Стаття 188²⁴. Перешкоджання уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у здійсненні перевірок

Вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у здійсненні перевірок, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням, сплатою страхових внесків та цільовим використанням коштів Фонду, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, зазначене у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 188^й згідно із Законом України№ 435-Vвід 12.12.2006p.]

Об'єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Вказані відносини регулюються Кодексом законів про працю України, законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV, «Про охорону праці» від 21.11.2002 p. № 229-IV, «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 № 2272-Ш, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 26.11.2003 р. № 1845 та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона першого правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у вчиненні дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у здійсненні перевірок, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням, сплатою страхових внесків та цільовим використанням коштів Фонду. Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо сплати та цільового використання ними збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків. Щорічні та позапланові аудиторські перевірки щодо сплати та цільового використання збору загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків, що проводяться за рішенням наглядової ради, здійснюють незалежні аудиторські організації. До перевірки можуть бути залучені державні податкові адміністрації. Юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з коштами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зобов'язані представляти контролюючим органам необхідні документи та відомості, що належать до сфери їх діяльності.

Частина друга цієї статті встановлює відповідальність за вчинення тих самих дій особою, яка протягом року була піддана адміністративному стягненню за одне з зазначених частиною першою порушень.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктами правопорушення є посадові особи підприємств, установ, організацій.

Стаття 188²⁵. Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб Державної технічної інспекції Державного департаменту страхового фонду документації

Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб Державної технічної інспекції Державного департаменту страхового фонду документації щодо усунення порушення законодавства про страховий фонд документації-тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 188²⁵ згідно із Законом України № 695-V від 22.02.2007 p.]

Об'єктом є встановлений порядок управління державною системою страхового фонду документації - організаційно-правовою структурою, яка здійснює державну політику та координацію робіт зі створення, формування, ведення та використання страхового фонду документації України і є сукупністю суб'єктів системи страхового фонду документації, страхового фонду документації України, технічних засобів, обслуговуючого їх персоналу, нормативно-правових актів, організаційно-технічних заходів. Страховий фонд документації України - це упорядкований банк документів, зафіксованих на мікрографічній плівці чи інших компактних носіях інформації, які прийняті на державний облік і довгострокове надійне зберігання. Правові, економічні та організаційні засади створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації України, а також функціонування державної системи страхового фонду документації визначені у Законі України «Про страховий фонд документації України», актах Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актах центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, міжнародних договорах України з питань страхового фонду документації України, ратифікованих Верховною Радою України.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у невиконанні законних вимог (приписів) посадових осіб Державної технічної інспекції Державного департаменту страхового фонду документації щодо усунення порушення законодавства про страховий фонд документації. Державна технічна інспекція Державного департаменту страхового фонду документації (далі - Інспекція) діє у складі Державного департаменту страхового фонду документації та здійснює контроль за дотриманням законодавства у сфері формування та ведення страхового фонду документації (далі - страховий фонд) галузевими, обласними (регіональними) страховими фондами документації, створеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, а також підприємствами (установами) страхового фонду документації та іншими юридичними і фізичними особами, які формують і ведуть страховий фонд (далі - суб'єкти державної системи страхового фонду документації). Положення про Державну технічну інспекцію Державного департаменту страхового фонду документації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 1447.

Основними завданнями Інспекції є: участь у реалізації державної політики щодо здійснення контролю за формуванням та веденням страхового фонду суб'єктами Державної системи страхового фонду документації; визначення стану державної системи страхового фонду документації; проведення аналізу та подання рекомендацій щодо Удосконалення роботи, пов'язаної з вирішенням питань функціонування державної системи страхового фонду документації.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки суб'єктів державної системи страхового фонду документації з питань дотримання вимог законодавства про страховий фонд; порядку формування та ведення страхового фонду; термінів формування страхового фонду та порядку внесення змін до документів страхового фонду; науково-технічного рівня виготовлення, зберігання та відтворення документів страхового фонду; складає акти та узагальнює матеріали перевірок; розробляє заходи, спрямовані на усунення порушень законодавства з питань страхового фонду та запобігання таким порушенням; готує та подає Державному департаменту страхового фонду документації інформацію про стан формування та ведення фонду суб'єктами державної системи страхового фонду документації; подає пропозиції щодо впровадження передових технологій у роботі, пов'язаній з вирішенням питань страхового фонду; бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів та нормативних документів з питань страхового фонду; безоплатно надає консультаційну допомогу суб'єктам державної системи страхового фонду документації; здійснює інші функції у межах своїх повноважень.

Інспекція має право: доступу на територію суб'єктів державної системи страхового фонду документації, щодо яких проводиться перевірка; отримувати від суб'єктів державної системи страхового фонду документації, щодо яких проводиться перевірка, необхідні документи та інформацію; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) стосовно усунення порушень у порядку формування та ведення страхового фонду; залучати спеціалістів за погодженням з керівниками суб'єктів державної системи страхового фонду документації для розгляду питань, що належать до компетенції Інспекції.

