11.2. Президент України — глава держави

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і сво­бод людини і громадянина.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніш як через ЗО днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту присягання народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Президент України має такі повноваження:

-   забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

-   звертається з посланнями до народу та із щорічними й по­зачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

-   приймає рішення про визнання іноземних держав;

-   призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

-   припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не мо­жуть розпочатися;

-   призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;

-   припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, прий­має указ про його відставку тощо.

Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

Він очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є координаційним органом з питань безпеки й оборони Ук­раїни.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України, але Конституція Украї­ни встановлює, що повноваження Президента України припи­няються достроково в разі його відставки, неможливості вико­нувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту та смерті. Перші три обставини деталізу­ються відповідно статтями 109,110 і 111 Конституції України.

Слід підкреслити, що конституції більшості країн світу за­кріпили такі ж або аналогічні обставини дострокового припи­нення повноважень президента. Так, конституція США перед­бачає, що президент США може достроково припинити свої по­вноваження у разі його усунення з посади, відставки, нездатності здійснювати пов'язані з посадою права та обов'язки або смерті.

Проте існують і інші варіанти вирішення даного питання. Зокрема, конституція Франції передбачає, що вакантність по­сади президента може виникнути з будь-яких причин, при цьо­му вони навіть не називаються. Більше того, повноваження пре­зидента можуть достроково припинятися за наявності всіляких перешкод щодо виконання ним своїх обов'язків. У Республіці Мальта президент може бути усунений з посади, якщо він не справляється із своїми функціями або ж за негідну поведінку. Іноді встановлюється порядок дострокового усунення президен­та з посади за результатами референдуму. В Ісландії президен та може бути усунено з посади у випадку, якщо резолюція осу ду буде підтримана двома третинами складу парламенту і схва­лена на референдумі. Якщо ж референдум відхилить резолюцію, то це буде розглядатися як висловлення недовіри з боку виборців Альтингу (парламенту) і він негайно розпускається. В Австрії референдум про усунення президента з посади може бути про­ведений за вимогою федеральних зборів, тобто за спільним рішенням палат парламенту.

До речі, згідно з ч. 5 ст. 103 Конституції України у разі дост­рокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів із дня припинення повноважень.

Статтею 109 Конституції України встановлено, що повнова­ження Президента України припиняються з моменту його відставки.

Відставка Президента —це його добровільна відмова від по­сади, що він займає. Вона набуває чинності з моменту проголо­шення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верхов­ної Ради України. Виголошення заяви про відставку від імені Президента іншими особами не допускається, а у разі здійснен­ня цього не має ніякої юридичної сили. Тобто згода Верховної Ради не потрібна. Президент лише повідомляє про своє рішен­ня, в зв'язку з чим Верховною Радою відповідно до п. 7 ст. 85 Конституції мають бути призначені вибори нового Президента. Сама заява про відставку повинна вміщувати мотивовані дока­зи неможливості подальшого виконання своїх обов'язків і до­речності відставки.

Таким чином певною мірою забезпечується участь законо­давчої гілки влади в механізмі виникнення та припинення по­вноважень Президента України: на засіданні Верховної Ради Президент України складає присягу, на ньому ж він має прого­лосити про добровільне складення своїх повноважень.

Стаття 110 Конституції України встановлює певну процедуру з'ясування неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я. При виникненні сумніву щодо можливості Президента виконувати свої повноваження за ста­ном здоров'я Верховна Рада готує відповідне звернення до Вер­ховного Суду України. Сумнів може бути викликаний симпто­мами, які свідчать про недієздатність, каліцтво, надто хворобли­вий стан або тривалу хворобу Президента тощо. Верховний Суд, вивчаючи це питання, дає об'єктивну оцінку стану здоров'я Пре­зидента. На підставі зібраних даних Верховний Суд України скла­дає спеціальне письмове повідомлення, яке разом із медичним висновком надсилається Верховній Раді. Остання розглядає ці матеріали і в разі встановлення неможливості виконання Прези­дентом своїх повноважень приймає більшістю голосів народних депутатів України від її конституційного складу рішення про до­строкове припинення повноважень Президента.

Дострокове припинення повноважень Президента України можливе також у разі його усунення в порядку імпічменту. За­галом імпічмент — це особлива процедура притягнення до відпо­відальності вищих посадових осіб держави. Найпоширенішими підставами для імпічменту є порушення конституції і тяжкі зло­чини. В Італії, наприклад, президент відповідає за державну зра­ду або посягання на Конституцію, у Німеччині — за навмисне порушення ним Основного або іншого федерального закону, у США — за державну зраду, хабарництво та інші тяжкі злочини, у Франції — тільки за державну зраду. Згідно з Конституцією України Президент несе відповідальність за вчинення ним дер­жавної зради або будь-якого іншого злочину.

