11.3. Кабінет Міністрів України — Уряд України

Основними напрямами діяльності органів державної виконав­чої влади в Україні є реалізація двох основних функцій: виконав­чої та розпорядчої. Виконавча функція характеризується тим, що ці органи безпосередньо виконують нормативні приписи та інші акти законодавчої влади. Розпорядча функція характеризується тим, що для виконання актів законодавчої влади органи вико­навчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження.

Кабінет Міністрів — вищий орган у системі органів виконав­чої влади, відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України керується Конституцією України і законами України, актами Президента України.

До складу Кабінету Міністрів входять: Прем'єр-міністр Ук раїни, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Персональний склад Кабінету Міністрів України при­значається Президентом України на подання Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України:

-   забезпечує державний суверенітет та економічну самостій­ність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Пре­зидента України;

-   вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

-   забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки та культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування;

-   розробляє та здійснює загальнодержавні програми еко­номічного, науково-технічного, соціального і культурного роз­витку України;

-   забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;

- здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

- організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономіч­ної діяльності України, митної справи тощо

Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції видає постано­ви й розпорядження, що є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України

11.4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади

Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. їх система передбачена Указом Президента України «Про систему цент­ральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р.

Систему центральних органів виконавчої влади складають.

-   міністерства;

-   державні комітети (державні служби);

-   органи виконавчої влади із спеціальним статусом (Антимонопольний комітет, Державний комітет з питань регулятивної політики і підприємництва, Фонд держмайна, Управління дер­жавної охорони, СБУ, Національна комісія регулювання елек­троенергетики).

Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації дер­жавного управління в найважливіших сферах соціально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами га­лузевого управління. Значення міністерств підкреслюється тим, що їхні керівники (міністри) входять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 114 Конституції).

Керівництво міністерством здійснює міністр. Він особисто відповідає за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Міністр спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої вла­ди з питань, віднесених до його відання.

Державні комітети (державні служби) — центральні органи зиконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державні комітети (державні служби) вносять пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечують їх реаліза­цію у визначеній сфері діяльності, здійснюють управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне ре­гулювання питань, віднесених до їх відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним стату­сом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встанов­люватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників і вирішення інших питань. Централь­ний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Конституцією передбачений такий порядок утворення цент­ральних органів виконавчої влади. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Дер­жавним бюджетом України на утримання цих органів. Прези­дент України відповідно до ст. 106 Конституції призначає керівників і заступників керівників міністерств, інших централь­них органів виконавчої влади за поданням Прем'єр-міністра України. Він може припинити їхні повноваження на цих поса­дах. Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше одного першого заступника і трьох заступників. Це правило не поширюється на Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України та Службу безпеки України та інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Структуру центрального органу виконавчої влади затвер­джує керівник відповідного центрального органу виконавчої влади.

Функції центральних органів виконавчої влади України ви­значаються Указом Президента України «Про загальне положен­ня про міністерство, інший центральний орган державної вико­навчої влади» від 12 березня 1996 р. Завдання та функції конк­ретних міністерств та інших органів державної виконавчої влади встановлюються положеннями про згадані органи, які затверджуються Президентом. У цих положеннях передбачається відповідальність керівників центральних органів державної ви­конавчої влади перед Президентом за результати своєї діяль­ності.

Компетенція міністерств, комітетів і служб реалізується че­рез видання ними наказів, інструкцій та інших нормативно-пра­вових актів.

Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідуються в порядку, встановленому законодавством. При­значення на посаду і звільнення з посади керівників територіаль­них органів центрального органу виконавчої влади здійснює у встановленому порядку керівник центрального органу виконав­чої влади.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспек­ції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного цент­рального органу виконавчої влади.

Урядові органи державного управління (департаменти, служ­би, інспекції) здійснюють:

-   управління окремими підгалузями або сферами діяльності;

-   контрольно-наглядові функції;

-   регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізич­них і юридичних осіб.

Керівники урядових органів державного управління призна­чаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відповідного центрального орга­ну виконавчої влади.

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві дер­жавні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими закона­ми України. їх склад формують голови місцевих державних адміністрацій.

Останні призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента. Вони при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні орга­нам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адмініс­трації підзвітні та підконтрольні також радам у частині повно­важень, делегованих їм відповідними районними й обласними радами.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що супе­речать Конституції та законам України, іншим актам законодав­ства України можуть бути відповідно до законодавства скасовані Президентом України або головою місцевої державної адмініс­трації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь. Тобто він може підтримати або не підтримати недовіру голові. Але якщо недовіру голові районної чи обласної держав­ної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України зобов'язаний прийняти рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території за­безпечують:

-    виконання Конституції та законів України, актів Прези­дента України, Кабінету Міністрів України, інших органів ви­конавчої влади;

-    законність і правопорядок; додержання прав і свобод гро­мадян;

-    виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин також програм їх національно-культур­ного розвитку;

-    підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

-    звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;

-    взаємодію з органами місцевого самоврядування;

- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації»' від 9 квіт -ня 1999 р. додає до цього, що місцеві державні адміністрації є юридичними особами.

Склад і структуру місцевих державних адміністрацій ви­значають їх голови. Приблизні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністра­цій, а також типові положення про них затверджуються Кабіне­том Міністрів України.

Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повно­важень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів — накази.