Інспекція зобов'язана: забезпечувати якісне проведення перевірок та об'єктивність їх результатів; зберігати державну та іншу передбачену законом таємницю, отриману під час здійснення своїх повноважень.

Порядок організації роботи Інспекції встановлено Положенням про організацію та проведення інспекційних перевірок Державною технічною інспекцією Державного департаменту страхового фонду документації, затвердженим наказом МНС України від 06.11.2001 № 254. Проведення інспекційних перевірок щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері формування та ведення страхового фонду документації суб'єктами державної системи страхового фонду документації здійснюється з метою визначення й удосконалення стану робіт щодо формування і ведення страхового фонду документації. При проведенні інспекційних перевірок контролю підлягають організаційна, організаційно-технічна діяльність з питань страхового фонду документації за його призначенням.

Перевірки здійснюються згідно зі щорічними планами перевірок, які розробляються Інспекцією і затверджуються Головним державним інспектором з питань формування та ведення страхового фонду документації України. Плани складаються на основі затверджених мобілізаційних планів та програм створення галузевих та обласних (регіональних) страхових фондів документації. Інспекційні перевірки поділяються на планові та позапланові.

Планові перевірки можуть бути комплексні та цільові. У разі комплексної перевірки перевіряється та оцінюється стан формування та ведення страхового фонду документації України суб'єктом державної системи страхового фонду документації. У разі цільової перевірки перевіряються окремі питання у сфері страхового фонду документації, виконання рішень органів виконавчої влади щодо страхового фонду документації України, виконання завдань або провадження діяльності в галузі страхового фонду документації України за відповідними дозволами. Планові перевірки суб'єктів державної системи страхового фонду документації проводяться один раз на три роки. Позапланова перевірка  здійснюється   за  дорученням   Головного  державного   інспектора   з   питань формування та ведення страхового фонду документації України за наявності відомостей щодо порушень виконання суб'єктами державної системи страхового фонду документації вимог законодавства України про страховий фонд документації України. У разі позапланової перевірки також перевіряється усунення недоліків, які були виявлені під час проведення попередньої комплексної або цільової перевірки. Позапланові перевірки проводяться за потреби, як правило, не раніше ніж через рік після попередньої перевірки. Головний державний інспектор з питань формування та ведення страхового фонду документації України здійснює контроль за своєчасним виконанням планів перевірок.

Керівник суб'єкта державної системи страхового фонду документації, щодо якого здійснюється перевірка, сповіщається про проведення перевірки за десять діб до її початку письмовим повідомленням із зазначенням дати її проведення. Інспекційні перевірки організовуються начальником Інспекції та проводяться посадовими особами Інспекції, які є державними інспекторами з питань формування та ведення страхового фонду документації України (далі - державні інспектори). Функціональні обов'язки державних інспекторів, напрямки роботи, перелік закріплених за ними суб'єктів державної системи страхового фонду документації визначаються начальником Інспекції.

Для здійснення контрольно-інспекційної роботи за державними інспекторами закріплюються напрямки робіт відповідно до призначення страхового фонду документації України. Для проведення інспекційних перевірок за необхідності формуються комісії. До роботи комісії можуть залучатися спеціалісти суб'єктів державної системи страхового фонду документації, що перевіряються, за погодженням з їхніми керівниками.

Члени комісії допускаються до перевірки за наявності відповідних посвідчень, при перевірці питань, пов'язаних з державною таємницею, доступ здійснюється при наявності довідки про допуск та припису на виконання завдання.

Члени комісії під час проведення інспекційних перевірок зобов'язані: дотримуватись вимог законодавства України; не розголошувати інформацію, отриману під час перевірки.

Під час проведення перевірок у сферу роботи Інспекції не можуть втручатися будь-які господарські органи, об'єднання громадян, політичні формування, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Суб'єкти державної системи страхового фонду документації, діяльність яких перевіряється, зобов'язані створювати необхідні умови для роботи комісії; своєчасно подавати необхідні матеріали з питань, що підлягають перевірці.

Керівництво суб'єкта державної системи страхового фонду документації, щодо якого здійснюється перевірка, несе відповідальність за повноту та достовірність інформації, яка надається комісії під час перевірки.

За результатами інспекційної перевірки складається акт перевірки чи надається припис щодо усунення недоліків. Акт перевірки та припис є підставою для притягнення до відповідальності.

Акт перевірки складається у трьох примірниках. Перший примірник подається відповідному органу виконавчої влади, другий - керівнику суб'єкта державної системи страхового фонду документації, що підлягав перевірці, третій - Інспекції. Ознайомлення керівника суб'єкта державної системи страхового фонду документації, щодо якого здійснюється перевірка, з актом перевірки здійснюється під розпис. У разі відмови підписати акт про це робиться відповідний запис у цьому акті головою комісії.

