Стаття 24¹. Заходи впливу, що застосовуються до непов­нолітніх

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1)      зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2)      попередження;

3)      догана або сувора догана;

4)   передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх
згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

[Кодекс доповнено статтею 24' згідно із Законам України № 244/94-ВР від 15.11.94 p.]

1.       Необхідність     виокремлення     спеціальних     норм      про     адміністративну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості та гуманізму. Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні характеристики неповнолітніх, закон передбачає особливості притягнення їх до адміністративної відповідальності, звільнення від відповідальності, призначення адміністративного стягнення та специфічні заходи впливу. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні, у зв'язку з їх фізичною і розумовою незрілістю, потребують спеціальної охорони і захисту, зокрема, належний
правовий захист. Особливості вікової психології неповнолітніх дають змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення  і перевиховання. Суспільство не має право висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів. Тому часто щодо неповнолітніх достатніми є міри виховно-педагогічного, а не карального характеру

2.    Норми,   спрямовані   на   забезпечення   нормального   фізичного   і   психічного розвитку   неповнолітніх,   містяться   в   низці   статей   КпАП.   Так,   ст.   13   регламентує вік,  з якого  може  наставати  адміністративна відповідальність.  Ст.  34  відносить до обставин,   що   пом'якшують   відповідальність   за   адміністративне   правопорушення, вчинення правопорушення неповнолітнім. Згідно зі ст. 35 відносить до обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, віднесено втягнення неповнолітнього в правопорушення. Згідно зі ст. 40 встановлює особливий порядок відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітнім у результаті вчинення адміністративного правопорушення

3. В Особливій частині КпАП містяться норми про адміністративні правопорушення, потерпілими від яких можуть виступати лише неповнолітні Так, ст.  180 встановлює адміністративну  відповідальність  за доведення   неповнолітнього  до  стану  сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами, ст. 184 - за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків   щодо   забезпечення   необхідних   умов   життя,   навчання   та   виховання неповнолітніх дітей. Це свідчить про важливість охорони прав та законних інтересів неповнолітніх засобами законодавства про адміністративні правопорушення.

4. У коментованій статті передбачено застосування щодо неповнолітніх специфічних заходів впливу. Такі заходи не є адміністративними стягненнями і суттєво відрізняються від них  за своєю  суворістю.  Водночас  вони  пов'язані  з  певними  обмеженнями  та позбавленнями для особи, щодо якої застосовані. Заходи впливу щодо неповнолітніх застосовується незалежно від бажання винних, їх батьків або осіб, що їх замінюють. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» справи щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років, розглядають суди.

5. Слід особливо зазначити,  що в коментованій статті  можливість  притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності обмежена умовою досягнення шістнадцятирічного віку до моменту здійснення адміністративного правопорушення. Тому орган адміністративної юрисдикції зобов'язаний упевнитися, чи досягла особа, що вчинила адміністративне правопорушення, зазначеного віку на момент вчинення правопорушення.

6. Зобов'язання публічно або в іншій формі просити вибачення у потерпілого є найменш суворим заходом впливу і застосовується за умови, що особа, яка вчинила адміністративне   правопорушення,   усвідомила   неправомірність   своєї   поведінки   та виявила щире розкаяння у вчиненому. Публічність вибачення означає присутність інших (крім правопорушника та потерпілого) осіб під час принесення вибачення. Форма та зміст вибачення нормативно не регламентовані та залишені на розсуд заінтересованих осіб.

7.    Застереження   неповнолітніх   про   неприпустимість   протиправної   поведінки застосовується   з   метою   припинення   такої   поведінки,   але   здебільшого   цей   захід спрямований на недопущення подібної поведінки у майбутньому, тобто головна мета і в цьому випадку - профілактична. Застереження здійснюється в присутності батьків або осіб, які їх замінюють. Про винесення особі офіційного застереження має бути складено протокол, однак його форма та зміст нормативно не регламентовані.

8.  Догана або сувора догана за своєю юридичною природою є офіційним осудженням неповнолітнього   правопорушника  та   вчиненого   ним   діяння,   здійсненим   від   імені держави.

9.    Передача   неповнолітнього   під   нагляд   батьків   або   осіб,   які   їх   заміняють, допускається лише за наявності даних про їх здатність забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Під особами, які заміняють батьків, слід розуміти усиновителів, опікунів і піклувальників. Передача неповнолітнього під нагляд педагогічного  чи трудового  колективу  можлива тільки  за згодою  цього колективу. Неповнолітній може бути переданий і під нагляд окремих громадян на їх прохання. Як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин зобов'язані при  цьому  здійснювати  виховний  вплив  на  нього  та  постійний   контроль  за  його
поведінкою.   Вирішуючи  питання   про  передачу  неповнолітнього  під  нагляд батьків чи  осіб,  які  їх  заміняють,  або  окремих  громадян,  суд,  уповноважений  вирішувати справу, повинен керуватися даними, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього  під нагляд батька або  матері,  які  позбавлені  батьківських  прав,  а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього.  Неповнолітній  може  бути  переданий  під  нагляд  педагогічного  колективу навчального закладу тільки за місцем навчання, а трудового колективу - за місцем роботи за наявності даних про те, що цей колектив спроможний здійснювати належний
контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання (див. постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» № 6 від 31.05.2002 p.).