Стаття 188¹². Невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин

Невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею І88'² згідно із Законом України № 1368-X1V від 11.01.2000р.]

[У статтю 188'² внесено зміни згідно із Законом України№ 736-Veid 14.03.2007p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист рослин.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у невиконанні законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист рослин» від 14.10.1998 р. № 180-XIV захистом рослин - це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни.

Законні вимоги посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин є похідними від їх повноважень, які закріплені статтями 16, 17 Закону України «Про захист рослин» від 14.10.1998 p. № 180-XIV. Так, посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин мають право: вимагати від підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян, діяльність яких пов'язана із захистом рослин, додержання законодавства про захист рослин; відвідувати підприємства, установи, організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження, з метою перевірки додержання законодавства про захист рослин та відбирання зразків ґрунту, води, насіння, рослин, продукції рослинного походження та інших матеріалів для проведення фітосанітарної діагностики; обмежувати, тимчасово забороняти або припиняти діяльність підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян у разі порушення ними вимог технології та нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що можуть спричинити загрозу життю і здоров'ю людей та довкіллю; визначати і регулювати обсяги робіт, пов'язаних із захистом рослин, відповідно до фітосанітарного стану; забороняти реалізацію засобів захисту рослин, які не відповідають вимогам щодо їх якості; одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян необхідну інформацію з питань захисту рослин; давати обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про проведення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами профілактичних і винищувальних заходів щодо захисту рослин; накладати адміністративні штрафи на осіб, винних у порушенні законодавства про захист рослин.

До обов'язків посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин віднесено: у межах своєї компетенції розробляти та приймати нормативно-правові акти з питань захисту рослин; прогнозувати розвиток і поширення шкідливих організмів; своєчасно інформувати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадян, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням, реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження, про фітосанітарний стан, строки та методи проведення захисних заходів; здійснювати контроль за виконанням загальнодержавних, міждержавних, регіональних цільових програм захисту рослин; впроваджувати безпечні для здоров'я людини та охорони довкілля інтегровані та інші системи захисту рослин; визначати обставини, межі території, час введення особливого режиму захисту рослин та заходи щодо локалізації і ліквідації особливо небезпечних шкідливих організмів, а також залучати-в установленому законодавством порядку для цих цілей ресурси держави, а також ресурси підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян з попереднім відшкодуванням їм понесених ними витрат; вносити упродовж однієї доби до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування подання про запровадження особливого режиму та відповідних заходів захисту рослин; вести баланс потреб у засобах захисту рослин за асортиментом і обсягами їх виробництва в Україні та закупівлі за імпортом; проводити аналітичні дослідження засобів захисту рослин на відповідність їх сертифікатам якості, у тому числі тих, що завозяться на митну територію України, а також регламентів їх застосування тощо; погоджувати асортимент і технічні умови виробництва, регламенти застосування, перелік пестицидів, дозволених до використання в Україні, а також їх асортимент, який закуповується за імпортом.

Невиконання хоча б однієї із законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, які є похідними від їх прав та обов'язків утворює об'єктивну сторону цього правопорушення.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи підприємств, установ та організацій, так і громадяни.

Стаття 188¹³. Невиконання законних вимог державного виконавця

Невиконання законних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, втрата або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця - тягне за собою накладення штрафу від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 188'^! згідно із Законом України № 2056-111від 19.10.2000р.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері виконавчого провадження.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у: 1) невиконанні законних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження; 2) втраті або несвоєчасному відправленні виконавчого документа; 3) неподанні або поданні неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника; 4) неповідомленні боржником про зміну місця роботи (знаходження); 5) неявці без поважних причин за викликом державного виконавця.

1. Відповідно   до   ст.   4   Закону   України   «Про   державну   виконавчу   службу» від  24.03.1998   р.   №   202/98-ВР   державними   виконавцями   є   заступник   директора Департаменту державної виконавчої служби, начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної  виконавчої  служби,   начальники   відділів   примусового   виконання   рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, Державні   виконавці   відділів   примусового   виконання   рішень   державної  виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, Державний виконавець державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Невиконання законних вимог державного виконавця Щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, які є похідними від його повноважень утворює об'єктивну сторону цього правопорушення.

2. Втрата виконавчого документа - це дія, відповідно до якої виконавчий документ не   може   бути   використаний   за   прямим   призначенням   та   у   встановлені   строки (пошкоджений, загублений, знищений тощо)

3.     Несвоєчасне    відправлення    виконавчого   документа   полягає   у   пропущенні нормативно передбачених (встановлених) термінів його відправлення.

4. Неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника полягає у таких діях, як пропущення нормативно передбачених (встановлених) термінів їх подання, або у поданні відомостей, які не відповідають дійсності. Боржником є особа,  яка неспроможна своєчасно виконати свої зобов'язання  перед виконавчою службою.

5. Неповідомлення боржником  про зміну місця роботи (знаходження) боржника полягає у неподанні або несвоєчасному поданні відомостей про нове місце роботи.

6. Неявка без поважних причин за викликом державного виконавця - це пропущення встановленого терміну явки. Поважними причинами можуть бути несвоєчасне одержання виклику, хвороба, відрядження та інші обставини, що фактично позбавляють особу можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 188¹⁴. Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної інспекції з енергозбереження

Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної інспекції з енергозбереження щодо усунення порушень законодавства про енергозбереження, ненадання їм передбаченої законодавством інформації або надання недостовірної інформації щодо ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, створення перешкод для доступу до енергоспоживаючих об'єктів та до приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності від двадцяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[В абзац другий статті 188'⁴ внесено зміни згідно із Законом України № 760-V від 16.03.2007 p.]

[Кодекс доповнено статтею   188'⁴ згідно  із Законом  України № 2550-ІП від 21.06.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері контролю за додержанням законодавства про енергозбереження. Відповідно до Закону України «Про енергозбереження» від 01.07.1994 р. № 74/94-ВР «енергозбереження» - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у: 1) невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної інспекції з енергозбереження щодо усунення порушень законодавства про енергозбереження; 2) ненаданні їм передбаченої законодавством інформації або надання недостовірної інформації щодо ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів; 3) створенні перешкод для доступу до енергоспоживаючих об'єктів та до приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів.

1. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про енергозбереження» від 01.07.1994 р. № 74/94-ВР державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України. Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що містить всі підприємства і установи з отримання, переробки, перетворення, транспортування, зберігання, обліку та використання паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ, які використовуються для зазначених цілей. Державному контролю також підлягає правильність та ефективність використання цільових коштів, виділених з фонду енергозбереження для вжиття заходів щодо раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів. Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державної інспекції, які є похідними від їх повноважень, що визначені Кабінетом Міністрів України утворює об'єктивну сторону цього правопорушення.

2.     Ненадання    посадовим    особам   органів   Державної   інспекції   передбаченої законодавством інформації або наданням недостовірної інформації щодо ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів - це непредставлення даних про витрати паливно-енергетичних  ресурсів,  даних  обліку та  звітності   щодо   енергоспоживання (енерговикористання, енергозбереження) або надання даних з цих та інших питань, які не відповідають дійсності.

3.  Створенні перешкод для доступу до енергоспоживаючих об'єктів та до приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів - це дії (бездіяльність), які роблять неможливим (утруднюють) реалізацію наданих посадовим особам органів Державної інспекції  прав  та  виконання   обов'язків  щодо  обліку  та  звітності  даних  з  питань енерговикористання (енергоспоживання, енергозбереження).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.