Припис складається у двох примірниках. Перший надається керівнику суб'єкта державної системи страхового фонду документації, що перевірявся, а другий залишається в Інспекції для здійснення контролю.

Керівник суб'єкта державної системи страхового фонду документації, щодо якого здійснюється перевірка, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо усунення недоліків і   реалізації  пропозицій   відповідно  до   вимог  законодавства  України   про  страховий фонд документації України. Повідомлення про виконання пропозицій і усунення недоліків надсилається до Державного департаменту страхового фонду документації у встановлений в акті (приписі) термін, а також органу виконавчої влади, якому підпорядкований суб'єкт державної системи страхового фонду документації.

Керівник суб'єкта державної системи страхового фонду документації, щодо якого здійснюється перевірка, має право в десятиденний термін оскаржити результати перевірки в установленому порядку.

Суб'єктом правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Стаття 188²⁶. Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної служби з карантину рослин України

Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної служби з карантину рослин України, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин, а також створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 188²⁶ згідно b Законам України № 956-V від 19.04.2007p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері управління, а також у сфері щодо захисту життя та здоров'я рослин. Зазначені відносини регулюються Законом України «Про карантин рослин», Положенням про Державну службу з карантину рослин України, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 08.05.2007 р. № 310 та іншими правовими актами.

Карантин рослин - це утримання об'єктів регулювання (до яких належать будь-яка рослина, продукт рослинного походження, місце зберігання, упаковка, засоби перевезення, контейнери, фунт та будь-які інші організми, об'єкти або матеріали, здатні переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми) у визначених місцях для проведення їх моніторингу або подальшого інспектування, фітосанітарної експертизи та/або обробки. Державна служба з карантину рослин України відповідно до Закону України «Про карантин рослин» здійснює державне управління у сфері карантину рослин. Вона включає: Головну державну інспекцію з карантину рослин України, що знаходиться у сфері управління центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і підпорядковується йому; Центральну науково-дослідну карантинну лабораторію, яка знаходиться у віданні Головної державної інспекції з карантину рослин України; державні інспекції з карантину рослин Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (далі - органи Державної служби з карантину рослин); пункти карантину рослин у районах, морських, річкових портах (на пристанях), на відповідних залізничних станціях, в аеропортах (на аеродромах), на підприємствах поштового зв'язку, шосейних шляхах, автовокзалах, автостанціях, пунктах пропуску на державному кордоні України, зональні, обласні та міські карантинні лабораторії. У разі необхідності пункти карантину рослин можуть створюватись і на інших об'єктах, діяльність яких пов'язана із заготівлею, вивезенням, ввезенням, транспортуванням, реалізацією і використанням об'єктів регулювання.

Головна державна інспекція з карантину рослин України та її керівник - Головний державний інспектор з карантину рослин України (за посадою) є представниками України у Раді Європейської і Середземноморської організації захисту рослин (ЕРРО).

Основними завданнями Державної служби з карантину рослин України є: охорона території   України   від   занесення   регульованих   шкідливих   організмів;   виявлення, вокалізація і ліквідація регульованих шкідливих організмів; запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів у зони, вільні від таких регульованих шкідливих організмів на території України; здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об'єктів регулювання; реєстрація осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання.

Головна державна інспекція з карантину рослин України відповідно до повноважень: визначає відповідно до закону порядок ввезення, вивезення та використання рослин і рослинних продуктів, у тому числі за погодженням з карантинними службами інших держав відповідно до міжнародних договорів України; вивчає видовий склад, біологію та екологію регульованих шкідливих організмів, розробляє прогноз їх поширення з метою запобігання занесенню та/або поширенню; розробляє проекти нормативно-правових актів у сфері карантину рослин; веде бази даних та інформує громадськість та заінтересованих партнерів про виявлення, наявність, поширення, локалізацію та за необхідності ліквідацію регульованих шкідливих організмів; проводить інспектування та фітосанітарну експертизу об'єктів регулювання; здійснює державний контроль за виконанням фітосанітарних заходів; видає відповідно до закону карантинні дозволи; здійснює координацію моніторингу, виявлення та ідентифікацію регульованих шкідливих організмів в Україні; готує перелік регульованих шкідливих організмів; готує перелік об'єктів регулювання; здійснює контроль за використанням біологічних контрольних організмів; вносить подання до Кабінету Міністрів України про запровадження або скасування карантинного режиму; проводить науково-дослідні роботи у сфері карантину рослин; здійснює контроль за проведенням фумігації (знезараження) особами об'єктів регулювання, які переміщуються через державний кордон України та/або кордони карантинних зон; призначає і звільняє з посад керівників (їх заступників) органів Державної служби з карантину рослин; представляє Україну в міжнародних організаціях відповідно до встановленого законом порядку; проводить спеціальні дослідження спільно з національними організаціями з карантину та захисту рослин інших країн щодо оцінки відповідності (невідповідності) об'єктів регулювання фітосанітарним правилам; надає повідомлення заінтересованим партнерам про фітосанітарні заборони чи обмеження; встановлює спеціально визначений відсоток вантажів, які підлягають вибірковому фітосанітарному прикордонному контролю; веде загальнодержавний реєстр осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання; надає відповіді на запити стосовно фітосанітарних заходів.

