військовозобов'язаних і призовників, а їх керівники (власники) несуть відповідальність за повноту і якість обліку, стежать за виконанням військовозобов'язаними правил військового обліку.

Облік військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах ведеться з метою забезпечення контролю за виконанням громадянами України військового обов'язку і дотриманням установлених Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Правил військового обліку громадян України, а також своєчасного оформлення бронювання за народним господарством інженерно-технічних працівників і кваліфікованих робітників, вчасної підготовки необхідних кадрів для заміни спеціалістів, які підлягають призову до Збройних Сил України, надання допомоги військовим комісаріатам у проведенні оборонних заходів і підтриманні військового обліку в реальному стані. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та проведенням військового обліку військовозобов'язаних і призовників, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

Для ведення військового обліку і бронювання кадрів на підставі Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. № 377, на підприємствах незалежно від форм власності і підпорядкування формується військово-обліковий персонал, виходячи з відповідної норми навантаження на одного працівника. За наявності на обліку від 500 До 2000 військовозобов'язаних і призовників - один працівник для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників та бронювання військовозобов'язаних за підприємствами на період мобілізації та воєнного часу, від 2000 до 4000 військовозобов'язаних і призовників - два, від 4000 до 7000 військовозобов'язаних і призовників - три, на кожних наступних 3000 осіб - по одному такому працівнику.

Керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів інформують відповідні районні (міські) військові комісаріати про призначення, переміщення ¹ звільнення працівників, які виконують обов'язки щодо ведення обліку військовозобов'язаних і призовників, а також щодо бронювання військовозобов'язаних за підприємствами. Керівники і працівники, зайняті обліком військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, отримують вказівки з питань обліку військовозобов'язаних і призовників від вищих організацій свого відомства і місцевих військових комісаріатів.

Відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» військовий облік всіх військовозобов'язаних і призовників ведеться за місцем їх проживання і здійснюється у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. за № 377. Персонально-первинний облік військовозобов'язаних і призовників у сільській місцевості, селищах та містах, де немає військових комісаріатів, покладається на органи місцевого самоврядування і проводиться ними. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та проведенням військового обліку військовозобов'язаних і призовників, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Для ведення військового обліку і бронювання кадрів на підставі Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. № 377, у виконкомах сільських, селищних і міських Рад, де немає військових комісаріатів, формується військово-обліковий персонал, виходячи з відповідної норми навантаження на одного працівника. За наявності на обліку від 500 до 1000 військовозобов'язаних і призовників - один працівник, від 1000 до 2000 військовозобов'язаних і призовників - два, на кожних наступних 1000 осіб - по одному такому працівнику. Зазначені працівники утримуються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у неподанні керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій, які здійснюють експлуатацію будинків, власниками будинків," органами місцевого самоврядування, яким делеговано ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, підрозділами у роботі з кадрами підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності щорічно в строки, встановлені Міністерством оборони України, до відповідних районних (міських) військових комісаріатів списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути керівники або інші відповідальними за військово-облікову роботу посадові особи житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій, які здійснюють експлуатацію будинків, власники будинків, працівники органів місцевого самоврядування, яким делеговано ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, працівники підрозділів у роботі з кадрами підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності.