Стаття 24. Види адміністративних стягнень

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1)       попередження;

2)       штраф;

3)       оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4)       конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпо­середнім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5)       позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6)       виправні роботи;

7)       адміністративний арешт.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

[Частини другу і третю статті 24 замінено частиною другою, у зв'язку з чим частина четверта вважається частиною третьою, згідно із Законом України № 2342-111від 05.04.2001 p.]

Законами України може бути передбачено адміністративне видво­рення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

[Частину четверту статті 24 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2247-111 від 18.01.2001 p.]

[У статтю 24 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 6347-XI від 03.08.88р.; Законом УкраїнськоїРСР № 1255-ХІ1 від 25.06.91 p.]

1.   У  коментованій статті систематизовані види адміністративних стягнень.  Інші заходи   примусового   впливу,   застосовувані   до   осіб,   що   вчинили   адміністративні правопорушення (наприклад, адміністративне затримання, особистий огляд, вилучення речей і документів), не є адміністративними стягненнями.

2.  Система адміністративних стягнень, наведена в статті, містить різні за характером і правовими наслідками санкції, що дає змогу врахувати при призначенні стягнення як особливості вчинення адміністративного правопорушення, так і особистість порушника.

3. На  відміну  від  кримінального  законодавства (ст.   51   Кримінального  кодексу України), де всі покарання розташовані в певній послідовності - від менш тяжких до більш тяжких, із розташування в переліку видів адміністративних стягнень не можна зробити висновок щодо оцінки законодавцем значення кожного з видів адміністративних стягнень у їх співвідношенні між собою.

4. Перелік   адміністративних   стягнень,   наведений   у   коментованій   статті,   не   є закритим, вичерпним. Він може бути за потреби доповнений поточним законодавством. Зокрема Законом України «Про об'єднання громадян» встановлено ряд стягнень, які можуть застосовуватися до цих об'єднань і КпАП не передбачені. Хоча в Законі прямо і не сказано, що ці стягнення є адміністративними, але їх характер свідчить саме про це. Можливість такого доповнення може відбуватися за додержання двох умов. По-перше,  інші,  крім  зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень повинні бути встановлені відповідно до принципів і положень КпАП. По-друге, нові види адміністративних стягнень можуть бути уведені тільки законодавчими актами. Цим виключається можливість для Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вводити нові види адміністративних стягнень.

5.   Частина 4  коментованої статті  визнає  адміністративне  видворення   іноземців адміністративним стягненням, хоча воно за своїм характером є заходом припинення. Це    пояснюється    тим,    що    адміністративне    видворення    застосовується   лише   до іноземців  і осіб без громадянства, які постійно проживають за межами  України, у випадках  грубого  порушення  ними  законодавства про  правовий  статус  цих  осіб  в Україні,  адміністративного,  фінансового та іншого законодавства.  Мета зазначеного заходу - припинити протиправну поведінку іноземців і осіб без громадянства. Метою адміністративного   стягнення   коментована  стаття   називає,   перш   за   все,   покарання порушника, виховання його в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Адміністративне стягнення, крім обмежень, пов'язаних з його реалізацією, має наслідком для правопорушника ще й так званий стан «адміністративної
покараності»,   тобто   протягом   року   особа   вважається   такою,   що   була   піддана адміністративному  стягненню.  Адміністративне  видворення  зазначених  наслідків  не викликає.  Нарешті  про припиняючий характер цього заходу свідчить порядок  його застосування. Адміністративне стягнення реалізується під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, порядок якого на адміністративне видворення не поширюється. Все зазначене дає підстави стверджувати, що адміністративне видворення іноземців і осіб без громадянства за межі України не можна назвати адміністративним стягненням. А оскільки в цих випадках йдеться про припинення протиправної поведінки, то  воно  не  може  бути  чимось  іншим,  крім  заходу  адміністративного  припинення. Зазначене обумовлює необхідність удосконалення правової норми.

6.  Орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, може призначити тільки те адміністративне стягнення, яке міститься в тій або іншій статті законодавчого акта, що встановлює відповідальність за конкретне адміністративне
правопорушення.

7. Деякі з перерахованих у коментованій статті видів адміністративних стягнень взагалі  не  можуть застосовуватися до певних, точно зазначених у законі  категорій громадян.    Так,    позбавлення    права    керування    засобами    транспорту    не    може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування (ч. 2, 3 ст. ЗО КпАП). Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп (ч. 2 ст. 32 КпАП). До військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт (ч. 1 ст. 15 КпАП).

8. Усі види адміністративних стягнень за виключенням попередження полягають у спричиненні винній особі певних втрат майнового характеру (штраф, оплатне вилучення або конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення,  виправні роботи), обмеженні її прав (керування транспортним засобом, права полювання, адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо
порушують правопорядок) та короткотерміновому позбавленні волі (адміністративний арешт).   Вони  мають  на меті  від імені держави  покарати  винну  особу за вчинення адміністративного правопорушення, а також здійснити виховний вплив на неї та інших осіб, попередити скоєння протиправних дій у майбутньому. Відповідно штрафи та інші адміністративні санкції майнового характеру стягуються у доход держави.