Органи Державної служби з карантину рослин здійснюють: видачу фітосанітарних та карантинних сертифікатів на рослини, продукти рослинного походження та інші об'єкти регулювання; інспектування та проведення фітосанітарної експертизи рослин, продуктів рослинного походження та інших об'єктів регулювання, що переміщуються територією України, через державний кордон України та карантинні зони (у тому числі тих, що надходять у багажі, поштових відправленнях і ручній поклажі пасажирів); реєстрацію осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання; організацію та контроль за проведенням обробки і Фумігації (знезараження) рослин, продуктів рослинного походження та інших об'єктів регулювання, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони; Державний контроль за проведенням фітосанітарних заходів, що застосовуються до карантинних організмів відповідно до закону та міжнародних договорів України; організацію і проведення систематичних обстежень земель сільськогосподарського призначення і земель лісового фонду, пунктів карантину рослин та прилеглої до них території, місць обігу рослин, продуктів рослинного походження та інших об'єктів Регулювання; державний контроль за діяльністю розсадників, державних сортодільниць, оранжерей і теплиць, діяльність яких пов'язана з обігом рослин, насіння і садивного матеріалу; державний контроль за виробництвом та обігом рослин, продуктів рослинного походження та інших об'єктів регулювання; вжиття відповідно до законодавства термінових заходів для локалізації та ліквідації карантинних організмів, запобігання їх поширенню; термінові заходи для локалізації та/або ліквідації карантинних організмів-поширення інформації у сфері карантину рослин серед осіб; поширення інформації та за необхідності запровадження навчання виробників рослин, продуктів рослинного походження та інших об'єктів регулювання стосовно ідентифікації відповідних карантинних організмів; внесення подань до відповідних державних адміністрацій про запровадження та скасування карантинного режиму.

Головним державним інспектором з карантину рослин України є керівник Головної державної інспекції з карантину рослин України, який призначається і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Керівник Головної державної інспекції з карантину рослин України має заступників, у тому числі одного першого, які призначаються і звільняються з посади за поданням керівника Головної державної інспекції з карантину рослин України центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Керівники органів Державної служби з карантину рослин є головними державними інспекторами з карантину рослин відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Головний державний інспектор з карантину рослин України, Головний державний інспектор з карантину рослин Автономної Республіки Крим, головні державні інспектори з карантину рослин областей, міст Києва і Севастополя очолюють відповідну інспекцію з карантину рослин, здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері карантину рослин.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у невиконанні законних вимог посадових осіб органів Державної служби з карантину рослин України, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин, а також створенні перешкод для виконання покладених на них обов'язків. Державні інспектори з карантину рослин у межах своїх повноважень мають право: проводити фітосанітарні процедури до об'єктів регулювання; затримувати об'єкти регулювання для інспектування та фітосанітарної експертизи, якщо вони переміщуються без відповідних фітосанітарних документів або не відповідають фітосанітарним вимогам; здійснювати державний контроль та нагляд, інспектування та моніторинг відповідної території, об'єктів регулювання; отримувати інформацію, необхідну для здійснення повноважень відповідно до закону; проводити відбір зразків з партії рослин і рослинних продуктів для проведення фітосанітарної експертизи відповідно до закону; видавати в межах своїх повноважень розпорядження, що підлягають обов'язковому виконанню, на здійснення фітосанітарних заходів; надавати висновки органам страхування щодо завданих збитків внаслідок ліквідації карантинних організмів; накладати у порядку, встановленому законом, адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про карантин рослин; безперешкодного доступу до потужностей (об'єктів) виробництва та обігу об'єктів регулювання рослин за наявності підстав для проведення перевірок, визначених Законом України «Про карантин рослин» та іншими законами України. Рішення державного інспектора з карантину рослин щодо заборони вирощування, вивезення, ввезення, транспортування (у тому числі експорту, імпорту, транзиту), зберігання, реалізації чи використання об'єктів регулювання, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання. Невиконання вказаних рішень посадовими особами та громадянами, а також перешкоджання здійсненню визначених законом повноважень посадових осіб органів Державної служби з карантину рослин України, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин, і складають об'єктивну сторону даного правопорушення.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення можуть бути як посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності, так і громадяни.