Встановлена Конституцією процедура імпічменту досить складна. Питання про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту порушується більшістю від конституційно­го складу Верховної Ради України. Після цього для здійснення відповідного розслідування Верховна Рада створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, яка з'ясовує всі фактичні обставини справи. Висновки і пропозиції комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради, яка за наявності підстав не менш як 2/3 від її конституційного складу приймає рішення про пред'явлення зви­нувачень Президентові.

Справа про імпічмент Президентові України обов'язково надсилається на перевірку до Конституційного Суду України і Верховного Суду України. Конституційний Суд, вивчивши справу, має скласти мотивований висновок про те, що консти­туційна процедура розслідування і розгляду справи про імпічмент Президентові України додержана, а Верховний Суд — про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину. Лише після цього Верховною Радою не менш як 3/4 від її конституційного складу приймається рішення про усунення Президента України з по­сади в порядку імпічменту.

Вважається, що інститут імпічменту має насамперед запобі­жне значення, бо притягнення президента до судової відпові­дальності через імпічмент трапляється у практиці держав по­рівняно рідко.

Процедура та порядок здійснення імпічменту у різних краї­нах світу неоднакові. У США, наприклад, нижня палата американського Конгресу виступає в ролі слідчого і обвинувача, а вер­хня — в ролі суду. Результатом їхньої роботи може бути усу­нення президента з посади. Однак у США на цьому юридичні наслідки імпічменту не закінчуються. Якщо в діях президента США є склад кримінального злочину, то справа далі передаєть­ся до звичайного суду.

Своєрідністю відрізняється процедура імпічменту у Франції. У разі притягнення до відповідальності президента держави зви­нувачення пред'являються обома палатами, які мають винести ідентичні рішення абсолютною більшістю свого складу. Сама справа розглядається Високою палатою правосуддя.

В Італії президент у порядку імпічменту підлягає відпові­дальності перед парламентом — на спільному засіданні його па­лат відповідне рішення приймається абсолютною більшістю голосів його членів.

У Російській Федерації президент може бути усунений з по­сади Радою Федерації лише на підставі висунутого Думою об­винувачення в державній зраді або у скоєні іншого тяжкого зло­чину, підтвердженого відповідними висновками Верховного Суду і Конституційного Суду. Рішення Державної Думи і Ради Федерації мають бути прийняті двома третинами голосів від загальної кількості депутатів кожної з палат.

Стаття 112 Конституції України містить положення, за яки ми у випадку, коли повноваження Президента України припи­няються достроково відповідно до статей 108,109, ПО, 111 Кон­ституції України, виконання обов'язків Президента на період до обрання і вступу на посаду нового Президента покладається на Прем'єр-міністра України. Останній в період тимчасового ви­конання ним обов'язків Президента України не може здійсню­вати частини тих повноважень Президента, які передбачені ст. 106 Конституції, а саме: звертатися з посланням до народу та із щорічним і позачерговим посланнями до Верховної Ради Ук­раїни про внутрішнє і зовнішнє становище України; признача­ти всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 Конституції, проголошувати всеукраїнсь­кий референдум за народною ініціативою; припиняти повнова­ження Верховної Ради, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; призначати за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів державної ви­конавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їхні повноваження на цих посадах тощо.

Слід зауважити, що конституції країн світу по-різному ви­значають порядок заміщення посади президента, що стала вакантною достроково. У США прямим конституційним спад­коємцем президента є віце-президент, який обирається одночас­но з президентом і на той самий строк. Останній не тільки замі­щує президента під час його тимчасової відсутності або не­дієздатності, а й займає президентську посаду у випадках її вакантності в разі відставки або смерті президента. Для США характерним є те, що на відміну від переважної більшості інших країн, де заміщення президента здійснюється тимчасово до його дострокових виборів, цю посаду наступник займає до кінця вста­новленого строку повноважень. У Мексиці і в ряді інших пре­зидентських республік на таких самих умовах займає вакантну посаду обраний парламентом тимчасовий президент. У парла­ментарних і парламентарно-президентських республіках, як правило, передбачається тимчасове заміщення посади президен­та лише до нових виборів, які мають відбутися у найближчий, законодавчо визначений час. У Болгарії та Індії обов'язки пре­зидента тимчасово виконує віце-президент, у Польщі — голова нижньої, а за ним і верхньої палати, в Італії, Румунії, Франції та Югославії — голова верхньої палати, а Австрії, Росії, Словаччині і Фінляндії — глава уряду, в Ірландії та Ісландії — спеціальна ко­легія, до складу якої входять голови палат (парламенту), голова верховного суду, а в Ісландії — ще й глава уряду.

