§ 3. Правова основа організації та діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування в Україні

Правова основа — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі організації й функціону­вання органів публічної влади, закріплюють елементи їх організації і діяльності. Норми, що становлять правову основу організації та ді­яльності органів публічної влади, наповнені єдиним юридичним зміс­том, але можуть бути диференційовані й за іншими ознаками.

У зв’язку з комплексністю й багатоаспектністю відносин, що ви­никають у процесі організації й функціонування органів публічної влади, норми, спрямовані на їх врегулювання, є різноманітними і за галузевою належністю можуть бути віднесені до конституційних, адміністративних, фінансових, цивільних, трудових, муніципальних тощо. За роллю в механізмі реалізації функцій та повноважень органів публічної влади ці норми поділяються на матеріальні та процесуальні. Матеріальні норми закріплюють призначення і міру можливої та необ­хідної поведінки органів публічної влади, їх структурних підрозділів та посадових і службових осіб у владних правовідносинах. Процесу­альні норми визначають юридичну процедуру, порядок і умови реалі­зації передбачених матеріальними нормами функцій і повноважень, надаючи цій процедурі правової і частково організаційної форми.

Правові норми регламентують фактично всі елементи організації роботи органів публічної влади, починаючи від визначення загальних принципів до форм і методів їх владної діяльності. Вони закріплені у нормативних актах різної юридичної сили — від Конституції та законів України до підзаконних актів. Правова основа діяльності органів пу­блічної влади не обмежується нормами актів національного законодав­ства, а включає в себе й міжнародно-правові норми, кількість яких дедалі збільшується разом з посиленням інтегрованості України у світове співтовариство. Наприклад, правову основу організації і ді­яльності центральних органів виконавчої влади становлять норми Конституції України, законів України «Про центральні органи вико­навчої влади», «Про Кабінет Міністрів України», указів Президента України «Питання оптимізації системи центральних органів виконав­чої влади» від 06.04.2011 р. № 370/2011, «Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» від 24.12.2010 р. № 1199/2010, «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади в Україні» від 12.03.1996 р. № 179/96, постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації» від 02.10.2003 р. № 1569, «Про затвердження Типового положення про урядовий орган державного управління» від 22.02.2000 р. № 386, «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та орга­нізації» від 26.11.2008 р. № 1040, а також норми правових актів самих центральних органів виконавчої влади.

У процесі деталізації правового регулювання організації роботи органів публічної влади відбувається подальша диференціація право­вих норм за системно-структурною ознакою: формуються блоки право­вих норм, що регулюють організацію роботи керівництва, посадових, службових осіб, допоміжного персоналу відповідних органів. З усклад­ненням юридичних процедур виокремлюються блоки норм, що регу­люють окремі провадження та стадії прийняття владних рішень.

При визначенні правової основи організації й діяльності конкрет­ного органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування слід враховувати період дії правового акта, оскільки акти, що втратили юридичну силу, мають цінність при характеристиці еволюції правової основи органу публічної влади. Крім того, потрібно мати на увазі, що правову основу можуть становити норми як правових актів у цілому (наприклад, статусних законів «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад» та ін.), так і норми, що містяться в окремих статтях чи окремі положення правових актів (наприклад, положення галузевих законів «Про основи містобудування», «Про транспорт», «Про зайнятість населення» встановлюють повноваження органів місцевого самоврядування в певних сферах суспільного життя).