Президент України не може передавати іншим особам або органам свої повноваження. Для їх здійснення він створює у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Саме на ці структури і покладаються повноваження щодо організації роботи Президента. До таких органів і служб відносять, насам­перед, Адміністрацію Президента України.

Порядок організації роботи Адміністрації Президента Украї­ни закріплений: а) Указом Президента України від 20 серпня 2002 р. «Про заходи щодо вдосконалення діяльності Адмініст­рації Президента України»; б) Указом Президента України від 19 лютого 1997 р. «Про затвердження Положення про Адміністрацію Президента України» та іншими указами та розпоряд­женнями Президента України.

Основними завданнями Адміністрації Президента України є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експерт­но-аналітичне тощо забезпечення діяльності Президента Украї­ни щодо:

а) реалізації його повноважень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина;

б) представлення України в міжнародних відносинах, здійснен­ня керівництва її зовнішньополітичною діяльністю, ведення пе­реговорів та укладання міжнародних договорів України, визнан­ня іноземних держав, призначення та звільнення глав диплома­тичних представництв України;

в) здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки і оборони;

г) визначення стра­тегії економічного розвитку держави;

ґ) вирішення питань, по­в'язаних з утворенням, реорганізацією і ліквідацією централь­них органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого
функціонування і взаємодії;

д) розв'язання кадрових питань, які належать до його повноважень, тощо.

На виконання своїх завдань Адміністрація здійснює такі функції: а) аналізує економічні, політичні, соціальні та інші про­цеси, що відбуваються в державі, та готує пропозиції Президен­тові України за результатами аналізу; б) здійснює підготовку проектів послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, інших важливих документів,

в) розробляє пропозиції Президентові України щодо здійснен­ня заходів, які б забезпечували економічний розвиток та еконо­мічну безпеку країни; г) здійснює організаційне забезпечення діяльності Ради регіонів при Президентові України, інших кон­сультативних, дорадчих та допоміжних органів, утворених Пре­зидентом України, а також постійних представників Президента України; ґ) розробляє пропозиції з питань кадрової політики Президента України; д) за дорученням Президента України по­передньо опрацьовує пропозиції щодо призначення на поса­ди та звільнення з посад Президентом України керівників органів виконавчої влади, інших посадових осіб, призначення на посади та звільнення з посад яких належить до повноважень Президента України; є) забезпечує підготовку проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів України, що вносяться Президентом України до Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи; є) провадить екс­пертизу законів України, які передаються Верховною Радою України на підпис і оприлюднення Президентові України, а та­кож підготовку за його дорученням пропозицій до Верховної Ради України для повторного розгляду законів, проектів подань та звернень до Конституційного Суду України; ж) за доручен­ням Президента України організовує контроль за виконанням законів України, указів і розпоряджень Президента України органами виконавчої влади та їх посадовими особами тощо. Для здійснення своїх функцій

Адміністрація має право:

-   запитувати і одержувати в установленому порядку не­обхідні для виконання своїх завдань матеріали від органів ви­конавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій та посадових осіб;

-   користуватися в установленому порядку банками даних інших державних органів;

-   використовувати державні, у тому числі урядові, системи зв'язку і комунікації;

-   залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт і завдань, до участі у вивченні окремих питань вчених і спеціалістів, у тому числі на договірній основі, працівників цен­тральних та місцевих органів виконавчої влади;

-   порушувати за дорученням Президента України перед ке­рівниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядуван­ня, керівниками державних підприємств, установ та організацій питання про усунення виявлених порушень чинного законодав­ства у їх діяльності;

-   давати у визначених Президентом України межах та з пи­тань, що належать до повноважень Адміністрації, доручення, що є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади та їх посадовими особами.

Положення про Адміністрацію, гранична чисельність її пра­цівників, структура, штатний розпис та кошторис видатків за­тверджуються Президентом України.

Адміністрація є юридичною особою, має печатку із зображен­ням Державного Герба України та своєю назвою, розрахункові та поточні рахунки в банках та інших кредитних установах.